Постанова № 48247625, 24.12.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2010 р. Справа № 2a-4308/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря Дмитрашко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції

до Відкритого акціонерного товариства Городенкаавто

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 762,39 грн., -

встановив:

07.12.2010 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції звернулося з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства Городенкаавто про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 762,39 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що станом на 18.10.2010 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач, який не є субєктом владних повноважень, повторно в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повторного неприбуття відповідача, який не є субєктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з наступних підстав.

Судом установлено, що відкрите акціонерне товариство Городенкаавто зареєстроване Городенківською районною державною адміністрацією 25.10.1995 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі Закон № 2240-ІІІ) суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа, страхувальник та страховик. Страхувальником відповідно до цього Закону є роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (ст. 19 Закону № 2240-ІІІ).

Відповідно до ст. 27 Закону № 2240-ІІІ страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст. 21 Закону № 2240-ІІІ розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців осіб у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

У ст. 23 Закону № 2240-ІІІ передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню (ст. 30 Закону № 2240-ІІІ). Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду»№ 16 від 26.06.2001 року (далі Інструкції) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" розмір страхових внесків складає для роботодавців 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.4.1 Інструкції страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів (п. 5.1 Інструкції). Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. № 1387 та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р. Вказані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено заборгованість в розмірі 762,39 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, які самостійно задекларовані відповідачем, що підтверджується звітом за формою Ф4-ФССзТВП за 9 місяців 2010р. (а.с. 8).

Станом на даний час загальна сума заборгованості відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Городенківському районі становить 762,39 грн. та підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право субєкта владних повноважень на звернення до суду визначено в ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Городенкаавто(ідент. код ЄДРПОУ 03117010) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Снятинської міжрайонної виконавчої дирекції заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 39 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 29.12.2010 року.