Постанова № 48247362, 05.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 серпня 2015 року

(16 год. 20 хв.)

Справа № 808/3425/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Адвокатського об’єднання «Преміум» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

24.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Адвокатського об’єднання «Преміум» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення камеральної перевірки стосовно своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з єдиного податку, згідно податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи №9077544654 від 13.01.2015.

Ухвалою від 24.06.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 08.07.2015.

У судове засідання, призначене на 08.07.2015, представники сторін не прибули.

Ухвалою від 08.07.2015 за клопотаннями сторін провадження у справі було зупинено до 21.07.2015.

21.07.2015 від позивача до суді надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

1. визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення камеральної перевірки стосовно своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з єдиного податку, згідно податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи №9077544654 від 13.01.2015;

2. скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0006801502 від 07.07.2015, прийняте відповідачем, щодо нарахування позивачу суми штрафних санкцій в розмірі 695,30 грн.

3. скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0006811502 від 07.07.2015, прийняте відповідачем, щодо нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 119,48 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в силу приписів законодавства відповідач не мав права проводити в 2015 та 2016 роках без дозволу Кабінету Міністрів України, заявки позивача щодо його перевірки, наявності рішення суду або для додержання вимог Кримінального процесуального кодексу України. У зв’язку із протиправністю дій щодо проведення перевірки, позивач вважає, що й оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 21.07.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 21.07.2015.

У судове засідання 21.07.2015 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не прибув, причини неприбуття суду не повідомив.

У зв’язку із збільшенням позивачем своїх вимог, для забезпечення права відповідача на обізнаність із цими вимогами та надання відповідних заперечень, судовий розгляд відкладався на 05.08.2015.

У судове засідання 05.08.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Заяву позивача про збільшення позовних вимог було вручено представнику відповідача безпосередньо в суді 21.07.2015, а текст повістки про виклик до суду на 05.08.2015 передано представнику відповідача 21.07.2015 засобами/, визначеними в ст. 38 КАС України.

05.08.2015 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва платника єдиного податку серія Б №006916, виданого відповідачем 19.03.2013.

Станом на дату судового розгляду, відповідно до змін до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 (далі – Закон № 71-VIII), позивач належить до третьої групи платників цього податку.

Повідомленням №5940/15-1 від 09.06.2015 відповідач запросив позивача на 10-00 год. 22.06.2015 у приміщення відповідача з питань проведення камеральної перевірки та підписання акту стосовно своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з єдиного податку, згідно податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи №9077544654 від 13.01.2015.

23.06.2015 відповідачем був складений акт камеральної перевірки несвоєчасної сплати визначеного грошового зобов’язання №316/15-2/38520572, яким встановлено, що на порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання по єдиному податку.

На підставі зазначеного акту 07.07.2015 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш» №0006801502, відповідно до якого позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 695,30 грн., та №0006811502, відповідно до якого позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 119,48 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення фактичної перевірки та прийняті за її наслідками податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що відповідач має повноваження щодо проведення камеральних перевірок.

Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідачем суду не надано жодного доказу належності позивача до платників податків, на яких зазначені вище обмеження щодо їх перевірки не поширюються. Так, само відповідачем суду не надано жодного доказу щодо наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки позивача, рішенням суду або підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для проведення перевірки позивача з питань своєчасності сплати грошового зобов’язання з єдиного податку.

Враховуючи наявність вищезазначеного обмеження щодо перевірок платників податків, відсутність правових підстав для проведення камеральної перевірки позивача, визначених пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 71-VIII, відсутність обмежень щодо поширення на позивача вимог пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 71-VIII, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 23.06.2015 №316/15-2/38520572, є протиправними.

Відповідно до вимог ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Позивач не висловив жодного заперечення проти порушення ним граничних строків самостійно задекларованих зобов’язань з єдиного податку.

Разом з тим, за приписами ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень №43075087) Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, враховуючи висновок суду про протиправність дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд доходить висновку, що така перевірка не має правових наслідків, складений за наслідками цієї перевірки акт не може вважатися належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оскільки в обґрунтування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки акту камеральної перевірки №316/15-2/38520572 від 23.06.2015, то ці податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З наведених вище підстав суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданими до матеріалів справи квитанціями №ПН728690С1 від 19.06.2015 на суму 73,08 грн. та №ПН745654С1 від 21.07.2015 на суму 182,70 грн. документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 255,78 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Адвокатського об’єднання «Преміум» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області щодо проведення камеральної перевірки Адвокатського об’єднання «Преміум», за наслідками якої 23.06.2015 був складений акт №316/15-2/38520572.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006801502 від 07.07.2015, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Адвокатське об’єднання «Преміум» зобов’язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 695,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006811502 від 07.07.2015, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Адвокатське об’єднання «Преміум» зобов’язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 119,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Адвокатського об’єднання «Преміум» суму сплаченого судового збору у розмірі 255,78 грн. (двісті п’ятдесят п’ять гривень 78 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль