Постанова № 48247337, 05.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року о 11 год. 30 хв.Справа № 808/2393/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Пориченського П.В., Щепілової Н.В.

відповідача - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства - фірми "Дарьял", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство - фірма «Дарьял», звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 року №00002008-26-22-01.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час здійснення господарських взаємовідносин з ПП «Астра-Фінанс», оскільки товар, отриманий від ПП «Астра-Фінанс», позивачем оплачений, використовувався в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ПП «Астра-Фінанс». В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки контрагента позивача ПП «Астра-Фінанс» співробітники податкового органу дійшли висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій цим суб'єктом господарювання. На думку відповідача, зазначене свідчить, що операції від імені ПП «Астра-Фінанс» не мали факту реального вчинення, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ПП «Астра-Фінанс». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 25.12.2014 по 26.12.2014 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 38001938) за період вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №123/08-26-22-01/20496109 від 29.12.2014 (далі - акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на суму 45360,00 грн., в т.ч. по періодах вересень 2014 року на суму 45360,00 грн.

16 січня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00002008-26-22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68040,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 45360,00 грн. та 22680,00 грн. штрафні санкції.

Позивач не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України. Разом з тим, рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Астра-Фінанс».

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 22 вересня 2014 року між позивачем та ПП «Астра-Фінанс» укладено договір №01-220914, відповідно до умов якого постачальник - ПП «Астра-Фінанс» зобов'язується передати у власність покупця - ПП-фірма «Дарьял» товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.42-43). Згідно п.3.2 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну ціну товару 272160,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору контрагентом ПП «Астра-Фінанс» позивачу поставлявся товар - кальцій металевий (код УКТЗЕД 2805120000).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну №РН-0000035 від 29.09.2014, податкову накладну №25 від 29.08.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №30084840, платіжні доручення №24061 від 13.10.2014, №24242 від 01.12.2014 (а.с.44-48).

Матеріалами справи також підтверджено, що товар отриманий позивачем від ПП «Астра-Фінанс» перевозився приватним підприємством - компанією «Трансбуд Інжиніринг», з якою позивачем було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2009 та додаткову угоду №5 від 31.12.2013, відповідно до умов яких договір діє до 31.12.2014 (а.с.62, 100). Факт транспортування товару підтверджується наданою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною та актом здачі - прийняття робіт (наданих послуг), які містяться в матеріалах справи (а.с.63-64).

Також на підтвердження оприбуткування отриманих від ПП «Астра-Фінанс» матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано картку складського обліку матеріалів (а.с.99).

Під час розгляду справи судом встановлено, що товар - кальцій металевий, отриманий від ПП «Астра-Фінанс» використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а саме під час виготовлення дроту порошкового для обробки металургійних розплавів (технічні умови ТУ У 27.3-20496109-001:2010, а.с.49-56).

Щодо можливості позивача виконувати роботи з виготовлення дроту порошкового для обробки металургійних розплавів, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого у власності позивача перебуває цех порошкового дроту (а.с.57). Крім того, до матеріалів справи надано копії патентів на корисну модель №86114 та №54880 на порошковий дріт для обробки металургійних розплавів (а.с.87-98).

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Астра-Фінанс» для документального оформлення виконання умов договорів ремонту регістраторів розрахункових операцій, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Також, слід звернути увагу, що з матеріалів справи судом встановлено, що ПП «Астра-Фінанс» за вересень 2014 року задекларувало в повному обсязі власні податкові зобов'язання з податку на додану вартість по продажу товару позивачу на суму ПДВ 45360,00 грн. Відхилення між задекларованими податковим кредитом позивача та задекларованим податковим зобов'язанням ПП «Астра-Фінанс» за вересень 2014 року відсутне.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем товар - кальцій металевий придбавався у ПП «Астра-Фінанс» за завищеними цінами, суд зазначає, що такі посилання контролюючого органу порушують вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, ст.190 Господарського кодексу України та ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до яких ціна в договорі встановлюється сторонами договору з урахуванням попиту та пропозиції існуючої на ринку купівлі-продажу товару, тобто сторони вільні у свободі вибору узгодження ціни та механізму її визначення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Астра-Фінанс», став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №252/26-55-22-07/38001938 від 21.11.2014 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Астра-Фінанс» за період з 01.08.2014 по 30.10.2014», яким встановлено відсутність реального здійснення господарських з контрагентами.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Астра-Фінанс» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Астра-Фінанс». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагентів, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства - фірми «Дарьял».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства - фірми "Дарьял" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкового повідомлення - рішення від 16.01.2015 року № 00002008-26-22-01.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства - фірми "Дарьял" судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. ( сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В. Шара