Ухвала суду № 48244155, 10.08.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/19/2015

130/3687/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015 року м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Сенько Л.Ю.,

секретаря Кардашевської Г.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Жмеринка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 125 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013010130001163 від 04.12.2013 року

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Рудяка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору оскільки, складений прокурором обвинувальний акт по кримінальному провадженні за№12013010130001163 оформлено із порушенням норм статі 291 КПК України, а саме:

- суди України не мають право згідно норм КПК України в підготовчому судовому засіданні приймати обвинувальний акт, який містить не правильні анкетні дані осіб, а тим паче встановлювати такі дані в процесі судового розгляду. В випадку із наданим обвинувальним актом в редакції до суду неправильні анкетні дані обвинуваченого (місце проживання) та потерпілого (місце народження), як і відсутнє право суду вручати обвинувальний акт в приміщенні суду та тощо.

- слідством та прокурором порушенні норми КПК України, оскільки для Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області направлена редакція обвинувального акту від 22 жовтня 2014 року, а в той же самий час в матеріалах кримінального провадження, з якими ознайомився сам обвинувачений знаходиться обвинувальний акт Жмеринської міжрайонної прокуратури із датою затвердження від 20 жовтня 2014 року. При цьому зміст редакції обвинувального акту від 20 жовтня 2014 року суттєво відрізняється від редакції обвинувального акту від 22 жовтня 2014 року, що знаходиться в Жмеринському міськрайонному суді.

- слідством та прокурором порушенні терміни статі ч.1 статі 283 КПК України та частини 3 статті 283 КПК України, щодо складання нової редакції обвинувального акту та внесення відомостей про закінчення досудового розслідування, що не відображено ні в самому обвинувальному акті ні в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- слідством та прокурором порушенні терміни статі ч.3 статі 278 КПК України не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань повні відомості про дату та час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 про вчинений злочин та про правову кваліфікацію злочину вчиненого ОСОБА_1;

- слідством та прокурором в порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначений відповідний поштовий індекс за місцем проживання обвинуваченого. Індекси згідно п. 60 "Правил користування послугами поштового зв'язку" є обов'язковим реквізитом адреси одержувача;

- згідно ч.1 ст.291 КПК України прокурор затверджує обвинувальний акт, складений слідчим. Обвинувальний акт також може бути складений прокурором. Всупереч даному закону складений прокурором обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 затверджений іншим прокурором, а саме Попеско О.П., а не прокурором Рудяком С.В., який здійснює функцію обвинувачення в кримінальному проваджені,

- в порушення вимог ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, що направлений до Жмеринського міськрайонного суду містить відомості які суперечать вимогам КПК України, а саме висновок експерта №25 від 20 березня 2014 року;

- в порушення п.1 ч.2 ст.109 КПК України в реєстрі процесуальних дій зазначені не процесуальні дії, а спосіб їх фіксації ( протоколи). Згідно ч.1 ст.103 КПК України протокол, носій інформації і журнал судового засідання є способами фіксації процесуальний дій.

- реєстр матеріалів досудового розслідування не має дати складання, при цьому така вимога є основною оскільки на момент направлення відповідного обвинувального акту вже повертався прокурору попередній обвинувальний акт, разом із реєстром досудового розслідування;

- обвинувальний акт був складений 23 червня 2014 року, при цьому станом на 24 червня 2014 року слідчим вчинялися процесуальні дії, щодо допиту ОСОБА_1 Таким чином складання обвинувального акту було здійснено до моменту оголошення підозри. Цей факт не можливо виправити в попередньому судовому засіданні, оскільки функції суду на виправлення таких недоліків обвинувального акту не надані згідно норм КПК України.

- відсутність на першій сторінці обвинувального акту гербової печатки Жмеринської міжрайонної прокуратури;

- ряд документів, на які здійснено посилання прокурором в даному обвинувальному акті вручені підозрюваному виключно прокурором (цивільний позов; реєстр матеріалів досудового розслідування; та не надано розписок ОСОБА_1 про вручення йому відповідних документів, не оформлення обвинувального акту у відповідності до норм статі 110 КПК України тощо.)

- органами слідства та прокуратурою в рамках даного обвинувального акту не врахований той факт що існує інше кримінальне провадження за № 1201301013001165, згідно якого в якості потерпілого виступає ОСОБА_1, який в даному кримінальному провадженні визнаний обвинуваченим.

- органами прокуратури не дотримано процесуальний термін на подачу нової редакції обвинувального акту в місячний термін від дати отримання матеріалів із Жмеринського міськрайонного суду, по ухвалі від 21 серпня 2014 року щодо надання нової редакції обвинувального акту в місячний термін від дати проголошення судового рішення. При цьому повернення матеріалів до Жмеринської прокуратури було здійснено 01 вересня 2014 року, а нова редакція обвинувального акту була спрямована до суду в грудні 2014 року. При цьому нова редакція обвинувального акту не була належним чином відкрита сторонам по справі у відповідності до норм КПК України.

- слідством та прокурором не продовженні терміни досудового розслідування, яке фактично триває і до моменту перебування даної справи в суді;

- слідством та прокурором складено де - кілька обвинувальних актів та де - кілька повідомлень про підозри, включаючи при цьому зазначення в таких документах різних дат складання та затвердження документів; слідством викладено фактичні обставини справи, які прокурор вважає доведеним (визнано ОСОБА_3, який має 55 років від дати народження, недієздатною або обмежено дієздатною особою, тому призначено законного представника в особі ОСОБА_4 );

- обвинувальний акт по кримінальному провадженні за №12013010130001163 оформлено із порушенням норм статі 291 КПК України, оскільки такий акт не містить найменування «Кримінальне провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_3 на території АЗС «Адіс» громадянином ОСОБА_1».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_1

Прокурор Рудяк С.В. заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 за його необґрунтованості та просив відмовити у задоволенні клопотання.

Потерпілий ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо повернення обвинувального акту. Пояснили, що клопотання обвинуваченого відповідає вимогам КПК та є обґрунтованим.

Суд вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 слід повернути прокурору враховуючи таке.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст.314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

З п.5 ч.1 ст.3 КПК України вбачається, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

З ч.1, 2 ст.109 КПК України вбачається, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Судом встановлено, що до обвинувального акту, в порядку визначеному ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, не додано реєстр матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України так як:

З положень ст.ст.109, 291 КПК України вбачається, що реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною обвинувального акту, так як додається до обвинувального акту та надаються до суду разом.

Слід констатувати, що норма п.3 ч.3 ст.314 КПК України надає право суду приймати рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому зазначена норма не пов'язує застосування судом такого права з можливим подальшим впливом або відсутністю такого впливу на право обвинуваченого, потерпілого чи на подальший розгляд обвинувального акту.

Таким чином, за нормою п.3 ч.3 ст.314 КПК України право суду на повернення обвинувального акту прокурору обумовлено лише встановленням фактичних обставин не відповідності вчинених стороною обвинувачення дій вимогам КПК України, в тому числі проведення відповідної процесуальної дії, прийняття процесуального рішення чи їх нездійснення.

Оскільки, відповідність обвинувального акту вимогам КПК України можливо встановити не тільки шляхом перевірки відповідностей, що містяться в обвинувальному акті, а й в результаті здійснення оцінки документів, які повинні додаватись до обвинувального акту (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки, тощо), тому суд має перевіряти виконання вимог процесуального законодавства, які повинні бути додержанні перед прийняттям рішення про складання обвинувального акту та направлення його до суду.

Зі смислу ст. 42, 55, 103, 111, 214, 276, 278, 280, 281, 282, 283, 290, 291 КПК України вбачається, що процесуальними діями за КПК України є: повідомлення підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому про процесуальні права, обов'язки та вручення їм про це пам'яток; протоколи; носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; повідомлення про підозру; інші повідомлення у кримінальному провадженні; надання доступу до матеріалів досудового розслідування; відомості, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В ч.1-4 ст.110 КПК України встановлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому, в ньому обов'язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, письмового підтвердження факту надання сторонам доступу до матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування таких матеріалів (ст.290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру, тощо.

Проте, Реєстр не містить відомостей про здійснення всіх: процесуальних дій й часу їх проведення, прийнятих процесуальних рішень та їх реквізитів. При цьому, всупереч вимогам КПК України, внесення відомостей до реєстру здійснено без дотримання вимог ч. 2 ст. 109 КПК України без чіткого розмежування в Реєстрі відповідної процесуальної дії або прийнятого процесуального рішення в тій певній послідовності, що встановлений в КПК України.

З розділу 1 реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що слідчий під час досудового розслідування проводив процесуальні дії без зазначення часу її початку та закінчення, що є порушенням п.1 ч.2 ст.109 КПК України.

Встановлено, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено про призначення процесуального прокурора в даному кримінальному провадженні, про визнання речовими доказами, з пояснень прокурора вбачається що речові докази є у справі

В реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено що обвинувальний акт складено 27.06.2014 року, однак відомостей в реєстрі про складання обвинувального акту 22.10.2014 року не має.

З ч.1, 2, 3 ст.214 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор невідкладно зобов'язані внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР, або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування заява про вчинення правопорушення подана 04.12.2013 року , зв'язку з чим відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Реєстр не містить даних про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, тому судом не може бути встановлено чи були виконанні вимоги ч.1, 2, 3 ст.214 КПК України.

Згідно ч.3 ст.283 КПК України відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.

Однак, всупереч вимог ч.3 ст.283 КПК України Реєстр не містить даних про внесення прокурором до ЄРДР відомостей про закінчення досудового розслідування, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов'язкової стадії кримінального провадження.

Відповідно до ч.7, 8, 9, 11, 12 ст.290 КПК України про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З вимог ст.62 КПК України вбачається, що цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

З доданих до обвинувального акту ксерокопії цивільного позову вбачається, що цивільними відповідачем по позовній заяві виступає обвинувачений

З реєстру не вбачається, чи був повідомлений цивільний позивач, цивільний відповідач про відкриття матеріалів кримінального провадження та те, що потерпілий письмово підтвердив прокурору про факт надання йому доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Цивільний відповідач про прийняті процесуальні рішення, що стосується цивільного позову не повідомлявся.

Відповідно до п.2, 3 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається: цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування і реєстром матеріалів досудового розслідування.

В порушення п.2, 3 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту не були додані розписка про отримання підозрюваним копії цивільного позову.

Порядок вручення обвинувального акту визначено ст. 293 КПК України.

Встановлено, що обвинувальний акт вручений судом 30.12.2014 року. Оскільки обвинувальний акт був не вручений прокурором, що є його обов'язком ,то можна вважати, що обвинувальний акт підозрюваному не вручався. Доводи прокурора по направлення обвинуваченому обвинувального акту рекомендованими листом поштою не суперечить закону не є переконливими , так як розписки про вручення обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 прокурор не надав , та не міг її отримати при направленні рекомендованого листа , так як в підтвердження отримання рекомендованого листа повертається поштове повідомлення , що не є розпискою, яка передбачена ст.293 КПК України. До обвинувального акту додано квитанція та опис цінного листа направленого ОСОБА_1,однак із пояснень прокурора та листа пошти від 29.01.2015 року №10-01-22 встановлено, що поштове повідомлення повернулося у зв'язку з відсутністю адресата, так як обвинувачений на той час хворів.

Суд не приймає розписку надану обвинуваченим суду ( а.с.60) про отримання обвинувального акту та позовної заяви з додатками, так як вона надана суду під головуванням судді Саландяк О.Я. якій в подальшому задоволено заявлений відвід, тому всі дії проведенні судом який був відведений не приймаються з метою не порушення права обвинуваченого на справедливий, об'єктивний, та публічний розгляд його справи безстороннім судом , передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд дійшов висновку про порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, оскільки обвинуваченому фактично не було пред'явлено обвинувачення.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті повинна бути зазначена дата затвердження обвинувального акту.

Встановлено, до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області направлена редакція обвинувального акту від 22 жовтня 2014 року, а в той же самий час в матеріалах кримінального провадження, з якими ознайомився сам обвинувачений знаходиться обвинувальний акт Жмеринської міжрайонної прокуратури із датою затвердження від 20 жовтня 2014 року, копію якого надав обвинувачений. При цьому зміст редакції обвинувального акту від 20 жовтня 2014 року відрізняється від редакції обвинувального акту від 22 жовтня 2014 року, що знаходиться в Жмеринському міськрайонному суді.

Встановлено, що в порушення ст.291 КПК України в обвинувальному акті не вірно зазначено місце проживання обвинуваченого, місце народження потерпілого, не правильно зазначено представника потерпілого, а саме - законний представник.

Суд не приймає посилання обвинуваченого на невідповідність обвинувального акту в зв'язку з відсутністю гербової печатки Жмеринської міжрайонної прокуратури, так як ст. 291 КПК України не встановлена така вимога до обвинувального акту. Також суд не приймає посилання обвинуваченого на необхідність затвердження обвинувального акту прокурором Рудяком С.В., а не прокурором Попеско О.П., так як нормами КПК України передбачена заміна прокурора та відсутня норма, що при заміні прокурора замінений прокурор має затверджувати обвинувальний акт. Крім того, суд не приймає посилання обвинуваченого про наявність іншого кримінального провадження як невідповідність обвинувального акту нормам КПК України, так як у ст. 291 КПК України відсутня вимога про зазначення інших кримінальних проваджень. Суд не приймає зазначене обвинуваченим, що обвинувальний акт має містити найменування «Кримінальне провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_3 на території АЗС «Адіс» громадянином ОСОБА_1», так як по даному кримінальному провадженню повідомлено про підозру, тому назва викладена досудовим слідством правильна, однак суд зазначає що ОСОБА_1 відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування повідомлено про підозру 24.06.2014 року, однак в обвинувальному акті зазначена дата 23.06.2014 року.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За ч. 5 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частини 1, 2 ст. 91 КПК України встановлюють обов'язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Виходячи з наведеного слід прийти до висновку, що в описово-мотивувальній частині повинно бути викладено: обставини справи, як вони були встановлені на попередньому слідстві; спосіб вчинення злочину, інші його обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали; характер суб'єктивної сторони; місце, час, мотиви злочину; показання підозрюваного по суті повідомлення про підозру; доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; відомості, які характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшувальні та обтяжувальні його відповідальність обставини.

Тобто описова частина, повинна починатися з викладу всього обсягу вчиненого обвинуваченим злочину та його юридичної оцінки.

Проте, з тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення. Не вказане суб'єктивне відношення обвинуваченого до наслідків кримінального правопорушення, не розкрита форма вини та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого.

Натомість вказані вимоги закону відносно збирання, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження виконані не були, що свідчить про недодержання п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 91 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст.ст. 1, 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "Абрамян проти Росії" від 09.10.2008 року, зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення ( рішення від 19.12.1989 року у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (ВП) № 25444/94 п. 52; рішення від 25.07.(2000) року у справі "Матточіа проти Італії" № 23969/94 п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі "І.Н. та інші проти Австрії" № 42780/98 п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від01.03.2001 року у справі "Даллос проти Угорщини" 29082/95 п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права - обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції ( рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франці" п. 54, а також "Даллас проти Угорщини" п. 47).

Враховуючи вищезазначене, указаним вимогам процесуального закону обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не відповідає, що свідчить про порушення його права на захист, гарантованого підпунктом п. 3 ст. 6 Конвенції.

Отже, з зазначеного випливає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вище переліченим вимогам КПК України, а тому, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, його слід повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. ст. ст. 1,3,8, 9, 42, 55, 62,91,103,109, 110, 111, 214, 276, 278, 280, 281, 282, 283, 290, 291,314 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», рішення ЄСПЛ, -

У Х В А Л И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту задовільнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 125 КК України повернути Жмеринському міжрайонному прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя