Ухвала суду № 48242628, 06.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

2-п/290/14

2609/13682/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Кицюк В.С.,

при секретарі Грінченко Є.С.,

представника заявника ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.08.2012 року, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_7 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи за об`єктивними причинами, оскільки на час постановлення рішення був померлим. Також звертає увагу на те, що договір позики, за яким і була стягнена заборгованість вищезазначеним рішенням суду є недійсним, оскільки підпис в ньому виконано не ОСОБА_7

В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву про перегляд заочного рішення з вищевикладених обставин. Окремо зазначила, що під час вирішення справи після скасування заочного рішення заявник буде наполягати на тому, щоб застосувати строки позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення не визнав, пояснив, що при винесенні рішення судом дотримані всі вимоги ЦПК України, а посилання заявника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Наполягав на тому, що заявник не має права в порядку ст. ст. 224-231 ЦПК України взагалі звертатися до суду із заявою про перегляд заочного рішення по справі, де останній не був стороною. Крім того, просив суд не брати до уваги твердження представника заявника щодо незаконності договору позики, оскільки його правомірність до цього часу ніким не оспорена і доводи представника заявника є нічим іншим як припущенням.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики були задоволені та стягнуто солідарно з відповідачів 3000000 грн. суми боргу та 3282 грн. судового збору (а.с. 49-52)

Як вбачається з матеріалів справи судові засідання по даній цивільній справі неодноразово переносилися у зв`язку із неявкою відповідачів. Після винесення заочного рішення і направлення сторонам його копій (а.с. 53-55) відповідач ОСОБА_7 намагався оскаржити вищезазначене рішення, звернувшись до апеляційної інстанції, а в подальшому і до районного суду із відповідної заявою, яка в решті решт була йому повернута (а.с. 56, 62, 65, 72). Матеріали справи свідчать про те, що всі процесуальні рішення по справі направлялися сторонам (а.с. 53-55, 96-98)

Заочне рішення набуло чинності і 10.02.2014 позивачем отримано виконавчі листи (а.с. 106)

Частиною 1 статті 232 ЦПК України передбачено імперативне правило, згідно якому заочне рішення може бути скасовано судом за заявою відповідача, при чому закон вимагає наявності двох складових одночасно: відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено і не заперечується представником заявника, що ОСОБА_4 набув в порядку ст. 37 ЦПК України статус правонаступника відповідача ОСОБА_7 ще під час розгляду справи судом в 2012 році, наслідком якої стало винесення оскаржуваного рішення, проте до цього часу із відповідними заявами не звертався, що в силу ч.3 ст.27 ЦПК України дає суду підстави вважати про зловживання з боку заявника своїми процесуальними правами (а.с. 114). Також матеріали справи містять чисельні рішення судів, які засвідчують існування між заявником і одним із відповідачем (ОСОБА_6) спорів з приводу певного майна, що також підтверджено представником заявника в судовому засіданні. Відтак твердження останньої з приводу сумніву у правомірності укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 договору позики суд сприймає критично. Суду не надано доказів на підтвердження цього, це є лише припущенням представника заявника, а відтак не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду.

Щодо посилання представника заявника на положення закону, відповідно яким участь правонаступника можлива на будь-якій стадії цивільного процесу, то суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку із тим, що оскаржуване заочне рішення від 29.08.2012 року набуло чинності, видані виконавчі листи, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини можна стверджувати про перебування даної справи в стадії виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк