Рішення № 48242199, 03.08.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13926/15-ц

Провадження №2/761/5854/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

03 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Нечипорук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму банківського вкладу, відсотки за користування грошовими коштами, три проценти річних, пеню за прострочення виконання зобов'язання та моральну шкоду, посилаючись на те, що 05.12.2014 року між сторонами був укладений Договір-заява № 3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозиту) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті з правом поповнення за ставкою 11,00 % річних.

28.04.2015 року, 12.05.2015 року, 13.05.2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу, але відповідач відповіді не надав і кошти не повернув.

Позивач просить стягнути суму банківського вкладу згідно Договору-заяви № 3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в розмірі 1714,00 доларів США, відсотки за користування коштами в сумі 46,49 доларів США, три проценти річних в сумі 12,68 доларів США, пеню за прострочення зобов'язання в сумі 4627,80 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справ у його відсутність, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.12.2014 року позивач уклав з відповідачем Договір-заява № 3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозиту) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті, за ставкою 11,00 % річних (а.с. 7). Відповідно до якого Відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на суму 195,00 доларів США строком з 05 грудня 2014 року по 05 травня 2015 року. За час користування грошовими коштами протягом строку відповідач нараховує і виплачує позивачу проценти за ставкою 11,00% відсотків річних. Умовами Договору-заяви також передбачено, що Вкладник має право вимагати дострокового повернення вкладу, проте в такому випадку Банк здійснює перерахування нарахованих процентів за фактичний термін за ставкою із розрахунку 1,00% річних (п.5 Договору), після закінчення строку депозиту вклад повертається Вкладникові (п.6 Договору), строк розміщення вкладу може бути продовжений (п.7 Договору).

Внесення Позивачем грошових коштів за договором банківського строкового вкладу підтверджується копією квитанції № 1 від 05.12.2014 року. У подальшому Позивач здійснював поповнення вкладу 05.12.2014 року на суму 195,00 доларів США, 08.12.2014 року на суму 194,00 доларів США, 08.12.2014 року на суму 194,00 доларів США, 09.12.2014 року на суму 193,00 доларів США, 09.12.2014 року на суму 193,00 доларів США, 10.12.2014 року на суму 160,00 доларів США, 11.12.2014 року на суму 195,00 доларів США, 11.12.2014 року на суму 195,00 доларів США, що підтверджується квитанціями, які були дослідженні у судовому засіданні (а.с. 8-16), загальна сума вкладу становить 1714,00 доларів США.

28.04.2015 року, 12.05.2015 року та 13.05.2015 року позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення суми депозитного вкладу (а.с. 17-19).

Згідно виписки по особовому рахунку станом на 12.05.2015 року залишок на рахунку позивача становить 1714,00 доларів США (а.с. 20).

Станом на день розгляду справи відповідач кошти не повернув.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності Позивачу, Відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному:

У ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув, тому вимоги в частині стягнення банківського вкладу«Стандарт» № 3000937/76217/5-14 в розмірі 1714,00 доларів США, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Оскільки, строк Договору закінчився 05.05.2015 року, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування коштами та пені за період з 06.05.2015 року по 03.08.2015 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Договору строк повернення банківського вкладу закінчився 05.05.2015 року, отже кількість днів прострочення за період з 06.05.2015 року по 03.08.2015 року складає 90 днів, а тому три проценти річних від суми простроченої заборгованості становить 12,68 доларів США (сума заборгованості 1714,00 доларів США х 3 х 90 днів / 365 / 100 = 12,68 доларів США).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, загальний розмір коштів, внесених на депозит за

Договору-заяви № 3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» становить 1714,00 доларів США, які Позивач просить стягнути з відповідача в іноземній валюті.

Офіційний курс НБУ станом на день винесення рішення - 03.08.2015 року становить 22,13 грн. за 1 долар США, тобто еквівалент суми 1714,00 доларів США становить 37930,82 грн. (1714,00 доларів США х 22,13 грн. = 37930,82 грн.),еквівалент суми 12,68 доларів США становить 280,61 грн. (12,68 доларів США х 22,13 грн. = 280,61 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім цього, даною постановою роз'яснено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

В даному випадку мають місце договірні відносини, які склалися між сторонами.

Договором, укладеним між позивачем та відповідачами, не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) кошти за Договору-заяви № 3000937/76217/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в розмірі 1714,00 доларів США.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) три проценти річних в сумі 12,68 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 382,11 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: