Рішення № 48236687, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/16004/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймтайм»

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек Медіа Інвест»

про визнання договору поруки № 151313Р21 від 29.11.2013 р. припиненим

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Турська М.В. за довіреністю № 25-05/15 від 25.05.2015

від відповідача: Мосійчук Я.І. за довіреністю № 010-01/2344 від 11.04.2014

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймтайм» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору поруки № 151313Р21 від 29.11.2013 р. припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16004/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2015 р., до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек Медіа Інвест», зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Через відділ діловодства суду 07.07.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.07.2015 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2015 р. надав суду на виконання вимог ухвали письмовий відзив на позовну заяву та документи у справі, які залучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання 20.07.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження поданих представниками сторін документів, керуючись п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 05.08.2015 р. та зобов'язав учасників судового процесу надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2015 р. проти позову заперечив з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник третьої особи в судове засідання 05.08.2015 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання нею витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветек Медіа Інвест» (позичальник) було укладено кредитний договір № 151313К15, відповідно до умов якого банк надає позичальнику шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії: еквівалент 160 000 000,00 доларів США, при цьому сума осново боргу за кредитом за курсом НБУ на будь-яку дату не може перевищувати 1 295 440 000,00 грн. (із можливим відхиленням до 5 % у зв'язку зі зміною курсів валют). Кінцевий термін погашення кредиту - 27.10.2022 р. Цілі кредиту - часткове фінансування купівлі корпоративних прав згідно з договором купівлі-продажу акцій від 09.09.2013 р., укладеним між Trejoli Business Ltd. Та позичальником, предметом якого є купівля акцій TriLado Enterprise Inc. Тип процентної ставки за користування кредитом за цим договором - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі: 18,1 % річних - для заборгованості у гривнях; 10,1 % річних - для заборгованості в доларах США.

Згідно з п. 3.9.1. кредитного договору № 151313К15 від 28.10.2013 р., на дату надання кредиту позичальник зобов'язаний надати банку та/або сприяти наданню банку поручителем забезпечення на умовах, що задовольняють ьнк, у розмірі,зазначеному в п. 3.2. цього договору. Забезпечення у зазначеному розмірі повинно підтримуватись позичальником протягом всього строку чинності цього договору. забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є, в тому числі застава права вимоги коштів з депозитного рахунку, відкритого відповідно до депозитного договору, укладеного між банком та позивальником.

На виконання вищевказаних умов кредитного договору 29.11.2013 р. ТОВ «Праймтайм» (надалі - поручитель) та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) уклали договір поруки № 151313Р21 (надалі - договір поруки), за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за своєчасне та повне виконання основного зобов'язання ТОВ «Ветек Медіа Інвест» (надалі - позичальник) за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013 р. (надалі - кредитний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Позивач пояснив суду, що сторони за кредитним договором змінили зобов'язання без згоди відповідача, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього.

Так, 11.08.2014 р. позичальник та кредитор уклали додатковий договір № 151313К15-4 до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 4), в якому зазначили, що у разі невиконання/порушення позичальником зобов'язання, визначеного в пп.5.1.32 цього договору, розмір комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.5.2 цього договору, збільшується на 0,01 процентні пункти, починаючи з дати невиконання/порушення зазначеного зобов 'язання і закінчуючи датою його виконання.

Відповідно до п. 5 додаткового договору № 4, позичальник і банк доповнили кредитний договір пунктом 5.1.32 у наступній редакції - «5.1.32 У строк до 01.12.2014 (включно забезпечити оформлення в заставу за договором частки у статутному капіталі ТОВ «КИІВ-ПРЕСС», що буде придбана ТОВ «УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА» у ЗАТ «ВД Комсомольська Правда» (Російська Федерація)».

Позивача також пояснив суду, що позичальник у строк до 01.12.2014 р. не забезпечив оформлення в заставу за договором частки в статутному капіталі ТОВ «КИЇВ-ПРЕСС», яку придбало ТОВ «УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА» у ЗАТ «ВД Комсомольська Правда» (Російська Федерація). У зв'язку з цим банк надіслав позичальнику лист № 195-01/7812 від 27.11.2014 р., в якому, зокрема, вимагає сплату комісії за управління кредитною лінією розрахованою за збільшеною ставкою. На дату подання цього позову позичальник не забезпечив оформлення відповідної застави, тому банк наполягає на сплаті збільшеного розміру комісії.

На думку позивача, зазначені зміни призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а саме - до 01.12.2014 р. розмір базової ставки комісії за управління кредитною лінією складав 0,031 % (п. 3.2.5.2 кредитного договору). Після 01.12.2014 р. розмір комісії за управління кредитною лінією збільшено на 0,01 %.

ТОВ «Праймтайм» стверджує, що позичальник та кредитор внесли зазначені зміни до кредитного договору без згоди поручителя.

Таким чином, позивач наполягає, що погодився на умови кредитного договору, які існували на дату підписання договору поруки і не надавав своєї згоди на зміну істотних умов договору: розміру процентів, комісій та інших платежів, встановлених в кредитному договорі на дату підписання договору поруки.

Отже, відповідач, підписавши з позичальником додатковий договір № 4 до кредитного договору, збільшили обсяг відповідальності відповідача без згоди останнього, а відтак договір поруки є припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Праймтайм» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору поруки № 151313Р21 від 29.11.2013 р. припиненим.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Господарським судом встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.11.2013 р. між ТОВ «Праймтайм» (надалі - поручитель) та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) було укладено договір поруки № 151313Р21 (надалі - договір поруки), за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за своєчасне та повне виконання основного зобов'язання ТОВ «Ветек Медіа Інвест» (надалі - позичальник) за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013 р. (надалі - кредитний договір).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

У ст. 553 Цивільного кодексу України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 січня 2011 року закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

У постанові Судової палати в цивільних справах від 20.02.2013 у справі №6-172цс12 Верховний Суд України зазначив, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.08.2014 р. позичальник та кредитор уклали додатковий договір № 151313К15-4 до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 4), в якому зазначили, що у разі невиконання/порушення позичальником зобов'язання, визначеного в пп.5.1.32 цього договору, розмір комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.5.2 цього договору, збільшується на 0,01 процентні пункти, починаючи з дати невиконання/порушення зазначеного зобов'язання і закінчуючи датою його виконання.

Крім того, п. 5 додаткового договору № 4 позичальник і банк доповнили кредитний договір пунктом 5.1.32 у наступній редакції - «5.1.32 У строк до 01.12.2014 (включно забезпечити оформлення в заставу за договором частки у статутному капіталі ТОВ «КИІВ-ПРЕСС», що буде придбана ТОВ «УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА» у ЗАТ «ВД Комсомольська Правда» (Російська Федерація)».

Поручитель у своїй позовній заяві посилається на те, що внесення змін до кредитного договору № 15131ЗК15 від 28.10.2013 р., укладеного між банком та позичальником, додатковим договором № 151313К15-4 від 11.08.2014 р., потягло за собою збільшення його відповідальності за договором поруки в частині сплати комісії за управління кредитною лінією, на що він, як поручитель, своєї згоди не давав. У зв'язку з зазначеним, керуючись положенням ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, щодо припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, поручитель наполягає на припиненні договору поруки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача з огляду на наступне.

Обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за кредитним договором не збільшився порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні договору поруки.

Цивільний кодекс України у ст. 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 17.01.2011 р. у справі № 3-62г10.

Крім того, у пп. 4.1.2. п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. зазначено, що обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), проте з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами. то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.

Відповідно до умов п. 3.1. договору поруки, поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (далі - основне зобов'язання).

В свою чергу, позичальник, зокрема, зобов'язався за кредитним договором своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, інші платежі за кредитним договором та вчиняти інші дії, а саме:

- погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.8. кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями пп. 3.2.2. п. 3.2., п. 3.4., п. 3.7. кредитного договору згідно з графіком надання та погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) та згідно з п. 3.6. кредитного договору;

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. кредитного договору у розмірі, визначеному пп. 3.2.4. п. 3.2 кредитного договору - 18,1 % річних для заборгованості в гривні, 10,1 % річних для заборгованості у доларах США;

- сплачувати в порядку та розмірі, встановлені пп. 3.2.5. п. З.2., п. 3.7. та ст. 4. кредитного договору комісії за кредитом;

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за прострочення платежів (за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також комісій за кредитом), що нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня та підлягає сплаті у національній валюті України (пп. 3.2.6. п. 3.2., п. 7.2. кредитного договору);

- виконувати інші зобов'язання.

Таким чином, зобов'язанням, забезпеченим порукою поручителя за договором поруки є зобов'язання на умовах, визначених кредитним договором - обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами кредитного договору, якими визначено обсяг зобов'язань позичальника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

У пп. 2.1.7 п. 2.1. договору поруки сторони визначили, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов 'язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому.

За таких обставин, з умов договору поруки вбачається, що дія поруки поручителя розповсюджена на забезпечення зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі - в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, а доводи поручителя стосовно того, що позивач погодився на умови кредитного договору, які існували на дату підписання договору поруки і не надавав своєї згоди на зміну істотних умов договору: розміру процентів, комісій та інших платежів, встановлених в кредитному договорі, на дату підписання договору поруки не відповідають дійсності.

Крім того, безпідставним є також посилання позивача на позицію Верховного Суду України, наведену у його постанові від 10.10.2015 р. в обґрунтування вищезазначених доводів, оскільки дана постанова не містить висновків, які підтверджують позицію позивача, як поручителя щодо ненадання ним згоди на зміну вищезазначених умов кредитного договору, незважаючи на умови пп. 2.1.7 п. 2.1. договору поруки.

Вказане положення пп. 2.1.7 п.2.1. договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також у пп. 4.1.1. п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 5 та абз. 7 пп. 4.1.6. п. 4.1. постанови № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зауважив, що господарські суди мають враховувати те, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.

Таким чином, при розповсюдженні згідно з договором поруки дії поруки поручителя на забезпечення зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі - в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за кредитним договором не міг збільшитися порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні договору поруки, а відтак згода поручителя на внесення змін до кредитного договору не потребується.

За таких обставин, твердження позивача про припинення поруки є безпідставними та необгрунтованими, а законодавчо визначені підстави для припинення поруки за договором поруки відсутні.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані представниками учасників судового процесу докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києва дійшов висновку в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймтайм» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки № 151313Р21 від 29.11.2013 р. відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина