Ухвала суду № 48231390, 06.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/847/2015(м)

265/1422/15-ц

Головуючий у 1 інстанції: Козлов Д.О.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення суми заборгованості за депозитним вкладом, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом до ПАТ «Дельта Банк», з яким 04.08.2014р. було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» № НОМЕР_1. За умовами договору позивач передала банку грошові кошти у сумі 2000 доларів США у тимчасове користування строком зберігання до 31.01.2015р. зі сплатою 9,75% річних. Внаслідок невиконання банком в позасудовому порядку її вимог про повернення вкладу із належними відсотками просила стягнути з відповідача грошову суму вкладу в розмірі 2000 доларів США, відсотки за користування вкладом в сумі 40,26 доларів США, 3% річних за прострочення банком своїх зобов'язань за період з 02.02.2015р. по 09.03.2015р. в розмірі 5,92 доларів США та відсотки за понадстрокове користування грішми за цей же період в розмірі 19,23 доларів США, а загалом 2065,41 доларів США.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 04.08.2014р. в загальному розмірі 55360,45грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою того ж суду від 23.06.2015р. заява ПАТ «Дельта Банк» в особі представника тимчасової адміністрації про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2 і представника ПАТ «Дельта Банк», від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.08.2014р. між сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» № НОМЕР_1, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» залучив грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 2000 доларів США (квитанція № 38123875) з процентною ставкою 9,75 % річних у валюті вкладу терміном до 31.01.2015р. За договором № 004-04967-010814 від 01.08.2014р. позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у валюті депозиту.

Після закінчення строку дії договору, 17.02.2015р. ОСОБА_2 звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про видачу депозитного вкладу та нарахованих процентів шляхом перерахування коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 на її інший рахунок у ПУМБ, на що не отримала відповіді та роз'яснень.

02.03.2015р. Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». З 03.03.2015р. в ПАТ «Дельта Банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію з призначенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведення факту невиконання банком зобов'язання з повернення позивачу депозитного вкладу і нереагування на заяву ОСОБА_2, подану до банку за спливом строку дії договору, що є порушенням прав вкладника, які підлягають захисту із застосуванням передбаченої законом і договором відповідальності у вигляді стягнення, окрім суми вкладу, процентів за понадстрокове користування грішми і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1061 ЦК України Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Умовами пункту 1.10 договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між сторонами, вклад виплачуться по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника.

Як з'ясовано судовим розглядом, виконання цього пункту банком не сталося - гроші до ухвалення оскаржуваного рішення не перераховані на інший рахунок клієнта та не були виплачені позивачу готівкою.

Згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, за п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Судом, з огляду на зібрані у справі докази, обгрунтовано констатовано факт ненадання позивачу можливості використання коштів вкладу, строк повернення яких минув до запровадження тимчасової адміністрації.

Суд правильно визначив прострочення банком грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором, що є підставою для застосування передбачених договором штрафних санкцій - 3% річних та процентів, нарахованих за фактичний період перебування коштів на рахунку за обумовленою договором процентною ставкою (ст. 625 ЦК України, п. 1.4 договору банківського вкладу (депозиту).

При цьому суд врахував положення п.п. 3, 5 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. На підставі цих норм суд вірно відобмежив датою 03.03.2015р. період нарахування 3% річних і відсотків за понадстрокове користування грішми, не погодившись із заявленим позивачем періодом до 09.03.2015р.

Також судом правильно враховано вищенаведену норму для визначення курсу валюти депозиту, встановленого НБУ, по відношенню до національної грошової одиниці, діючу на день запровадження у ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації.

Висновки суду відповідають нормам матеріального права, узгоджуються із доречно врахованими правовими позиціями Верховного Суду України по справах № 6-140цс13 від 25.12.2013р. і № 6-39цс13 від 29.05.2013р.

Доводи апеляційної скарги відповідача, вмотивовані положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості задоволення відповідачем вимог вкладника ОСОБА_2 під час дії тимчасової адміністрації, не є обгрунтованими і наведені відповідачем без урахування п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону, відповідно до якого не поширюються обмеження щодо зобов'язання банку виплатити кошти за вкладами вкладників по договорах, строк яких закінчився, як у випадку договору із ОСОБА_2

Наведені у змісті апеляційної скарги відповідача положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не впливають на висновки суду, побудовані на нормах Цивільного кодексу України та умовах договору банківського вкладу, щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 зі стягнення сум, які їй не повернуті за системою гарантування, з огляду на те, що позивач звернулася до ПАТ «ДельтаБанк» із заявою про виплату їй суми депозиту до прийняття постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 150, тобто до початку процедури виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, а тому він мав можливість повернути всю суму коштів вкладу із належними відсотками.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач звернувся до банку про переказ коштів із заявою у вільній формі, яка не відповідала вимогам зразку, визначеного Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р. (додаток № 10), є необґрунтованими, оскільки це не є підставою для обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. До того ж, доказів того, що банк надавав роз'яснення позивачу відносно форми платіжного доручення на здійснення переказу коштів у справі немає.

Тому доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем розпорядження про проведення виплати депозиту із належними відсотками є формалізованими і не відповідають, як загальним засадам виконання цивільних обов'язків (ст. 14 ЦК України), ст.ст. 526, 629 ЦК України щодо виконання зобов'язання належним чином, так і спеціальним нормам, що регулюють виниклі спірні правовідносини (ст.ст. 1058, 1060, 1061, 1066, 1068 ЦК України), а також безпосередньо п. 1.10. укладеного між сторонами договору банківського вкладу.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «ДельтаБанк» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення оскаржуваного рішення від 19.05.2015р. і до постановлення 23.06.2015р. судом ухвали про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, ПАТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 22.06.2015р. через відділення АБ «Укргазбанк» виплатило позивачці 54980,17грн., що вбачається з викопіювання руху коштів і не спростовано позивачем отримання цієї суми готівкою (а.с. 98).

Тож, фактично виконано рішення суду на вказану суму. Разом з тим, решта від присудженої судом першої інстанції суми - 380,28грн. (55360,45-54980,17) залишається не погашеною. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції, задля запобігання подвійного стягнення витребуваної позивачем суми грошового вкладу із відсотками, використовуючи можливість встановлення способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст.ст. 217, 304, 313, 373 ЦПК України вважає за необхідне визначити порядок виконання цього рішення, при якому рішення в межах виплаченої позивачу суми 54980,17грн. не підлягає виконанню, а в частині невиплаченої решти суми грошей в розмірі 380,28грн. - підлягає примусовому виконанню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду в межах виплаченої позивачу суми 54980,17 гривень не підлягає виконанню, а в частині невиплаченої решти присудженої суми грошей в розмірі 380,28 гривень - підлягає примусовому виконанню.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А. Попова

Судді Л.М. Кочегарова

С.А. Зайцева