Ухвала суду № 48229996, 11.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/511/2015(м)

263/5300/14-ц

Категорія 20 Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Попової С.А., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу будинку, припинення права власності, визнання права власності на будинок, стягнення сум за договорами позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив розірвати договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 в м. Маріуполі, визнати за ним право власності на спірний будинок, стягнути з ОСОБА_2 на його користь пеню в сумі 197 100 грн. за договором купівлі - продажу та суму боргу за трьома договорами позики в розмірі 75 000 грн.

Посилався на те, що 25 лютого 2008 року між ним та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу будинку, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язана сплатити йому вартість будинку в розстрочку частинами до 01 березня 2010 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору у 2013 році він звернувся до суду і ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 квітня 2013 року між сторонами укладено мирову угоду, за умовами якої відповідачка зобов'язувалася щомісяця до 1 січня 2018 року сплачувати йому вартість будинку та борг за трьома договорами застави - позики. Оскільки відповідачка умови договору та дану мирову угоду не виконує, він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив розірвати договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 25 лютого 2008 року, припинити право власності ОСОБА_2 та поновити його право власності на спірне домоволодіння, зобов'язати ОСОБА_2 передати йому у володіння будинок та стягнути з відповідачки на його користь пеню за договором купівлі - продажу в розмірі 197 100 грн. та 75 000 грн. за трьома договорами позики: від 13 березня 2008 року, 27 березня 2008 року та 6 травня 2008 року.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 25 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Припинено право власності ОСОБА_2 та відновлено право власності ОСОБА_1 на зазначене домоволодіння. Зобов'язано ОСОБА_2 передати спірне домоволодіння в користування ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 197 100 грн., суму позики за трьома договорами позики в розмірі 75 000 грн., а всього 272 100 грн. та судовий збір в дохід держави в розмірі 2 721 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 березня 2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 05 лютого 2015 року залишена без задоволення.

З рішенням суду не згодна відповідачка, яка, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що згідно умов мирової угоди вона повинна була погасити суму боргу в розмірі 349 000 грн. щомісячними платежами до 01 січня 2018 року. При несвоєчасній оплаті місячного платежу або не сплаті в повному обсязі повинна сплатити штраф в розмірі 20 грн. за кожен день прострочення платежу. До звернення позивача до суду - 16 червня 2014 року вона повинна була сплатити 21 000 грн. Але, вона сплачувала не в повній мірі і фактично оплатила за період з 04 квітня 2013 року по 23 березня 2014 року 6900 грн. Крім того, суд не врахував, що до укладення мирової угоди вона сплатила позивачу зі 108 000 грн. за договором купівлі - продажу 85 000 грн., тому, сума, яка залишилася до сплати, є незначною та не може бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу, оскільки не є істотним порушенням умов договору. Крім того, судом не враховано, що пеня повинна розраховуватися з суми невиконаного зобов'язання за період з 16 червня 2013 року по 16 червня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, заперечення позивача ОСОБА_1, який просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з закриттям провадження у справі з наступних підстав.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 в м. Маріуполі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, за 110500 грн. За домовленістю сторін 2500 грн. сплачені покупцем продавцю до укладення договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу відповідачка зобов'язалася оплатити позивачу залишок вартості будинку у розмірі 108 000 грн. в розстрочку частинами до 01.03.2010 року /а.с. 4/.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під заставу спірного домоволодіння було укладено три договори позики: від 13 березня 2008 року, від 27 березня 2008 року та від 06 травня 2008 року на суму 25 000 гривень кожний ( а.с. 39-41).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу будинку, визнання права власності на будинок, стягнення сум за договорами позики та пені визнана мирова угода, за умовами якої сторони дійшли згоди, що відповідачка зобов'язана погасити суму боргу в розмірі 349 000 грн. шляхом щомісячного погашення боргу, починаючи з 5 травня 2013 року по 1 січня 2018 року. При несвоєчасній сплаті щомісячного платежу або при його сплаті не в повному розмірі ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 штраф у розмірі 20 грн. за кожний день прострочення. При повній сплаті суми боргу в розмірі 349 000 грн. усі зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 будуть повністю виконані за договором купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року та договорами позики - застави від 13 березня 2008 року, 27 березня 2008 року та 6 травня 2008 року. В разі несплати ОСОБА_2 щомісячних обов'язкових платежів протягом трьох місяців ОСОБА_1 має право вважати дану мирову угоду закритою і пред'являти свої вимоги до ОСОБА_2 по виконанню обов'язків за договором купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року, договорами позики - застави від 13 березня 2008 року, 27 березня 2008 року та 6 травня 2008 року, в тому числі й до суду, протягом строку позовної давності, встановленої п.1 даної мирової угоди, тобто, протягом 10 років. У зв'язку з визнанням мирової угоди провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу, визнання права власності на будинок та стягнення сум закрито.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що умови договору купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року та умови мирової угоди, укладеної 10 квітня 2013 року, відповідачка належним чином не виконала, оплату за будинок до теперішнього часу не здійснила, у зв'язку з чим позивач має право вимагати від відповідачки виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню суми боргу зі сплатою пені, договір купівлі - продажу підлягає розірванню, а будинок поверненню у його власність.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

У відповідності з п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно зі ст.206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, про що сторонам повинно бути роз'яснено судом.

Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 ( а.с. 2) та заяви про уточнення позову (а.с. 37), предметом даного спору є розірвання договору купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року, позбавлення відповідачки права власності на будинок, визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_1, зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірне домоволодіння ОСОБА_1, стягнення пені в розмірі 197 000 грн. за цим договором на та сум позики за договорами від 13 березня 2008 року, від 27 березня 2008 року та від 6 травня 2008 року в сумі 75 000 грн.

З матеріалів цивільної справи №263/958/13-ц, оглянутої в судовому засіданні апеляційного суду, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу, визнання права власності, стягнення сум за договорами та тексту ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 квітня 2013 року про визнання мирової угоди між цими ж сторонами вбачається, що предметом спору між цими ж сторонами також було: розірвання договору купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року, стягнення штрафних санкцій за цим договором - інфляційних втрат 9 500 грн., 3% річних - 9 720 грн., пені - 591 840 грн. та стягнення сум за договорами позики від 13 березня 2008 року, від 27 березня 2008 року та від 6 травня 2008 року на загальну суму 75 000 грн., а також процентів за цими договорами на суму 331875 грн. та пені в розмірі 136 875 грн.

Шляхом взаємних поступок при розгляді справи сторони дійшли згоди, що загальна сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 349 000 грн., які відповідачка зобов'язалася сплатити щомісячними обов'язковими мінімальними платежами за графіком з березня 2013 року по до 1 січня 2018 року, про що між ними була укладена мирова угода.

Визнаючи 10 квітня 2013 року мирову угоду, суд зазначив, що у випадку добровільного невиконання умов мирової угоди вона може бути виконана примусово державною виконавчою службою та провадження у справі за позовом про розірвання договору купівлі - продажу будинку, визнання права власності на будинок та стягнення сум закрив. Вказане судове рішення набрало чинності та до теперішнього часу не скасовано.

Ухвалюючи 5 лютого 2015 року оскаржуване заочне рішення, суд на зазначене уваги не звернув, фактичні обставини справи належним чином не перевірив та не встановив, справу про визнання мирової угоди не витребував, не дослідив і фактично повторно вирішив спір між тими ж сторонами, за яким вже є судове рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, колегія вважає, що оскільки фактично має місце спір між тими самими сторонами, з приводу одного і того ж предмету спору, за яким ухвалено рішення, яке набрало чинності, оскаржуване рішення на підставі ст.ст.205 та 310 ЦПК України суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Посилання позивача на те, що відповідно до п.7 мирової угоди та п. 8 ухвали суду про її визнання, він має право вважати дану мирову угоду закритою і пред'являти свої вимоги до ОСОБА_2 по виконанню обов'язків за договором купівлі - продажу від 25 лютого 2008 року та договорами позики - застави, в тому числі й до суду, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки мировою угодою передбачено право ОСОБА_1 вважати її закритою за певних умов. Проте, судове рішення (ухвала від 10 квітня 2013 року), яким вирішено спір із закриттям провадження у справі за цими ж правовідносинами, не є скасованим і це є перешкодою для звернення позивача до суду з позовом, оскільки у відповідності з положеннями ч.2 ст.223 ЦК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу, з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, на що посилається позивач, також не є підставою вважати заявлені ОСОБА_1 вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки, з урахуванням обставин справи, які підлягали перевірці під час судового розгляду, відмова у прийнятті позовної заяви на стадії відкриття провадження не була визнана апеляційним судом обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 307, 310 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу будинку, припинення права власності, визнання права власності на будинок, стягнення сум за договорами позики закрити.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: С.А. Попова

Л.М. Кочегарова