Постанова № 482245, 22.12.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-42/445-06 суддя –Яризько В.О..

Доповідач по 2-й інстанції

суддя –Шутенко І.А.

20 грудня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.

при секретарі – Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача –Сенчук Л.Ю. за довіреністю б/н від 25.11.2006р.,

відповідача – Німого О.С. за довіреністю №1093/9/10-008 від 10.04.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4212Х/2) Харківської ОДПІ у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі № АС-42/445-06

за позовом ТОВ фірми „Фронт”, смт. Пісочин, Харківська область,

до Харківської ОДПІ у Харківській області,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківській області з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000922310/2 від 21.08.2006р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 260860,00 грн., №0001612310/2 від 21.08.2006р. про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 120252,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. (в повному обсязі постанова складена 30.10.2006р.) по справі № АС-42/445-06 позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000932310/2 від 21.08.2006р. та №0001612310/2 від 21.08.2006р.

Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі № АС-42/445-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарським судом першої скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 21.08.2006р. № 0000932310/2 та №0001612310/2. Однак, податкова інспекція не приймала податкового повідомлення-рішення від 21.08.2006р. № 0000932310/2. Відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006р. № 0000922310/2 на суму 260860,00 гривень (податок на прибуток-130430,00 грн., санкція-130430,00 грн.) та № 0001612310/2 на суму 120252,00 гривень (ПДВ-80168,00 грн., санкція-40084,00 грн.)

Також, апелянт вважає, що оскільки статутні та інші документи постачальників позивача, ПП "Зодіак-КМ" та ПП "Прокус мастер-принт", рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. по справі № 2-2153 2003р. та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003р. по справі № 2-6565/2003р. визнані недійсними, а згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не включаються будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, а у відповідності з п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платника податку, то відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суми понесені на придбання ТМЦ у ПП "Прокус мастер-принт" та ПП"Зодіак-КМ", та відповідний податковий кредит з ПДВ, в зв’язку з чим і були зроблені відповідні донарахування.

Апелянт зазначає, що, податкова інспекція не намагалась доводити недійсність угод підприємства з його контрагентами. Рішення місцевих судів, на які посилалась Харківська ОДПІ, були не про скасування державної реєстрації, а про визнання недійсними документів підприємств. Документи ПП "Зодіак-КМ" та ПП "Прокус мастер-принт" визнані недійсними тому, що вказані підприємства зареєстровані на підставних осіб і діяльність здійснюється цими підприємствами невідомими особами протиправно і суперечить інтересам держави і суспільства.

Апелянт також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 75 КАС України, оскільки ст. 75 КАСУ регламентує порядок подання та розгляду заяви про забезпечення доказів, однак при розгляді судової справи ні позивач, ні відповідач такої заяви не подавали.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі № АС-42/445-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що Закон не надає податковим органам повноважень виключати зі складу валових витрат та податкового кредиту платника податків ті витрати та суми ПДВ, які були сплачені по чинним угодам. Отримані від ПП "Прокус мастер-принт" та від ПП "Зодіак" товари були належним чином оприбутковані ТОВ фірмою "Фронт". При проведенні перевірки ОДПІ не встановила безтоварності господарських операцій з вищевказаними підприємствами. Тобто ТОВ фірма "Фронт" не допустило в своїй діяльності порушень п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. та не занижувало розмір податку на прибуток на суму 130430,00грн. В діяльності ТОВ фірми "Фронт" відсутні порушення вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про ПДВ" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, та на законних підставах віднесено суму ПДВ у розмірі 80168,00 грн до складу податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що 06.04.2006р. відповідачем було складено акт №639/23-31610030 про результати документальної невиїзної перевірки позивача за 1 півріччя 2003р., на підставі висновків якого були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000922310/0 про донарахування податку на прибуток в розмірі 260860,0грн., в т.ч. 130430,0грн. основного платежу та 130430,00грн. штрафних санкцій за порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та №0000932310/0 про донарахування ПДВ в розмірі 130002,0грн., в т.ч. 86668,00грн. основного платежу та 43334,00грн. штрафних санкцій за порушення п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивачем вказані рішення оскаржувалия в адміністративному порядку, скаргу було задоволено частково, та винесено спірні рішення №0001612310/2 від 21.08.2006р. про донарахування ПДВ в розмірі 120252,00грн., в т.ч. 80168,00грн. суми основного платежк та 40084,00грн. штрафних санкцій, та №0000922310/2 від 21.08.06р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 260860,0грн., в т.ч. 130430,0грн. основного платежу та 130430,00грн. штрафних санкцій.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що на протязі 1 півріччя підприємство мало взаємовідносини з контрагентами, які виступали для ТОВ Фірми "Фронт" постачальниками, а саме: ПП "Прокус мастер-принт", яким було постачено продукції на суму 11312,45грн., в т.ч. ПДВ - 1885,41грн.

Суми ПДВ, з придбаних ТМЦ, включались позивачем до складу податкового кредиту згідно податкових накладних ПП "Прокус мастер-принт".

У 1 півріччі 2003р. позивач на адресу ПП "Прокус мастер-принт" відвантажив ТМЦ на загальну суму 56236,72 грн.(ПДВ - 9372,79 грн.).

Станом на 01.07.2003р. по бухгалтерському обліку ТОВ „Фронт" рахується заборгованість:

- по рах. № 631 - кредитове сальдо у сумі 11312,45 грн. на користь ПП „Прокус мастер-принт";

- по рах. № 361 - дебетове сальдо у сумі 56236,72 грн. на користь ТОВ „Фронт".

Також постачальником було ПП "Зодіак-КМ", яке поставило ТМЦ на загальну суму 510408,70грн., в т.ч. ПДВ - 85068,12грн.

Суми ПДВ, з придбаних ТМЦ, включались підприємством до складу податкового кредиту по податковим накладним, виписаним від імені ПП "Зодіак-КМ".

ТОВ „Фронт" розраховувався з постачальником грошовими коштами через розрахунковий рахунок на загальну суму 109603,12 грн.

Протягом 1 півріччя 2003р. ТОВФ"Фронт" на адресу ПП "Зодіак-КМ" відвантажило ТМЦ на суму 44309,72 грн.(ПДВ-7384,95 грн.).

Таким чином, між підприємствами станом на 01.07.2003р. по бухгалтерському обліку ТОВ „Фронт" рахувалась заборгованість:

по рах. № 631 - кредитове сальдо у сумі 400805,58 грн. на користь ПП „Зодіак-КМ";

по рах. № 361 - дебетове сальдо у сумі 44309,72 грн. на користь ТОВ "Фронт".

Заборгованість по рахунку № 631 перед ПП "Зодіак-КМ" у розмірі 400,8 тис.грн. було погашено шляхом заліку взаємних вимог.

Відповідачем встановлено, що по бухгалтерському обліку ТОВ фірми "Фронт" по розрахункам з ПП "Зодіак-КМ" дебіторської та кредиторської заборгованості не обліковується.

Матеріали справи свідчать, що згідно рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. по справі № 2-2153 2003р. (набуло чинності) статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Прокус мастер-принт" визнані недійсними з 30.10.2002р, свідоцтво платника ПДВ визнано неійсним з 30.10.2002р., фінансово-господарські документи визнані недійсними з 30.10.2002р.

Крім того, Святошинським районним судом м. Києва під час розгляду справи № 2-2153 2003р. встановлено, що перереєстрація ПП "Прокус мастер-принт" в державних органах не здійснювалась, засновник підприємства-невстановлена особа, яка 30.10.2002р. незаконно заволоділа корпоративними правами, громадянин, який заснував ПП "Прокус мастер-принт", після передачі корпоративних прав звітність до податкової інсекції не надавав, податкові декларації та фінансово-господарські документи не підписував.

Згідно рішення Деснянського райнного суду м. Києва від 17.11.2003р. по справі № 2-6565/2003р. (набуло чинності) статут, рішення власника про створення підприємства та свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Зодіак-КМ" визнані недійсними з 19.09.2002р., свідоцтво платника ПДВ визнано неійсним з 15.10.2002р., фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку (накладні, податкові накладні, товаротранспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи, векселі, акти заліків, акти приймання-передачі векселів, виконаних робіт ) визнані недійсними з 19.09.2002р.

Відповідач дійшов висновку, що оскільки статутні та інші документи вищеназваних постачальників позивача судом визнані недійсними, а згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не включаються будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, та у відповідності з п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платника податку то, вважає відповідач, позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суми понесені на придбання ТМЦ у ПП "Прокус мастер-принт" та ПП"Зодіак-КМ", та відповідний податковий кредит з ПДВ, в зв’язку з чим і були зроблені відповідні донарахування.

Отже, висновок про порушення позивачем норм п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем зроблено на підставі того, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 року по справі № 2-2153 2003 р. та № 2-3553/2003 р. визнані недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ, фінансово - господарські документи ПП "Прокус мастер - принт" та рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 17.11.03р. по справі №2-6565/2003р. - по ПП "Зодіак -КМ".

Колегією суддів встановлено, що господарський суд Харківської області у постанові від 24.10.2006р. по справі №АС-42/445-06, правомірно обґрунтовуючи по суті підстави для звільнення від доказування, помилково зазначено статтю 75 КАС України замість статті 72 КАС України.

Однак, неправильне зазначення номеру статті Кодексу адміністративного судочинства України, не призвело до неправильного вирішення справи або питання і не може бути підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. по справі № 2-2153 2003р. (набуло чинності) статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Прокус мастер-принт" визнані недійсними з 30.10.2002р, свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з 30.10.2002р., фінансово-господарські документи визнані недійсними з 30.10.2002р. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003р. по справі № 2-6565/2003р. (набуло чинності) статут, рішення власника про створення підприємства та свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Зодіак-КМ" визнані недійсними з 19.09.2002р., свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з 15.10.2002р., фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку (накладні, податкові накладні, товаротранспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи, векселі, акти заліків, акти приймання-передачі векселів, виконаних робіт ) визнані недійсними з 19.09.2002р.

Як вбачається з матеріалів справи, факти щодо не надання ПП "Прокус мастер - принт" та ПП"Зодіак -КМ" податкової звітності за податкові періоди, в яких була здійснена господарська операція на виконання договорів, та приховування від оподаткування фінансових показників за наслідками цієї операції судом в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. по справі № 2-2153 2003р. та рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003р. по справі № 2-6565/2003р. - не встановлено.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Однак, матеріали справи свідчать, що умисел посадових осіб контрагентів позивача, а саме ПП "Прокус мастер-принт" та ПП"Зодіак -КМ", в судовому порядку не встановлений.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав вважати встановленими факти ненадання підприємствами податкової звітності та несплати податків за фінансовими результатами виконання договорів, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов’язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочинів).

Згідно ч. 2 ст. 71 в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів наявності податкової заборгованості перед бюджетом у ПП "Прокус мастер - принт" та ПП"Зодіак -КМ" , як свідчать матеріали справи, відповідач не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розраховувався зі своїми контрагентами як через розрахунковий рахунок, так і шляхом заліку взаємних вимог.

Наведене свідчить про те, що підприємства контрагентів мали відкриті розрахункові рахунки в установах банку та проводили через них розрахунки.

Згідно з п.3.1, 3.2 Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 „Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 відкриття суб'єкту господарювання йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені цією Інструкцією, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, установчий документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), довідку про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, документ, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової , служби.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати окрім інших документів:

картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Згідно з п.145 Наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який діяв на той період „при засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків (в т. ч. Ощадного банку України, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису."

Таким чином в установі банку мається картка із зразками підписів і відбитки печатки керівників контрагентів позивача, що завірені нотаріально. Але даний факт ні відповідачем, ні в судовому процесі Святошинського місцевого суду м.Києва, який проводився по справі за позовом ДПІ у Святошинському районі м.Києва, не з’ясовувався, тобто не були належним чином перевірені свідчення засновника ПП "Прокус мастер-прінт" Проценко О.С. стосовно не ведення ним господарської діяльності свого підприємства. Також не була встановлена особа Дідушко І.В., якому, зі слів Проценко О.С., останній передав всі документи, та не перевірена причетність Дідушко І.В. до ведення господарської діяльності ПП "Прокус мастер-прінт". Аналогічно такі питання не з’ясовувались і в Деснянському районному суді при розгляді справи стосовно ПП "Зодіак-КМ".

Оскільки розрахунок між контрагентами здійснювався через розрахунковий рахунок, тобто в безготівковій формі, то ця операція була прозора для оподаткування та нагляду з боку контролюючих органів, і ні за яких обставин не могла бути прихованою від останніх.

Також, як вбачається з матеріалів справи, останню податкову декларацію з ПДВ ПП "Прокус мастер-прінт" надав до ДПІ 05.02.2003р. за січень 2003р. за підписом Проценко О.С. Нульові показники в такій декларації можуть свідчити або про відсутність податкових зобов’язань такого платника податків перед бюджетом в результаті співпадання суми податкових зобов’язань з ПДВ з сумою податкового кредиту з ПДВ, або про укриття об’єкту оподаткування, але такі факти ні позивачем, ні ДПІ у Святошинському районі м. Києва та Святошинським судом не з’ясовувались, тому не можуть вважатися встановленими та доведеними.

Відповідно до ч. 4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивачем не надано доказів того, що контрагенти позивача були виключені з реєстру не тільки на час укладання та виконання спірної угоди, а і на час розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято твердження позивача стосовно відсутності у контрагентів цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи, оскільки оскільки воно не підтверджене матеріалами справи, та таких доказів судом не встановлено.

Крім того, норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансово - господарських документів контрагентів платника податку.

У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, то у відповідача не було законного права розширено тлумачити окремі статті Закону.

Відповідачем не доведено факту порушення підприємством вимог п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п. 7.2.4. п. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На дату включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі загальної вартості придбаних ТМЦ у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП "Зодіак-КМ", останні були зареєстровані платниками ПДВ.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість" також не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансове - господарських документів контрагентів платника податку.

Згідно з нормами п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Згідно з нормами п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У позивача є в наявності всі податкові накладні, заповнені належним чином у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з п.п. 4.2.2. (б) п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В порушення зазначеного, відповідачем не враховано, що по операціям з ПП „Прокус мастер - принт" та ПП "Зодіак-КМ" позивач формував не лише валові витрати та податковий кредит, але й валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ.

Валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ виникли у позивача у зв'язку з поставкою покупцям (ПП „Прокус мастер - принт" та ПП "Зодіак-КМ") товарно - матеріальних цінностей.

Крім того, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами і доповненнями, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів, а також обов'язок перевірки своїх контрагентів з питання дійсності їх реєстрації.

Також, колегією судді встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі №АС-42/445-06 скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000932310/2 від 21.08.2006р. та №0001612310/2 від 21.08.2006р. Однак, матеріали справи свідчать, що податкова інспекція не приймала податкового повідомлення-рішення від 21.08.2006р. № 0000932310/2. Відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006р. № 0000922310/2 на суму 260860,00 гривень (податок на прибуток-130430,00 грн., санкція-130430,00 грн.) та № 0001612310/2 на суму 120252,00 гривень (ПДВ-80168,00 грн., санкція-40084,00 грн.).

Таким чином, скасування господарським судом Харківської області постановою від 24.10.2006р. по справі №АС-42/445-06 податкового повідомлення-рішення яке фактично не існує є підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006 р. по справі № АС42/445-06 прийнято не у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими і є підставою для скасування оскарженої постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ст. 202, ч. 2 ст.205, ст.207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по адміністративній справі № АС-42/445-06 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000932310/2 від 21.08.2006р. скасувати та прийняти в цій частині нову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000922310/2 від 21.08.2006р.

В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по адміністративній справі № АС-42/445-06 залишити без змін.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя

Судді