Постанова № 48217996, 05.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 910/7967/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шелефост Т.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7967/15-г (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства «Лендгранд»

до Державного територіально галузевого об'єднання «Південно- Західна залізниця»

про стягнення 68 525,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7967/15-г позовні вимоги Приватного підприємства «Лендгранд» задоволено частково.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Приватного підприємства «Лендгранд» суму заборгованості у розмірі 42 255,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 521,00 грн., пеню в розмірі 3 661,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 087,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна територіально галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулася до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7967/15-г та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову П.П. «Ленінград» в частині нарахування штрафних санкцій, а саме 3 % річних від простроченої суми основного боргу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Іоннікової І.А., Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Сулім В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.09.2008 між Приватним підприємством «Лендгранд» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник) було укладено Договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082562/НЮ та додаткова угода до нього від 27.12.2012 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Південно-Західна залізниця» в адміністративних межах Зятковецької, Карбівської та Жерденівської сільських рад Гайсинського району Вінницької області загальною площею 59,7 га.

Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що вартість робіт за договором 84 509,00 грн. без ПДВ згідно з протоколом про договірну ціну та кошторисом виконання відповідних робіт.

Згідно з п. 3.4.1. та п. 3.4.2. Договору оплата робіт здійснюється в наступному порядку: протягом 30 - ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 1 стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт по 2 стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

У відповідності до п. 6.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до акту здачі - приймання виконаних робіт від 23.12.2013 р. № 2 сума виконаних позивачем за договором та прийнятих відповідачем робіт склала 42 255, 00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачем належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, натомість відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 42 255, 00 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачеві 1521 грн. 3% річних, 21087 грн. витрат від інфляції та 3662 грн. пені.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зокрема зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Належними та допустимими доказами, а саме актом здачі - приймання виконаних робіт від 23.12.2013 р. № 2, підтверджується що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати наданих послуг, крім того, з урахуванням умов Договору строк оплати є таким, що настав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 42 255, 00 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За умовами п. 6.2 та п. 6.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки, нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої до розгляду судом першої інстанції) сума пені становить 3 661, 72 грн. та обчислюється за період з 07.02.2014 по 06.08.2014.

Разом з тим, у прохальній частині клопотання про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 3 662, 00 грн., що не повністю відповідає розрахунку позивача, доданому до клопотання.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що до стягнення за вказаний період підлягає сума 3 661, 71 грн., а отже з огляду на заявлену у прохальній частині клопотання про збільшення розміру позовних вимог суму пені, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду у сумі 3 661, 71 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що стягнення з нього 3% річних є стягненням штрафних санкцій, не відповідає обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача відповідно до арифметично правильного розрахунку підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 521, 18 грн. за період з 07.02.2014 р. по 20.04.2015 та інфляційні втрати в сумі 21 087,30 грн. за період з лютого 2014 року по березень 2015 року.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі № 910/7967/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/7967/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Сулім

М.Л. Яковлєв