Постанова № 48217826, 05.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 910/10710/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Кузьменко Є.В. - представник

від відповідача: Колтигін А.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 910/10710/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутник»

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»

про стягнення 106 753,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 910/7210/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутник» задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на користь ТОВ «ОТК Спутник» основний борг у розмірі 79 811,88 грн., пеню - 10 804,74 грн., 3 % річних - 1 145,79 грн., інфляційні - 6 701, 25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 910/7967/15-г в частині зменшення розміру боргу, суми штрафних санкцій, інфляційних, річних відсотків.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував докази, які вказують що заборгованість відповідача є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Іоннікової І.А., Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача 05.08.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги Акти про залік взаємних вимог на загальну суму 9 351,01 грн., оскільки зазначені Акти позивачем не погоджувались, у зв'язку з чим зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутник» (постачальник) та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (покупець) укладено договір поставки №300837 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передавати у власність покупцю, а покупець - приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, які погоджуються сторонами в додатках до договору.

Оплата товару проводиться виключно після факту поставки товару у строки, що узгоджені сторонами в додатку №2 до Договору - 7 календарних днів з дати отримання товару покупцем за умови надання покупцем належним чином оформлених документів.

Положеннями п. 11.1 Договору сторони погодили, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі Договору та замовлень відповідача, в період з 02.01.2014 по 26.11.2014 здійснив поставку товару на суму 174 067,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, що оформлені належним чином.

У свою чергу, відповідач в період з 02.01.2014 по 26.11.2014 здійснив оплату товару в сумі 94 255, 78 грн., в тому числі: коштами - 81 458,32 грн., залік взаємних однорідних вимог - 12 797,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 79 811,88 грн.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на наявність між сторонами договору про надання послуг № 300837 від 01.01.2014 та актів заліку взаємних вимог, оскільки зазначені акти позивачем не погоджувались та не підписувались, а відповідно взаємозалік зустрічних однорідних вимог здійснено не було, а наявність договору про надання послуг № 300837 від 01.01.2014 не впливає на права та обов'язки сторін які випливають з спірного Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами довів факт наявності заборгованості відповідача в сумі 79 811,88 грн., а відповідачем не надано доказів погашення зазначеної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 79 811,88 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 248,81 грн., інфляційних витрат у розмірі 13 637,53 грн. та пеню - 12 055,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 145,79 грн. 3 % річних та 6 701, 25 грн. інфляційних втрат.

Нормами ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1 додатку №2 до Договору сторони погодили стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення сплати за товар.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За перерахунком суду розмір пені підлягає задоволенню в сумі 10 804, 74 грн. з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, умов договору та первинних документів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року по справі № 910/10710/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/10710/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Сулім

М.Л. Яковлєв