Рішення № 4821767, 09.07.2008, Апеляційний суд міста Києва

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22-5180/08 Головуючий у 1-ій інстанції - Ноздряков С.В.

Доповідач - Слободянюк С.В.

09 липня року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого судді: Слободянюк С.В.,

суддів: Вовченка В.М., Штелик С.П.,

при секретарі: Сірої О.Г,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ „Аліна" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності,

встановив:

06 червня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, з подальшими його уточнення, до ОСОБА_1, ТОВ „Аліна", в якому просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу № 980 від 11 червня 2004 року нежилого приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Аліна", загальною площею 292, 1 кв.м. в м.Києві по вул. .Фрунзе, 129-А , перевести права та обов'язки покупця за цим договором на позивачку та визнати на нею право власності на 1\2 частину вказаного нежилого приміщення площею 146, 06 кв.м. вартістю 140 656, 25 грн.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, зазначивши вартість 1/2 частини спірного приміщення, на яку вона просила визнати за нею право власності, в сумі 168656, 25 грн.

Позивачка зазначала, що у 1994 році було створено ТОВ „Аліна", відповідно до умов установчого договору ОСОБА_1 належить 60, 00 % частки статутного фонду товариства, а ОСОБА_2 - 19, 3 %. ТОВ „Аліна" орендувало нежиле приміщення по вул. .Фрунзе, 129-А в м.Києві.

11 січня 2004 року спірне приміщення за вказаною адресою, було приватизовано шляхом його викупу з Фонду Державного майна України в м.Києві за 281312, 50 грн., питанням приватизації та викупу займався ОСОБА_1 Головним

управлінням комунальної власності м.Києві видано свідоцтво про право власності за договором купівлі-продажу на вказано приміщення товариству.

Для викупу приміщення було укладено з ВАТ „Перший Інвестиційний банк" договір кредиту від 15 червня 2004 року на суму 42 тис. доларів США під іпотечний договір від 15 червня 2004 року. Для забезпечення договору кредиту та передано квартиру АДРЕСА_1, яка є сумісною спільною власності ОСОБА_1. Отриманий кредит сплачувався із сімейного бюджету.

Шлюб між сторонами було розірвано у квітні 2007 рок і лише після розірвання шлюбу позивачка дізналася, що спірне приміщення оформлено на товариство „Аліна", хоча відповідач обіцяв зареєструвати спірне приміщення лише на себе та на позивачку.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано частково недійсним, в частині покупця, договір купівлі-продажу від 11 червня 2006 року нежилого приміщення по вул. .Фрунзе, 129-А в м. Києві, переведено права та обов'язки покупця на ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на 1/2 частину вказаного приміщення с визначенням його вартості в сумі 168787, 50 грн.

Стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 1700 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та у заявах про приєднання до апеляційної скарги учасників ТОВ «Аліна» з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, спірне нежиле приміщення ТОВ «Аліна» було приватизовано шляхом викупу за отриманий ОСОБА_1 у банку кредиту, який виплачувався за рахунок сімейних коштів подружжя ОСОБА_1,2. Тому відповідно до норм Сімейного Кодексу України це приміщення відноситься до майна, яке було набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна подружжя при його поділі є рівними.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, Фондом по розпорядженню та приватизації комунального майна Подільського району м.Києва від 30 березня 1994 року видано свідоцтво про власність № 4 (т.1 а.с.89) на майно цілісного майнового комплексу державного підприємства „Аліна"

Згідно установчого договору від 16 вересня 1994 року (т.1 а.с.29) 17 жовтня 1994 року було створено товариство з обмеженою відповідальністю „Аліна" та реєстровано державним реєстратором, свідоцтво від 17 жовтня 1994 року (а.с.99), місцезнаходження якого зазначено м.Київ, вул. .Фрунзе, 129-А. Засновниками

товариства в тому числі були і подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, частка статутного фонду яких відповідно становить 19, 34% статутного фонду та - 60, 00%.

Подільською районною у м.Києві державною адміністрацією видано свідоцтво № 19251124 про державну перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Аліна" (т.1 ас.51), розташовано по вул. .Фрунзе, 129-а в м. Києві.

Як вбачається з акту передачі майна цілісного майнового комплексу від 30 березня 1994 року, майно державного підприємства „Аліна" було прийнято ОСОБА_1 (т.1 а.с.90)

Відповідно до положень ст..2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси державних підприємств, будівлі (споруди, приміщення), які приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації шляхом викупу, якщо на це не має прямої заборони.

Рішенням зборів № 1 від 11 листопада 2003 року з участю сторін (т.1 а.с.13) вирішено питання про приватизації спірного приміщення шляхом його викупу.

Наказом № 11 від 11 січня 2004 року (т.1 а.с.57) регіональне відділення Фонду державного майна України прийнято рішення про здійснення приватизації шляхом викупу нежилого приміщення площею 292, 1 кв.м., що знаходиться на балансі ВАТ завод „МАЯК" та орендується ТОВ „Аліна", покупцем якого є ТОВ , ;Аліна".

Відповідно до договору купівлі-продажу № 980 від 11 червня 2004 року (ті.а.с.9) нежилого приміщення комунальної власності продавцем виступало регіональне відділення Фонду державного майна України, а покупцем - ТОВ „Аліна" в особі генерального директора ОСОБА_1

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна нежиле приміщення загальною площею 292, 1 кв.м., розташованого в м.Києві по вул. .Фрунзе, 129-А зареєстровано за ТОВ «Аліна» реєстраційний номер 6320-п від 01 листопада 2004 року, (т.1 а.с.91).

З наведених вище обставин, не може бути прийнято до уваги посилання позивачки як на підставу визнання спірного приміщення сумісною, спільною власністю, яке придбано під час шлюбу, те, що для викупу приміщення товариства 15 червня 2004 року було укладено кредитний договір (т.1 а.с.14), позичальником за яким виступав відповідач ОСОБА_1, а в якості забезпечення цього договору було передано під заставу їх квартиру.

Ст.12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна переданого йому засновниками і учасниками, є само товариство. Відповідно до установчого договору майно товариства складають основні фонди та оборотні кошті, джерелом формування майна є, зокрема, кредити банків та інших позичальників. Відповідно до п..п 3.4 Статуту товариства (т.1 а.с.38) , його учасники не мають окремих прав на окремі об'єкти, що входять до складу майна товариства.

Майно підприємства є власністю підприємства, а не власністю засновників підприємства чи спільної сумісною власністю подружжя, а тому не може бути предметом поділу за вимогами про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до положень ст..ст.11, 13 Закону «Про власність», який діяв на час придбання ТОВ спірного приміщення, підприємство (його майно) не належить до об'єктів приватної власності громадян.

Засновники підприємства набувають відносно нього корпоративне право, а саме: право власності на статутний фонд (капітал) підприємства, на управляння підприємством, отримання відповідної частки його прибутку, а також активів у разі ліквідації підприємства відповідно до чинного законодавства.

Оскільки чине законодавство не відносить корпоративне право, яке набувається засновниками або учасниками товариства, до особистих майнових прав, тому саме воно не може бути предметом спільної, сумісної власності подружжя відповідно до положень ст..ст.57, 61 СК України та 52 ЦК України.

Відповідно до ст..309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст..ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 лютого 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.