Рішення № 48215321, 08.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р.Справа № 17/94-1936

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави, Міністерства палива та енергетики України, м. Київ в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", м. Бережани Тернопільської області.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області.

про стягнення 124783,32 грн. заборгованості

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 01/44 від 11.01.11р.;

відповідача: ОСОБА_2, керівник, протокол зборів засновників № 1 від 08.07.10р.;

прокурор: не з'явився;

Представникам сторін розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.

Тернопільський транспортний прокурор, звернувся 06.12.2010р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, Міністерства палива та енергетики України, м. Київ в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", м. Бережани Тернопільської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області, про стягнення 124783,32 грн. заборгованості згідно договору на постачання і транспортування природного газу №01/П-006 від 01.09.2010р., з яких 120789,43 грн. заборгованості за використаний природний газ, 2715,57 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобовязань, 753,95 грн. інфляційних нарахувань та 524,37 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору на постачання і транспортування природного газу №01/П-006 від 01.09.2010р.; розрахунками суми позову; копією акту приймання-передачі природного газу за вересень 2010 року; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.12.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 18.01.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами та прокурором витребуваних документів; в судовому засіданні 18.01.2011р. оголошувалася перерва до 10:50 год. 01.02.2011р. для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом; в судовому засіданні 01.02.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 12:20 год. 08.02.2011р. у зв'язку з заявленим Відповідачем клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення.

В судовому засіданні 08.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Проти надання відстрочки сплати боргу до 31.05.2011 р. заперечив.

Відповідач в судовому засіданні підтримав клопотання про відстрочку виконання рішення до 31.05.2011 року, на обґрунтування фінансово-економічного стану підприємства надав копію наказу про зупинку виробництва цегли, тобто виробничої діяльності, копію звіту про фінансові результати за 2010 рік, довідку про кредиторську і дебіторську заборгованість ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік".

Прокурор в судове засідання не з'явився. В судовому засіданні 01.02.2011 року не заперечив проти задоволення клопотання щодо надання відстрочки виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

01 вересня 2010 року між Бережанським управлінням з експлуатації газового господарства, як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", як Покупцем, укладено договір на постачання і транспортування природного газу за № 01/П-006 (далі Договір).

У відповідності до п.п. 2.1.1., 2.2.2 та 6.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити природний газ в мережі Покупця згідно реєстрів розподілу лімітів природного газу, а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити його на умовах і в строки, визначені договором, а саме: попередньою оплатою не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця в розмірі 100% вартості заявленого газу. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяцем шляхом перерахування грошових коштів на розподільчий рахунок "Постачальника".

Термін дії договору погоджений сторонами у п. 11.1. Договору, а саме: до 31.12.2010р.

Згідно п. 3.2. Договору фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі щомісячних актів фактичного споживання природного газу, які підписуються Покупцем та Постачальником.

Відповідно до наданого позивачем акту прийому-передачі природного газу від 30.09.2010р., підписаного представниками сторін вбачається, що Бережанським управлінням з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік" спожито у вересні 2010р. 70 364 куб.м. природного газу на суму 210 789,43 грн..

Згідно п. 5.1 договору сторонами визначено вартість природного газу в розмірі 2995,70 грн. з ПДВ за 1000 м3, в тому числі 52,40 грн. цільова надбавка до тарифу на природний газ, 64,92 грн. тариф на постачання газу, 258,36 грн. вартість транспортування газу мережами постачальника.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині оплати за поставлений йому природний газ згідно договору та надані послуги з постачання і транспортування природного газу.

Судом встановлено, і це не заперечено відповідачем у справі, що в порушення умов договору останній не виконував своїх зобовязань, та не проводив в повному обсязі та у строки, визначені розділом 6 Договору розрахунків за газ, внаслідок чого станом на 29.11.2010р. (дата оформлення позовної заяви) сума заборгованості складала 120 789,43 грн. (з урахуванням часткової сплати в період з 05.10.2010р. по 08.11.2010р. боргу в сумі 90000,00 грн., що вбачається з поданого позивачем розрахунку суми боргу та підтверджено сторонами в судовому засіданні).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами немає розбіжностей щодо кількості та вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу у заявлений період (вересень 2010р.), як і немає розбіжностей по загальних щомісячних сумах оплати, проведених відповідачем протягом цього ж періоду (в розмірі 90 000 грн.).

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого йому природного газу в повному розмірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора (в сумі 120 789,43 грн.) на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.

У звязку з наведеним, правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 120 789,43 грн. заборгованості, яка складається із несвоєчасно оплаченої вартості поставленого у вересні 2010 р. природного газу та наданих послуг по його транспортуванню.

Разом з тим, виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору сторонами визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин справи, оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та подані суду розрахунки пені за період з 11.10.2010 р. по 23.11.2010р. (44 дні), виходячи з розміру нарахувань за вересень 2010 року та з урахуванням часткової оплати вартості спожитого газу відповідачем, що за підрахунками позивача становить 2715,57 грн., господарський суд, здійснивши власний перерахунок вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та п. 7.2. договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань (за жовтень 2010 р.) в сумі 753,95 грн. та 3% річних (за період з 11.10.2010 р. по 23.11.2010 р.) в сумі 524,37 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають визначеним Держкомстатом України індексам інфляції за жовтень 2010р. та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, який передбачено нормами чинного законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не подано, а судом не здобуто будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за спожитий природний газ на день розгляду справи, тому позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в розмірі 124 783,32 грн., в тому числі 120 789,43 грн. основного боргу, 2 715,57 грн. нарахованої пені, 524,37 грн. 3% річних та 753,95 грн. інфляційних нарахувань.

Окрім того відповідач в судовому засіданні 01.02.2011 року заявив письмове клопотання № 6 від 31.01.2011 року, в якому просить в зв'язку із важким фінансовим станом підприємства відстрочити виконання рішення суду до 31.05.2011 року. На обґрунтування доводів, викладених у клопотання долучено копію наказу про зупинення виробництва цегли за № 55 від 30.09.2010 року, копію звіту про фінансові результати за 2010 рік, згідно якого вбачається, що підприємство працювало збитково (рядок 002 розділу І - збитки складають 576 тис. грн.), довідку про кредиторську і дебіторську заборгованість ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік" № 11 від 03.02.2011року.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, оцінивши докази, наведені в його обґрунтування та заслухавши заперечення представника позивача, думку прокурора в засіданні 01.02.2011 р., суд вважає за можливе задовольнити клопотання частково, надавши відстрочку виконання рішення до 01.05.2011 року, з урахуванням такого.

За змістом пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на важкий фінансовий стан господарства, спричинений зокрема, відсутністю готової продукції на складі та обігових коштів, збитковістю підприємства, наявністю дебіторської та кредиторської заборгованості, що підтверджується наданими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, та зважаючи на складну економічну ситуацію, що склалася в Україні в цілому, враховуючи норми ч. 1 пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає наведені обставини такими, що надають господарському суду підстави задовольнити клопотання та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", відстрочку виконання даного рішення суду до 01 травня 2011 року.

В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 08.02.2011 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4247, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м. Бережани Тернопільської області, вул. Рогатинська, 56, ідентифікаційний код 14057222:

- 120 789,43 грн. основного боргу, 2 715,57 грн. пені, 524,37 грн. 3% річних та 753,95 грн. інфляційних нарахувань, на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідент. код 03353503 в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, м. Бережани Тернопільської області, вул. Шевченка, 33, ідентифікаційний код 34905495, відстрочивши виконання рішення суду до 01 травня 2011року.

- 1247,83 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31210264700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "10" лютого 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик