Рішення № 48215095, 06.08.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2015 Справа № 920/1121/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/1121/15

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

с. Манухівка, Путивльський район, Сумська область,

до відповідача: Манухівської сільської ради, с. Манухівка, Путивльський район,

Сумська область,

про визнання права власності,

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

представник ОСОБА_2 (довіреність від 30.07.2015 року);

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні був присутній представник співвласників майнових паїв ОСОБА_3 викликаний для дачі пояснень.

Суть спору: позивач подав заяву, в якій просить суд визнати за позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: адмінбудівля площею 113,9 м. кв., зерносховище № 1 площею 377 м. кв., зерносховище № 2 площею 417,6 м. кв., зерносховище № 3 площею 769 м. кв., зерносховище № 4 площею 403,2 м. кв., майстерня площею 150,2 м. кв., прибудова до майстерні площею 109,5 м. кв.

6 серпня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнює позовні вимоги і просить суд визнати за позивачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: 1) адмінбудівлю площею 113,9 м. кв, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2., 2) зерносховище № 1 площею 377 м. кв., зерносховище № 2 площею 417,6 м. кв., зерносховище № 3 площею 769 м. кв зерносховище № 4 площею 403,2 м. кв., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. 3) майстерню площею 150,2 м. кв., прибудову до майстерні площею 109,5 м. кв., які знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Також позивач надав заяву б/н б/д (вх. № 9163 від 06.08.2015 року), в якій просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак подав до суду відзив на позовну заяву б/ б/д (вх. № 9162 від 06.08.2015 року), в якому зазначає, що у 2008 року між співвласниками майнових паїв, колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства «Большовик» і ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщень: адмінбудівлі, майстерень, складів та зерносховищ з правом викупу. ОСОБА_1 виплатив мешканцям села Манухівка кошти за даним договором, і ці споруди були передані йому у власність згідно акту приймання-передачі від 12.02.2008 року. В зв'язку з вищевикладеним відповідач проти задоволення позову не заперечує та просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 6 серпня 2015 року представник співвласників майнових паїв - ОСОБА_3 зазначив, що позивачем були виконані умови договору № 2 оренди майна, що знаходиться у спільній частковій власності з правом викупу в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

12 лютого 2008 року між співвласниками майнових паїв, колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства «Большовик» і позивачем було укладено договір оренди майна, що знаходиться у спільній частковій власності з правом викупу.

Умовами договору було визначено, що співвласники майна, що належить їм на підставі часткової спільної власності в особі голови комітету ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності надає позивачеві майно, перелік якого наводиться в додатку 2 договору, а позивач зобов'язується сплатити вартість цього майна.

Право власності на майно попереходить після підписання акта приймання - передачі сторонами (п.1.2. договору.).

Відповідно до виписки з рішення загальних зборів пайовиків КСБ «Більшовик» від 08.10.2010 року (за участі 157 осіб) у зв'язку з виконанням ФОП ОСОБА_1 умов договору № 2 від 12.02.2008 року, виплатою основної вартості орендованого майна в сумі 261 750 грн. та виплатою оренди за користування майном в сумі 11 779 грн. було вирішено передати ФОП ОСОБА_1 пайове майно по акту приймання - передачі нерухомого майна.

Як вбачається з акту приймання - передачі нерухомого майна переданого в приватну власність з правом викупу, ОСОБА_4 здав, а ОСОБА_1 прийняв майно, а саме адмінбудівлю площею 113,9 м. кв., вартістю 15 000 грн., зерносховище площею 377 м. кв. вартістю 12 000 грн., зерносховище площею 417,6 м. кв. вартістю 9 000 грн., зерносховище площею 769 м. кв.вартістю 9 000 грн., зерносховище площею 403,2 м. кв. вартістю 9 000 грн., майстерню площею 150,2 м. кв.вартістю 12 000 грн., прибудову до майстерні площею 109,5 м. кв. вартістю 5 000 грн. (а.с. 73-74).

Комунальним підприємством «Путивльське бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивача була проведена технічна інвентаризація вищевказаного нерухомого майна та були виготовлені технічні паспорти на дані об'єкти.

Так, у відповідності до технічних паспортів на нежитлові приміщення виготовлених станом на 10 лютого 2015 року та 14 травня 2015 року, отримане позивачем в оренду нерухоме майно складається з наступних об'єктів з відповідними технічними характеристиками: 1) адмінбудівля площею 113,9 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2; 2) Зерносховище № 1 площею 377 м. кв., Зерносховище № 2 площею 417,6 м. кв., Зерносховище № 3 площею 769 м. кв., Зерносховище № 4 площею 403,2 м. кв., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1; 3) майстерня площею 150 ,2 м. кв., прибудова до майстерні площею 109,5 м. кв., які знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи нежитлові приміщення, на які позивач просить визнати право власності розташовані на земельних ділянках які знаходиться у власності Манухівської сільської ради і орендуються позивачем з 1 вересня 2009 року, що підтверджується копіями договорів оренди землі (а.с. 77-81, 86-90). Вищевказані договори оренди землі укладені на 49 років.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що правомірно набув право власності на вищевказане нерухоме майно співвласників майнових паїв, колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства «Большовик», що підтверджується відповідними письмовими доказами та наведеними правовими нормами.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як це передбачено у статті 319 Цивільного кодексу України і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Також в частині першій статті 320 вказаного Кодексу зазначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Позивач зазначає, що відсутність реєстрації за ним права власності на вищевказане нерухоме майно позбавляє його можливості реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Тому, позивач 25 червня 2015 року звернулось до Манухівської сільської ради з листом-заявою про визнання права власності на нерухоме майно, придбане у співвласників майнових паїв колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства «Більшовик» відповідно до договору № 2 від 12.02.2008 року, з урахуванням технічних паспортів виготовлених Путивльським бюро технічної інвентаризації. На вищевказану заяву відповідач надав відповідь на звернення, в якій зазначив, що у нього відсутні повноваження і підстави для оформлення за позивачем права власності та рекомендував з такою заявою звернутись до суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Крім того, за приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватно-правових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права (право власності) на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

При цьому, право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, що знаходиться на території України підлягає обов'язковій державній реєстрації, а підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення права власності на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, що передбачено відповідно вимогами ст. 4 та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

З огляду на вищевикладене, оскільки можливість визнання права на нерухоме майно передбачена чинним законодавством в судовому порядку, а підставою для судового захисту у спорах про визнання є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов'язку, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 182, 316-321, 328 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (41553, АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) право власності на об'єкти нерухомого майна: 1) Адмінбудівлю площею 113,9 м. кв. за адресою АДРЕСА_2.; 2) Зерносховище №1 площею 377 м. кв., Зерносховище № 2 площею 417,6 м. кв., Зерносховище № 3 площею 769 м. кв., Зерносховище № 4 площею 403,2 м. кв., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1; 3) Майстерню площею 150,2 м. кв. , прибудову до майстерні площею 109,5 м. кв, які знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Повне рішення складено 11.08.2015 року.

Суддя С.В. Заєць