Рішення № 48215032, 04.08.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 915/851/15

м. Миколаїв

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135

в особі: філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту)

54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон»

54002, м. Миколаїв. вул. Каботажний спуск 1

Поштова адреса: 54030, м.Миколаїв, вул. Фалеєвська,9-Б

Про: стягнення заборгованості в сумі 240349,32 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Павленко І.В., за довіреністю;

Від відповідача: Петровський Д.О., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 21.05.2015 року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 240 349,32 грн., з яких 238162,95 грн. заборгованість з канального збору, 2186,37 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати канального збору та збору за послуги з регулювання руху суден.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині сплати канального збору та несвоєчасної сплати збору за послуги з регулювання руху суден, нарахованих за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК) та Херсонським морським каналом (ХМК), під час здійснення вантажних комерційних рейсів за період грудень 2014-лютий 2015 року суден (барж та буксирів), що належать ТОВ «СП «Нібулон».

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне:

- відсутні підстави для справляння канального збору на користь позивача, оскільки єдиною уповноваженою особою справляння канального збору, у відповідності до приписів Закону України «Про морські порти України» є власник каналу. При цьому, позивачем не надано доказів реєстрації його права власності на Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морський канали, які на думку відповідача є об'єктами нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав;

- відсутні ознаки та підстави для класифікації перевезень сільськогосподарської продукції власним транспортом ТОВ «СП «Нібулон», як комерційних вантажних рейсів, а отже судна відповідача, про які йдеться у позові позивача, охоплюються ознаками суден групи В та відповідно звільнені від сплати канального збору;

- усі судна відповідача, які здійснювали перевезення водними шляхами зернових вантажів, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м, отже, зазначені судна зобов'язані рухатись за бровками каналу, тобто не використовуючи канал, а тому відсутні підстави вважати, що судна відповідача здійснювали проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морським каналами. Персікання суднами ТОВ СП «НІБУЛОН» БДЛК здійснювалось поперечно, при цьому проходження каналу в один кінець не відбувалось. Стосовно проходження ХМК, то судна ТОВ «СП «Нібулон» рухаються РШ-20 та практично не використовують канал, окрім 3-го коліна;

- позивачем не надано жодних доказів застосовування ним п.3.1.25 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, при організації плавання суден ТОВ СП «Нібулон», зокрема, не надано доказів складання та узгодження схеми буксирування морською лоцманською службою позивача, організації особливого режиму плавання для вказаних суден, а також затвердження схеми буксирування капітаном відповідного порту;

- надана позивачем інформація з Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден «Дельта-Навігатор» не може бути належним доказом у справі внаслідок не проходження вказаною інформаційною системою державної експертизи в Держслужбі спецзв'язку та захисту інформації України;

- між сторонами відсутній договір з приводу використання БДЛК та ХМК для проходження суден відповідача або будь-який інший правочин, який би передбачав обов'язок відповідача сплачувати канальний збір, при цьому відсутні нормативно-правові акти, на підставі яких у відповідача виник обов'язок сплачувати канальний збір.

Заперечуючи проти стягнення відсотків за несвоєчасну сплату збору за послуги з регулювання руху суден, відповідач зазначає, що позивач не довів того, що замовлення та отримання послуг СРРС є обов'язковим, і що без отримання цих послуг плавання суден відповідача було б неможливим, а також не уточнив, які саме послуги СРРС надавались кожному судну відповідача в кожному окремому випадку;

Крім того, враховуючи приписи п.39 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету є органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів, а також враховуючи, що всі доходи бюджетів зараховуються на єдиний казначейський рахунок, відповідач вважає, що зарахування портових зборів (у тому числі канального), які є дохідною частиною бюджету, на розрахунковий рахунок ДП «Адміністрація морських портів України» є порушенням бюджетного законодавства.

Позивач проти доводів відповідача заперечив, із посиланням на таке:

- проходження суднами будь-якої осадки з портів Херсонського регіону до перевантажувального причалу ТОВ «СП «Нібулон» є неможливим без проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом;

- твердження відповідача про те, що судна відповідача здійснювали некомерційні рейси не заслуговують на увагу, оскільки транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ «СП «Нібулон» є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення є комерційною діяльністю;

- посилання відповідача на п.3.1.25 Правил плавання в частині не надання позивачем доказів складання та узгодження схеми буксирування морською лоцманською службою позивача, організації особливого режиму плавання для вказаних суден, а також затвердження схеми буксирування капітаном відповідного порту, є неправомірним, оскільки вказаний пункт Правил плавання на судна відповідача не поширюється;

- законодавчо не передбачено обов'язкової державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди - Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морський канали, при цьому вказані гідротехнічні споруди належить державі, а балансоутримувачем її є позивач, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України. Водночас з 13.06.2013 канальний збір за проходження БДЛК та ХМК повинен сплачуватись позивачу, якому передана вказана гідротехнічна споруда за наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення ДП «Адміністрація морський портів України», актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013;

- законодавчо не встановлено необхідності забезпечення комплексної системи захисту інформації в Автоматизованій інформаційній обчислювальній системі підтримки регулювання руху суден «Дельта-Навігатор»;

- жодним нормативно-правовим актом не передбачено необхідності укладення договорів на оплату портових зборів, обов'язок з оплати цих зборів виник у відповідача не на підставі договорів, а в силу закону;

- рух суден цілодобово регулюється службою регулювання руху суден філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ». Відповідно до чинного законодавства, з метою забезпечення безпеки судноплавства, проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден. При цьому, п.3.2 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України № 291 від 08.05.2013 передбачає, що вихід капітана судна на радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на надання послуг з регулювання руху суден і вже є свідченням того, що судно користується послугами СРРС, і відповідно, має їх сплачувати. Послуги СРРС оплачені відповідачем в повному обсязі, однак з порушенням строку.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали свої доводи, викладені у позовній заяві, відзиві, додаткових поясненнях.

Ухвалою суду від 16.06.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів.

29.07.2015 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про призначення комплексної експертизи у справі. У судовому засіданні 04.08.2015 представником відповідача підтримано заявлене клопотання. Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 „Про деякі питання призначення судових експертиз", зазначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи наведені норми, беручи до уваги предмет спору та наявність відповідних доказів в матеріалах справи, виходячи з аналізу питань, що запропоновані відповідачем на вирішення експерта суд дійшов висновку, що для встановлення даних, які входять до предмету доказування не має потреби у спеціальних знаннях, отже дане клопотання задоволенню не підлягає.

04.08.2015 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що за період з 10.12.2014 по 26.02.2015 судна (баржі та буксири), що належать відповідачу, проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що відповідно до вимог чинного законодавства позивачем був нарахований канальний збір, а також під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нарахований збір за послуги з регулювання руху суден.

Факт проходження суднами відповідача каналом підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтових журналів, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден «Дельта-Навігатор», виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, поясненнями сторін.

На оплату нарахованих зборів позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

- за грудень 2014 року: МР-04776 від 10.12.2014; МР-04775 від 10.12.2014; МР-04774 від 10.12.2014, МР-04773 від 10.12.2014, МР-04638 від 10.12.2014, МР-04637 від 10.12.2014, МР-04631 від 10.12.2014, МР-04789 від 11.12.2014, МР-04788 від 11.12.2014, МР-05087 від 31.12.2014, МР-05085 від 31.12.2014, МР-05084 від 31.12.2014, МР-05083 від 31.12.2014, МР-050 від 31.12.2014, МР-05080 від 31.12.2014, МР-05078 від 31.12.2014, МР-05076 від 31.12.2014, МР-05075 від 31.12.2014, МР-05073 від 31.12.2014, МР-05072 від 31.12.2014, МР-05070 від 31.12.2014, МР-05069 від 31.12.2014, МР-05068 від 31.12.2014, МР-05065 від 31.12.2014, МР-05062 від 31.12.2014, МР-05051 від 31.12.2014, МР-04915 від 31.12.2014;

- за січень 2015 року: МР-00111, МР-00113, МР-00114, МР-00115, МР-00116 від 13.01.2015, МР-00159, МР-00161, МР-00163, МР-00165, МР-00167, МР-00168 від 15.01.2015, МР-00230, МР-00232, МР-00235, МР-00237 від 21.012015, МР-00258, МР-00260, МР-00262, МР-00264, МР-00265, МР-00266, МР-00267, МР-00268, МР-00269 від 23.01.2015, МР-00314 від 27.01.2015, МР-00012 від 28.01.2015, МР-00218 від 28.01.2015, МР-00129 від 29.01.2015;

- за лютий 2015 року: МР-00552, МР-00553, МР-00554 від 12.02.2015, МР-00640, МР-00641 від 20.02.2015; МР-00696, МР-00697, МР-00698 від 26.02.2015.

Загальна сума виставлених рахунків склала 394707,80 грн., з яких: 238162,95 грн. - канального збору, 156544,85 грн. - вартості послуг з СРРС.

Вищезазначені рахунки рекомендованими листами були направлені на адресу відповідача. Їх отримання підтверджується зворотними повідомленнями про отримання поштової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Проте, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково. Відповідач з порушенням строку оплатив лише послуги з РРС в сумі 156 544,85 грн. Заборгованість з канального збору не оплачена відповідачем взагалі та за твердженням позивача становить 238 162,95 грн.

На адресу ТОВ „СП „НІБУЛОН" позивачем була направлена претензія № 1544 від 02.04.2015, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши факти та обставини справи у відповідності з нормами, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявленого позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 Кодексу торгівельного мореплавства України Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст.4 Кодексу торгівельного мореплавства України, до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів встановлені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за № 930/23462 (надалі - Порядок № 316).

Відповідно до п.1.2 Порядку № 316, згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: канальний збір справляється на користь власника каналу.

Відповідно до п.1.3 Порядку № 316, портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3.1. розділу ІІІ Порядку № 316, канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку.

Відповідно до п. 3.2. розділу ІІІ Порядку № 316, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3.4. розділу ІІІ Порядку № 316, судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3).

За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1 - 12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно.

Відповідно до п. 3.5. розділу ІІІ Порядку № 316, для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва.

Приміткою 2 Додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (пункт 1.3 розділу I) визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - Наказ №163) реорганізовані державні підприємства морського транспорту за переліком згідно з додатком 1 шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до Додатку 1 до Наказу №163 реорганізації підлягало також і Державне підприємство «Дельта-лоцман».

Згідно з п.3 Наказу №163 Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, затвердженим Міністерством інфраструктури України, Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал передано до ДП «Адміністрація морських портів України».

Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 №14 ДП «Адміністрація морських портів України» передало Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал до філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про морські порти України», державні стратегічні об'єкти портової інфраструктури та інше державне майно, закріплене за адміністрацією морських портів України, належать їй на праві господарського відання. Адміністрація морських портів України володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з урахуванням його цільового призначення, а також обмежень правомочностей щодо розпорядження таким майном, визначених цим Законом, іншими законодавчими актами, її статутом.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Таким чином, БДЛК та ХМК належать позивачу на праві господарського відання.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.02.2013 № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 2013 за № 363/22895, затверджено Порядок ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України (далі-Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок встановлює механізм ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України та поширюється на гідротехнічні споруди (далі - ГТС), що використовуються з метою здійснення господарської діяльності та забезпечення безпеки судноплавства на території морських портів України.

Відповідно до п. 1.8. Порядку, Реєстр розміщується на веб-сайті адміністрації морських портів України (http://www.uspa.gov.ua/ru/reestr-gidrotekhnicheskikh-sooruzhenij-morskikh-portov-ukrainy). Доступ до відомостей Реєстру є відкритим та безоплатним.

Відповідно до інформації в Реєстрі гідротехнічних споруд щодо власника БДЛК та ХМК міститься наступна інформація: ДП "Адміністрація морських портів України" (Філія "Дельта-лоцман"); акт приймання - передачі майна від 13.06.13р., розподільчий баланс майна від 13.06.13р.

Таким чином, з аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що власником гідротехнічних споруд - Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу та Херсонського морського каналу є держава, а балансоутримувачем - позивач, що підтверджується також інформацією з Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морський портів України», актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013.

Таким чином, у розумінні ст.22 Закону України «Про морські порти України», п.1.2 Порядку № 316 канальний збір повинен сплачуватись саме позивачу у справі.

Відповідно до паспорту Бузько-Дніпровсько-лиманський канал слугує для підходу до Очаківського портопункту, Очаківського морського рибного порту, Дніпро-Бузького порту, портового пункту Галициновський кар'єр, спеціалізованого порту Октябрьськ, Миколаївського річкового і морського портів, терміналу НІБУЛОН, Херсонського морського та річкового портів, суднобудівним та судноремонтним підприємствам регіону. Траса каналу проходіть частково по Чорному морю та Дніпро-Бузькому лиману. Характерною рисою цього лиману є його мілководність.

Відповідно до п. 3.1.18 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 №655, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.10.2007 за №1150/14417 (далі - Правила плавання), усі морські та річкові буксири, що не виконують буксирування або виконують буксирування караванів барж, самохідні річкові судна всіх відомств, які мають осадку до 4,0 м, зобов'язані рухатись за бровками каналу вздовж виставленого навігаційного огородження на таких ділянках.

Відповідно до п. 3.1.18 Правил плавання на Бузько-Дніпровсько-лиманського каналі є ділянки, на яких зони забровкового плавання відсутні, тобто, судна не можуть рухатись інакше, ніж по каналу.

Крім того, відповідно до п. 3.1.18 Правил плавання зони забровкового плавання на різних колінах каналу знаходяться то справа, то зліва, що неминуче тягне за собою необхідність пересікання каналу.

Згідно з п.3.1.19 Правил плавання на ділянках каналу, де зони забровкового плавання відсутні, судна зобов'язані рухатись каналом.

Таким чином, судна відповідача, не зважаючи на осадку цих суден, за будь-яких яких умов мали рухатись БДЛК.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується пересікання каналу, лише зауважується, що пересікання каналу суднами здійснюється поперечно і при цьому не відбувається проходження каналу судном в один кінець.

Що стосується проходження суднами відповідача ХМК, то відповідно до п. 3.1.22 Правил плавання, на ХМК судна з осадкою до 4,0 м і всі малі судна плавають у смузі 1 кабельтов завширшки ліворуч та праворуч від бровок першого коліна каналу по всій його довжині. На другому і третьому колінах ХМК рух суден здійснюється по каналу в обох напрямках. Буксири на цій ділянці виконують плавання з караваном, сформованим не більше ніж у два ряди. Переформування буксирного каравану проводиться поза каналом у районі якірного місця № 366.

Таким чином, судна відповідача при здійсненні ними перевезень до/від портів Херсонського регіону, не зважаючи на осадку цих суден, за будь-яких яких умов, рухались каналом, адже на другому-третьому коліні ХМК взагалі відсутні зони забровочного плавання і судно не може рухатись інакше, ніж по каналу.

Що стосується посилань відповідача на проходження суднами РШ-20 (рекомендованим шляхом), то цей шлях дозволяє суднам ТОВ „СП „Нібулон" минати перше коліно ХМК прямуючи до/з портів Херсонського регіону. Однак на другому і третьому колінах ХМК рух суден здійснюється по каналу в обох напрямках.

За проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець відповідно до п.3.2. Порядку нараховується канальний збір.

При цьому, нарахування канального збору не ставиться в залежність від того, чи йшло судно каналом весь час, чи частково, чи пересікало його один або кілька разів. Канальний збір нараховується з 1 куб м. об'єму судна за визначеними ставками.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах ВГСУ від 19.08.2013 № 17/212/10, від 01.10.2013 № 5024/1862/2011, від 19.11.2013 № 923/89/13-г, від 05.03.2014 № 915/1488/13, від 25.02.2014 № 923/1308/13, від 22.07.2014 № 915/219/13-г, від 31.07.2014 № 915/47/14, від 30.07.2014 у справі № 923/47/14, від 09.10.2014 № 923/496/13, від 24.11.2014 № 915/701/14.

У відповідності до Додатку №1 до Порядку №316 - вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А; ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу «ріка - море» пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р.Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки - належать до групи В.

Приміткою 2 до Додатку №1 до Порядку №316 визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Твердження відповідача про нездійснення його суднами «комерційних рейсів» є безпідставним та таким, що не відповідає положенням ч.ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України, за якими під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Те, що деякі рейси виконувались суднами відповідача в баласті (без вантажу), жодним чином не свідчить про неможливість віднесення суден до групи А, до якої відносяться вантажні судна, що заходять в порти для виконання вантажних операцій, оскільки вантажними операціями є як розвантаження судна так і завантаження. Тому судно в баласті заходить в порт для виконання вантажних операцій з завантаження, а судно з вантажем - для виконання вантажних операцій з розвантаження.

Таким чином, ТОВ „СП Нібулон" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства.

Зазначена норма Податкового кодексу визначає, що транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ „СП Нібулон" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення є комерційною діяльністю.

Таким чином, судна (буксири та баржі), що належать ТОВ „СП „Нібулон" відповідно до примітки 2 Додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів виконують комерційні вантажні рейси та належать до групи А.

Відповідачем не доведено, що належні йому судна здійснювали технологічні переміщення водними шляхами зернових вантажів - товарно-матеріальних цінностей відповідача, без мети на досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах ВГСУ від 19.08.2013 № 17/212/10, від 01.10.2013 № 5024/1862/2011, від 19.11.2013 № 923/89/13-г, від 05.03.2014 № 915/1488/13, від 25.02.2014 № 923/1308/13, від 22.07.2014 № 915/219/13-г, від 31.07.2014 № 915/47/14, від 30.07.2014 у справі № 923/47/14, від 09.10.2014 № 923/496/13, від 24.11.2014 № 915/701/14.

Посилання ж відповідача в додаткових поясненнях на здійснене позивачем подвійне нарахування канального збору спростовується наступним:

Відповідно до Додатку 3 Порядку № 316 встановлені ставки канального збору, у тому числі для суден каботажного плавання в таких випадках:

за прохід БДЛК (до причалів/морських терміналів):

1 - 4 коліна (в/із морського термінала Очаків) - 0,0037 дол. США за куб.м. умовного об'єму судна;

Херсон (прохід БДЛК і ХМК) - 0,0183 дол. США за куб.м. умовного об'єму судна.

Відповідно до другого абзацу п. 3.4 Порядку № 316, за проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1 - 12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно.

Таким чином, при проходженні ХМК без заходження в порти/термінали, які розташовані на БДЛК, ставка канального збору з суден каботажного плавання складає 0,0183 дол. США за куб.м. умовного об'єму судна.

В той же час, при заходженні в порти/термінали, які розташовані на БДЛК, у т.ч. при суден заходженні в Очаків, канальний збір стягується по відповідним встановленим Порядком ставкам (0,0037 дол. США за куб.м. умовного об'єму судна).

Зазначені в додаткових поясненнях відповідача судна, після/до проходження ХМК заходили/виходили в/із Очакова та відповідно до Додатку 3 Порядку по таким суднам було нараховано канальний збір за прохід 1-4 коліна БДЛК в/із Очакова.

Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності у спірних відносинах подвійного нарахування канального збору.

Не приймаються до уваги судом і посилання відповідача на п.3.1.25 Правил плавання, оскільки вказаний пункт поширюється на судна, які використовують для руху тільки канал, тобто мають осадку більше 4,0 метрів і не можуть рухатись за бровкою. Натомість судна відповідача мають осадку до 4,0 м (що підтверджує і сам відповідач), тобто, можуть рухатись як за бровкою, так і використовуючи канал, а тому п.3.1.25 Правил плавання на спірні відносини сторін по справі не поширюється.

Посилання відповідача на те, що зарахування портових зборів (у тому числі канального), які є дохідною частиною бюджету, на розрахунковий рахунок ДП «Адміністрація морських портів України» є порушенням бюджетного законодавства, судом також відхиляються, оскільки спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини (Закон України «Про морські порти України») та низкою підзаконних нормативно-правових актів визначено порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів (у тому числі канального збору), а також особа, на яку Державою покладено обов'язок з його справляння. При цьому, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів здійснюють уповноважені органи державної влади.

Відносно посилань відповідача на неналежність та недопустимість наданих позивачем доказів у вигляді записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден «Дельта-Навігатор», слід зазначити, що відповідачем не доведено необхідності проходження вказаною інформаційною системою державної експертизи в Держслужбі спецзв'язку та захисту інформації України. При цьому встановлене в Центрі регулювання руху суден філії «Дельта-Лоцман» обладнання є сертифікованим, Українським державним центром радіочастот видані відповідні дозволи на його експлуатацію. До того ж господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази, в т.ч. і записи радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден «Дельта-Навігатор», в їх сукупності, що в даному випадку в будь-якому разі не створює підстав для відмови у задоволенні позову.

Також слід зазначити, що вимогами чинного законодавства України не встановлено обов'язку при проходженні каналом укладати будь-які окремі договори, адже обов'язок сплачувати канальний збір в даному випадку виникає у відповідача в силу вимог Закону України «Про морські порти України», Правил плавання, Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують позовні вимоги позивача.

Тому, враховуючи вищевикладене, позов позивача в частині стягнення з відповідача 238162,95 грн. канального збору є правомірним та підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо не доведення права позивача на нарахування збору за послуги з РРС та не доведення надання цих послуг відповідачу, адже факт оплати цих послуг, відсутність відповідної заборгованості та відсутність претензій з цього приводу з боку отримувача послуг свідчить про отримання послуг з регулювання руху суден в повному обсязі. Позивачем не заявлено вимоги про стягнення збору за послуги з регулювання руху суден, адже відповідач в повному обсязі оплатив послуги СРРС 17.03.2015 та 20.03.2015 в розмірі 156 544,85 грн., що підтверджено ТОВ «СП «Нібулон».

Інші наявні в матеріалах справи документи таких висновків суду не спростовують.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунки 3% надані позивачем до суду в додатку до позовної заяви, у відповідності до яких розмір 3% річних нарахованих відповідачу склав 2186,37 грн., та вважає розрахунки позивача обґрунтованими та такими, що зроблені з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідачем розрахунок 3% річних не спростований.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2186,37 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені факти, норми та обставини, суд дійшов висновку про порушення відповідачем у спірних відносинах прав та законних інтересів позивача у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодеуксу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (54001, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (54017, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 27, р/р 260091640 в відділенні ПУМБ в м.Миколаєві, код ЄДРПОУ 38728507) 238 162,95 грн. канального збору, 2 186,37 грн. - 3% річних та 4 807,00 судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 10 серпня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова