Рішення № 48214646, 06.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015Справа №910/14899/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/14899/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії

«Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво»;

про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків у сумі 567 630,17 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне

будівництво»;

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії

«Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»;

Про стягнення 1 743 694,48 грн.

Представники сторін:

від позивача: Франків Л-О. І., довіреність № 786 від 26.12.2014р.;

від відповідача: Лобанов Д.Є., довіреність №2 від 22.06.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» (надалі - відповідач) про зобов'язання провести коригування вартості робіт на суму 567 630,17 грн. в сторону її зменшення та стягнення збитків у сумі 567 630,17 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення державною фінансовою інспекцією планової ревізії фінансового-господарської діяльності філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» було встановлено завищення відповідачем вартості виконаних за Договором підряду № № 1212000078 від 04.12.2012р. ремонтних робіт, чим, на думку позивача, завдано збитків на загальну суму 567 630,17 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/14899/15 , розгляд справи призначено на 02.07.2015р.

До початку розгляду справи, від товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництве» 02.07.2015р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» про стягнення 1 743 694,48 грн.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) в порушення взятих на себе зобов'язань не оплатив виконані позивачем за Договором підряду № 1212000078 від 04.12.2012р. роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 169 243,53 грн., за прострочення оплати якої, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані 3% річних у сумі 23734,25 грн. та інфляційні - 550713,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015р. зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництве» прийнято для спільного розгляду з первісною позовною публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» та відкладено розгляд справи на 23.07.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Після судового засідання 02.07.2015р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на строні позивача - Державну фінансову інспекцію у Львівській області та Державну фінансову інспекцію у м. Києві.

23.07.2015р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшов відзив, в якому останній позов не визнає, посилаючись на те, що державною фінансовою інспекцією під час складання довідки ревізії не було взято до уваги заперечення та документи, надані ТОВ «Магістральне будівництво» під час проведення зустрічної звірки; 2) застосувано для перерахунків програмний комплекс оновленої версії, 3) застосовано нормативно-правові акти, які не вступили в силу на момент укладання і підписання договору та актів прийняття виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в); 3) застосувано невірні коефіцієнти та неврахувано специфіку діяльності і виконання робіт, що в сукупності призвело до викладення в довідці Державної фінансової інспекції неправомірних та необґрунтованих висновків.

Присутній у судовому засіданні 23.07.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, та просив задовольнити клопотання про про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на строні позивача - Державну фінансову інспекцію у Львівській області та Державну фінансову інспекцію у м. Києві.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Господарський суд міста Києва заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі ДФІ у Львівській області та ДФІ у м. Києві як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки останнім не мотивовано, чим саме рішення з даної справи, враховуючи її обставини, може вплинути на права і обов'язки вказаних юридичних осіб.

Представник відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, посилаючись на обставини, наведені у відзиві, та просив задовольнити зустрічний позов.

Представник відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) в засіданні суду подав відзив на зустрічний позов, в якому підтвердив наявність заборгованості за виконані позивачем роботи у загальній сумі 1 904 518,92 грн. Проте, відповідач вважає, що заборгованість не може бути стягнута до моменту відшкодування збитків, наявність яких було встановлено державною фінансовою інспекцією під час проведення планової ревізії фінансового-господарської діяльності філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз».

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.08.2015р.

Присутній у судовому засіданні 06.08.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечив щодо задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасникаів судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012р. між дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі УМГ «Львівтрансгаз» (за договором - замовник) та ТОВ «Магістральне будівництво» (за договором - підрядник) було укладено Договір підряду № 121200078, за умовами якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, на свій ризик виконати своїми матеріалами і механізмами, обладнанням, згідно дефектного акту (Додаток № 1 до договору), технічних вимог і якісних характеристик до предмету закупівлі (Додаток № 2 до договору), за завданням замовника наступну роботу: ремонт підводного переходу магістрального газопроводу Дашава-Мінськ Ду800 через р. Марунька (основна нитка, лупінг), а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору, початок роботи: не більше 30 календарних днів від дати підписання сторонами договору.

Закінчення роботи: не більше 210 календарних днів від дати підписання сторонами договору, але не пізніше 30.05.2013р. (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, за виконану роботу замовник перераховує підряднику, у відповідності до кошторисної документації (Додаток № 3 до договору), 2 703 994,80 грн.

Пунктом п. 3.6. договору передбачено, що остаточний розрахунок за договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після повного завершення виконання робіт, визначених у п. 1.1. договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акта передання-приймання виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2013р., а в частині розрахунків - повного виконання (п. 9.1 договору).

25.03.2013р. сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 1212000078 від 04.12.2012р., якою внесено зміни до п. 3.1. договору та визначено, що загальна вартість виконаних робіт за договором складає 2 433 568,50 грн.

27.06.2013р. сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору № 1212000078 від 04.12.2012р., якою внесли зміни до пунктів 2.2., 4.1., 9.1. договору.

Так, згідно з п. 2.2. договору, в редакції Додаткової угоди № 2, було встановлено закінчення роботи: не більше 360 календарних днів від дати підписання сторонами договору, але не пізніше 30.11.2013р.

При цьому, строк дії договору сторонами визначено з моменту його підписання і діє до 30.11.2013р., а в частині розрахунків - повного виконання (п. 9.1 договору в редакції Додаткової угоди № 2).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, виконавши роботи на загальну суму 2 433 568,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), а саме: Акт № 1 за грудень 2012р. на суму 284 324,87 грн. та Акт № 2 за листопад 2013р. на суму 2 149 243,53 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за грудень 2012р. та за листопад 2013р.

Позивач виконані відповідачем роботи оплатив частково на суму 1 264 324,87 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість позивача перед відповідачем, за виконані на підставі Договору № 1212000078 від 04.12.2012р. підрядні роботи, становить 1 169 243,53 грн.

Водночас, судом встановлено, що Договір № 1212000078 від 04.12.2012р. підписано головним інженером Філії «Львівтрансгаз» Савулою Степаном Федоровичем, який діяв на підставі довіреності від 29.12.2011 № 1205, та директором ТОВ «Магістральне будівництво» Горєловою Олени Володимирівною. Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

27.12.2012р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012р. №360-р «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012р. №530 «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» реорганізовано шляхом перетворення у ПАТ «Укртрансгаз», яке у відповідності до пункту 1.2 статуту є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до частини першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктами 98, 99, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач виконав роботи, які без зауважень були прийняті позивачем, що підтверджується аками приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) № 1 за грудень 2012р. та № 2 за листопад 2013р., які підписано та скріплено печатками сторін.

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансової-господарської діяльності Філії «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» за період з 01.10.2012 по 31.05.2014, за результатами якої складено довідку від 02.09.2014р.

З довідки ревізії та вимоги про усунення порушень від 22.10.2014 №05-14/1498 вбачається, що ревізією встановлено завищення вартості виконаних проектних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт підрядними організаціями на порушення вимог "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду від 27.08.2000 №174, внаслідок чого завдано матеріальну шкоду (збитки) на суму 2 605 284,42 грн.

Крім того, у період з 22.07.2014 по 31.07.2014 Державною фінансовою інспекцією у м. Києві була проведена зустрічна звірка ТОВ «Магістральне будівництво» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися ТОВ «Магістральне будівництво» та ПАТ «Укртрансгаз» за період з 01.10.2012 по 31.05.2014.

За результатами проведеної зустрічної звірки була складена довідка від 31.07.2014 №05-21/100, відповідно до змісту якої в ході зустрічної звірки інспекторами здійснено перерахунок вартості виконаних робіт ТОВ «Магістральне будівництво» для ПАТ «Укртрансгаз» та його структурних підрозділів за період з 01.10.2012 по 31.05.2014 і встановлено їх завищення на загальну суму 1 904 518,96 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензійною вимогою від 17.12.2014 №4500/6-06, в якій просив відповідача провести коригування вартості завищених ремонтно-будівельних робіт, шляхом підписання акта про таке коригування і зняти зайві суми витрат, згідно з довідкою ревізії ДФІ у Львівській області від 02.09.2014р.

ТОВ «Магістральне будівництво», в свою чергу, листом від 25.12.2014р. № 65/12 надало позивачу заперечення на його претензійну вимогу, в якому заперечувало факт завищення вартості виконаних робіт та не погодилося ні з висновками, викладеними у довідці зустрічної звірки, ані з тими вимогами, які зазначені у претензії ПАТ «Укртрансгаз».

Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, позивач зазначає, що ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» завдано збитків через завищення вартості виконаних підрядних робіт на суму 567 630,17 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з ТОВ «Магістральне будівництво» на користь позивача збитки в сумі 567 630,17 грн. та зобов'язати ТОВ «Магістральне будівництво» провести коригування вартості робіт на суму 567 630,17 грн. в сторону її зменшення.

Під збитками розуміються ті негативні наслідки, які настали в майновій сфері потерпілого, в даному випадку - позивача, в результаті вчиненого проти нього цивільного правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина особи, яка заподіяла збитки.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з аналізу наведених приписів законодавства, суд дійшов висновку про те, що кошти, сплачені за виконання робіт, є саме оплатою підрядних робіт на підставі укладеного сторонами Договору та не підпадають під визначення збитків, наведених у приписі статті 22 ЦК України і статей 224, 225 Господарського кодексу України, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків слід відмовити.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір підряду № 1212000078 від 04.12.2012р. укладено з узгодженням всіх істотних умов; договір виконано повністю зі сторони відповідача та частково зі сторони позивача, тобто роботи виконані, прийняті та частково оплачені; жодних претензій та зауважень зі сторони замовника підряднику заявлено не було.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 10 Закону, органи державного фінансового контролю мають право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, обставини встановлені ревізією не є преюдицією в розумінні статті 35 ГПК України.

Крім того, як ревізія, так і зустрічна перевірки були проведені третіми особами на підставі документів, які надавалися позивачем, без прийняття до уваги документів та заперечень, які подавалися відповідачем.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірок ДФІ у Львівській області та ДФІ у м. Києві, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про зобов'язання провести коригування вартості робіт в сторону її зменшення, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, позовна вимога про зобов'язання провести корегування вартості робіт, які вже виконані, прийняті та частково оплачені, як спосіб захисту цивільного права чинним законодавством України не передбачено.

З огляду на вищевстановлені обставини, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає заявлені позовні вимоги за зустрічною позовною заявою такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом під час розгляду справи встановлено виконання позивачем за зустрічним позовом підрядних робіт за Договором № 1212000078 від 04.12.2012р. на загальну суму 2 433 568,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), а саме: Акт № 1 за грудень 2012р. на суму 284 324,87 грн. та Акт № 2 за листопад 2013р. на суму 2 149 243,53 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за грудень 2012р. та за листопад 2013р.

Проте, відповідач за зустрічним позовом виконані роботи оплатив частково на суму 1 264 324,87 грн., а отже на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 169 243,53 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем за зустрічним позовом не заперечено факт та належними і допустимими доказами не спростовано виконання позивачем підрядних робіт за Договором № 1212000078 від 04.12.2012р. на загальну суму 2 433 568,40 грн., проте не надано доказів їх повної оплати у строк, визначений умовами договором, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 169 243,53 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на законі, а відповідач за зустрічним позовом є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 550 639,57 грн. (згідно розрахунку суду) та 3% річних у сумі 23 734,25 грн (згідно розрахунків позивача, який є арифметично вірним).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними і допустимими доказами, відтак підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом покладаються на позивача, а за зустрічним позовом - на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (79053, м. Львів, вул. І.Рубчака, 3; код 25560823) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» (03067, м. Київ, вул. Шутова, 16; код ЄДРПОУ 33342996) 1 169 243 грн. 53 коп. боргу, 550 639 грн. 57 коп. - інфляційних, 23 737 грн. 25 коп. - 3% річних, 34 872 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог за зустрічним позовом відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.08.2015р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов