Рішення № 48214252, 03.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/60/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015 Справа № 908/3141/15

За позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 25659784)

до відповідача-1: Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр-т. Будівельників, 7, ідентифікаційний код 34909725)

до відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у місті Енергодарі Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, 4-А, ідентифікаційний код 37942215)

про стягнення збитків в розмірі 574, 41 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Табацький А.В., довіреність № б/н від 19.03.2015р.

від відповідача-1: Єрмак Г.В., державний виконавець відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, довіреність № 15 від 12.05.2015р.

від відповідача-2: Соловйова М.О., провідний спеціаліст юридичного відділу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, довіреність № 01-10/75-1205 від 14.07.2015р.

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області (відповідача-1), ГУ Державної казначейської служби України в Запорізькій області (відповідача-2) про стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків в розмірі 574, 41 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2015р. справу передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, ст. 1, 2, 4-1, 49, 82-85, 87 ГПК України.

Ухвалою від 15.05.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3141/15, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 23.06.2015р. об 11 год. 00 хв. Залучено до участі у справі в якості відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 168, ідентифікаційний код 37941997).

Ухвалою від 23.06.2015р. задоволено клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області від 09.06.2015р. та замінено неналежного відповідача-2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області на належного відповідача-2 - Управління Державної казначейської служби України у місті Енергодарі Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, 4-А, ідентифікаційний код 37942215).

Справу до судового розгляду в судовому засіданні призначено на 22.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 22.07.2015р. оголошувалась перерва до 03.08.2015р.

В судовому засіданні 03.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 07.08.2015р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу клопотання про здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 03.08.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та в заяві від 14.07.2015р. про уточнення позовних вимог, та просить суд стягнути на користь позивача з місцевого бюджету збитки у розмірі 574,41 грн., спричинені Відділом державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (відповідачем-1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок протиправної поведінки ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області, яка полягає із втрати виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. про стягнення на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" з Федіна Миколи Миколайовича 574,41 грн., ВП "Запорізька АЕС" спричинені збитки на загальну суму 574,41 грн., які є фактичними витратами ВП "Запорізька АЕС" з надання послуг по квартплаті та комунальним платежам.

Виконавчий напис нотаріуса був вчинений на заборгованість по квартплаті та комунальним послугам в розмірі 563,15 грн. За вчинення виконавчого напису було сплачено держмито в розмірі 11,26 грн. Загальна сума склала 574,41 грн.

Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса вчиняється на оригіналі документа, що засвідчує заборгованість, і повертається стягувачу, у справах нотаріуса залишається лише копія цього виконавчого напису, що унеможливлює видачу дублікату виконавчого напису нотаріуса, і, таким чином, подальше виконання його в примусовому порядку з метою отримання боргу.

Втрата ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. привела до неможливості в примусовому порядку отримати позивачем суму боргу в розмірі 574,41 грн., що, в свою чергу, спричинило ВП "Запорізька АЕС" матеріальну шкоду (збитки) на суму 574,41 грн.

15.05.2013р. позивач (ВП ЗАЕС) звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з заявою № 28-23/11819/1207 про видачу дублікату виконавчого листа № 2-2265/05, виданого 28.09.2005р., в якій ВП ЗАЕС зазначав, що виконавчий лист на адресу ВП ЗАЕС не повертався, на виконанні у ВДВС не перебуває, таким чином втрачений з вини ВДВС.

30.05.2013р. ухвалою Енергодарського міського суду № 316/1210/13-ц заява ВП ЗАЕС задоволена в повному обсязі. 05.06.2013р. виданий дублікат виконавчого листа № 2-2265 про стягнення з Федіна М.М. на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС 1 474,35 грн.

Отже, ухвалою від 30.05.2013р. Енергодарський міський суд визнав вину ВДВС з втрати виконавчого документу та видав дублікат виконавчого листа.

З цього позивач робить наступний висновок: враховуючи те, що втрачений виконавчий лист № 2-2265 був об'єднаний у зведене виконавче провадження разом з виконавчим написом нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р., який відповідно до листів ВДВС на виконанні не перебуває, та на адресу ВП ЗАЕС не надходив, ВДВС Енергодарського МУЮ виконавчий напис нотаріуса також був втрачений.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 15.06.2011р. "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби", Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодарі Запорізької області утворено, як юридичну особу публічного права, яка обслуговує, в тому числі, орган державної виконавчої служби.

03.08.2011р. постановою Кабінету Міністрів України № 845 затверджений "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників". Цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.3 Загальних положень Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Враховуючи те, що саме Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодарі Запорізької області обслуговує ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області, позивач вважає, що відшкодування збитків повинно відбуватися саме з місцевого бюджету.

В судовому засіданні 03.08.2015р. відповідачі проти позовних вимог заперечили повністю з підстав, наведених у відзиві від 31.07.2015р. та у запереченнях від 28.07.2015р.

Зокрема, ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області (відповідач-1) вважає хибним висновок позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса № 840 від 13.03.1999р. був втрачений Відділом.

Оскільки надати інформацію щодо ходу виконання виконавчого провадження не виявляться за можливе. В Єдиному державному реєстрі виконавчих проводжень відсутня інформація щодо дати завершення виконавчого провадження. Провести перевірку журналів реєстрації вхідної, вихідної кореспонденції та книг обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцеві, раніше 2012р. неможливо, так як згідно пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строки зберігання документів визначаються Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерстві юстиції України 25.12.2008р. № 221415 (далі - Перелік типових документів).

Згідно Переліку типових документів строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони на підставі пункту 9.10 вищевказаного Порядку включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріпляється печаткою. Відповідно до пункту 9.15 акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення має строк зберігання п'ять років.

Відповідно акта № 3 про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 08.01.2014р., затвердженого в.о. начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області, виконавче провадження про стягнення з Федіна на користь ВП ЗАЕС заборгованості у розмірі 574,41 грн. підлягало знищенню шляхом спалення.

Також, відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції 2010 року, який діяв на той момент, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Реєстри відправлення кореспонденції зберігаються у відділі державної виконавчої служби 1 рік, після чого підлягають знищенню, таким чином прослідкувати відправлення виконавчого документа неможливо.

Усі інші обставини, зазначені у позовній заяві, відповідач-1 також вважає безпідставними, оскільки неможливо встановити факт втрати виконавчого напису нотаріуса лише на підставі листів ВДВС Енергодарського МУЮ від 04.04.2013р. та 10.01.2014р. про відсутність виконавчого напису на виконанні, а лише вбачається неможливість надання інформації за виконавчого провадженням у зв'язку з знищенням архіву. Таким чином, відсутні докази підтвердження факту складу цивільного правопорушення з боку ВДВС Енергодарського МУЮ для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

УДКСУ у місті Енергодарі Запорізької області (відповідач-2) в заперечення проти позову посилається на пункт 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 про те, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким в свою чергу відповідач-1 не являється, що підтверджується нормами Закону України "Про виконавчу службу" та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з місцевого бюджету збитків нанесених відповідачем-1, є не обґрунтованою, безпідставною і не підлягає задоволенню.

Факт неправомірності дій державного виконавця, що призвели до завдання збитків (шкоди) повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду). З матеріалів справи слідує, що позивачем суду не надано жодних доказів протиправності дій або бездіяльності державного виконавця як представника влади. А також не наведено жодних підстав та норм матеріального права, які б аргументували позовні вимоги позивача.

Позивач в порушення вимог ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України не визначив збитки відповідно до приписів матеріального права, визначивши збитками нереалізоване право позивача на суму грошей, що належить йому по виконавчому документу, фактично поклавши на відповідача-1 зобов'язання боржника по виконавчому документу - Федіна Миколи Миколайовича та державне мито сплачене за вчинення виконавчого напису, про не припустимість чого вказано в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Діяльність або бездіяльність відповідача не спростовує обов'язку боржника - Федіна М.М. за виконавчим написом виконати зобов'язання. Одночасно законом прямо не передбачено відповідальність держави та відшкодування за рахунок державного або місцевого бюджету коштів, не стягнутих з боржника за виконавчим написом при його примусовому виконанні.

З вищенаведених підстав відповідач-2 просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.1999р. державним нотаріусом Енергодарської державної нотаріальної контори Кашкіною В.В. вчинений виконавчий напис про стягнення з Федіна Миколи Миколайовича, який зареєстрований за адресою: м. Енергодар, вул. Набережна,4, кв. 64/2, заборгованості по квартплаті та комунальним послугам за період з грудня 1996р. по грудень 1998р. в сумі 563,15 грн. та держмита в сумі 11,26 грн., на загальну суму 574,41 грн.

Виконавчий напис зареєстрований у реєстрі за № 840.

10.02.2004р. державним виконавцем ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Батилем Г.М. відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса № 840 від 13.03.1999р. відносно боржника Федіна Миколи Миколайовича. Запропоновано боржнику у строк до 19.02.2004р. добровільно виконати виконавчий документ.

11.02.2004р. копія постанови ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу боржника та стягувача супроводжувальним листом № 2783, який надійшов на адресу ВП ЗАЕС 16.03.2004р.

05.02.2010р. ВП ЗАЕС звернувся до ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області з заявою № 28-14/2629 про надання інформації по виконавчому провадженню за виконавчим написом нотаріуса № 840 від 13.03.1999р. з посиланням на те, що після винесення постанови від 10.02.2004р. про відкриття виконавчого провадження подальша інформація стосовно ходу виконавчого провадження по стягненню заборгованості у ВП ЗАЕС відсутня.

Заява отримана ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області 10.02.2010р.

Згідно постанови державного виконавця ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Коробейченко Т.М. від 17.11.2010р., при виконанні виконавчого листа № 2-2265, виданого 28.09.2005р. Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення з Федіна М.М. на користь ВП ЗАЕС 1 268,51 грн. встановлено, що на виконанні знаходиться виконавчий лист № 840, виданий 13.03.1999р. державним нотаріусом Енергодарської державної нотаріальної контори про стягнення з Федіна М.М. на користь ВП ЗАЕС 574,41 грн.

У зв'язку із цим виконавчі документи № 840, № 2-2265 про стягнення боргу з Федіна М.М. на користь стягувачів об'єднано у зведене виконавче провадження.

Постанова затверджена начальником ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Григоруком О.В. 17.11.2010р.

Постанова отримана ВП ЗАЕС 22.12.2010р.(вх. № 25814).

Крім того, 13.07.2010р. ВП ЗАЕС звернулось до завідуючої Енергодарської державною нотаріальною конторою Жебелюк В.А. з заявою про видачу дублікату втраченого документу - виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 13.03.1999р. відносно Федіна М.М. щодо сплати заборгованості в сумі 563,15 грн. і 11,26 грн. держмита на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС, посвідченого Енергодарської державною нотаріальною конторою.

Листом від 30.07.2010р. Енергодарська міська державна нотаріальна контора повідомила ВП ЗАЕС про те, що відповідно до ст. 53 Закону України "Про нотаріат" нотаріус видає дублікат втраченого документа, якщо в нотаріальній конторі зберігається примірник оригіналу цього документа, а не його копія.

Крім того, відповідно до номенклатури справ державної нотаріальної контори копії виконавчих написів зберігаються в нотаріальній конторі 3 роки, після чого знищуються.

На підставі викладено у видачі дублікату виконавчого напису було відмовлено.

05.03.2013р. ВП ЗАЕС звернулось до начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області з заявою про надання інформації по зведеному виконавчому провадженню за виконавчим написом нотаріуса № 840/99 і виконавчим листом № 2-2265/05 відносно Федіна М.М.

Згідно листа начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Григорука О.В. від 04.04.2013р. № 7096, у відділі на примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. про стягнення з Федіна М.М. на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС заборгованості не знаходиться.

Лист отриманий ВП ЗАЕС 11.04.2013р. (вх. № 8469).

11.11.2014р. ВП ЗАЕС звернувся до начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області з заявою № 28-04/25529 про надання інформації по зведеному виконавчому провадженню за виконавчим написом нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р.

Листом від 10.12.2014р. № 36526 державний виконавець ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Єрмак Г.В. повідомив ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС, що за виконавчим документом № 840/99 від 13.03.1999р. про стягнення з Федіна М.М. заборгованості у розмірі 574,41 грн. у Відділі ДВС на примусовому виконанні не перебуває.

Провести перевірку журналів реєстрації вхідної, вихідної кореспонденції та книг обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцеві, раніше 2012р. неможливо, так як згідно пункту 9.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строки зберігання документів визначаються Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.1998р. № 576/3016 (далі - Перелік типових документів). Згідно Переліку типових документів строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню, у зв'язку з чим надати інформацію стосовно ходу виконання виконавчого напису № 840/99 виданого 13.03.1999р. неможливо.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч.1 ст.225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК).

Зокрема, згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24.03.1998р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Отже, виконання державною виконавчою службою виконавчого напису нотаріуса підпадає під визначення рішень інших органів, а також посадових осіб у розумінні приписів ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідачами у таких справах є відповідний орган ДВС, до складу якого входить державний виконавець (статті 3, 4, 11 Закону України "Про державну виконавчу службу"), та відповідний територіальний орган Державного казначейства України (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Відтак, Відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області та Управління Державної казначейської служби України у місті Енергодарі Запорізької області є належними відповідачами за цим позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС".

Факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Даний висновок підтверджується змістом ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" якою встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Аналогічних висновків дійшла колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 08.09.2010р., зазначивши, що такі справи повинні розглядатись у позовному порядку: у цивільному провадженні у разі коли факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця вже встановлено до пред'явлення цивільного позову; у адміністративному провадженні на підставі частини другої статті 21 КАС, якщо вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Таким чином, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Незважаючи на те, що в цій статті не зазначено можливість оскарження рішення державного виконавця, іншими статтями цього Закону та іншими законодавчими актами передбачено можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Залежно від особи заявника оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби може здійснюватися в адміністративному та/або судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Оскарження стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в адміністративному порядку не позбавляє їх можливості звернутися до суду зі скаргою.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК, частина четверта статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

З огляду на викладене, при вирішенні справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса, слід керуватися частиною п'ятою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", а також враховувати пункт 5 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби". На спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічні роз'яснення надані в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах".

В пункті 3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" також зазначено, що приписами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Судам необхідно мати на увазі, що за приписами цієї статті об'єднуються у зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.

Крім того, судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Враховуючи дані норми законодавства, а також загальні правила відшкодування шкоди, предметом доказування у цій справі мають бути належним чином доведені факти незаконності дій посадової особи органу державної влади (державного виконавця), виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Частиною 2 ст. 43 ГПК України унормовано, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 42, 43, 43 ГПК України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" не надав господарському суду Запорізької області належних та допустимих доказів неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області під час виконання виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. про стягнення на користь позивача з Федіна Миколи Миколайовича суми 574,41 грн.

Факт неправомірності дій ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області не встановлений відповідними засобами доказування, якими може бути судове рішення за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" про оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства чи вирок суду.

Посилання позивача на ухвалу Енергодарського міського суду від 30.05.2013р. по справі № 316/1210/13-ц, якою було задоволено заяву ВП ЗАЕС про видачу дублікату виконавчого листа № 2-2265 про стягнення з Федіна М.М. на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС 1 474,35 грн. не впливає на вирішення спору у справі № 908/3141/15.

По-перше, Енергодарським міським судом в цій ухвалі не було встановлено факту втрати виконавчого листа № 2-2265 саме Відділом державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області.

По-друге, під час розгляду справи № 316/1210/13-ц питання щодо втрати виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. взагалі не розглядались.

За відсутності належних доказів (ухвали, рішення, постанови, вироку суду), лист начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Григорука О.В. від 04.04.2013р. № 7096, лист від 10.12.2014р. № 36526 державного виконавця ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Єрмак Г.В. не може свідчити про втрату виконавчого напису органом виконання та розцінені як підтвердження факту неправомірності (незаконності) дій відповідача-1, що призвели до завдання шкоди позивачу.

Зі змісту згаданих листів випливає, що на запити позивача ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області лише повідомляла його про те, що на примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 840/99 від 13.03.1999р. про стягнення з Федіна М.М. на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС заборгованості не знаходиться.

Також позивачу повідомлялося про неможливість надання інформації стосовно ходу виконання виконавчого напису № 840/99 від 13.03.1999р. у зв'язку із знищенням виконавчого провадження.

Зазначене підтверджено актом № 3 про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 08.01.2014р., затвердженого 08.01.2014р. в.о. начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області Бурим В.В.

Таким чином, в ході розгляду цієї справи позивачем не доведено, а судом не встановлено факту заподіяння позивачу Енергодарським МУЮ Запорізької області збитків в сумі 574,41 грн.

Відтак, доводи позивача не підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому судом визнаються необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача з місцевого бюджету збитків, спричинених відповідачем-1, відсутні.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повне рішення складено 07.08.2015р.

Суддя В.М. Соловйов