Рішення № 48213970, 03.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" серпня 2015 р. Справа № 906/1169/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гапон С.Й. - дов. від 18.05.2015

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 22.09.2014

від третьої особи: Дубовик П.В. - дов. №1 від 29.07.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Атос"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

про стягнення 106577,00грн

Позивач подав позов про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 106577,00грн вартості неповернутого обладнання, 1827,00грн судового збору і 3000,00грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на повідомлення-вимогу про вилучення орендованого майна від 14.04.2014 та умови п.5.2. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.11.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 і рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2014 у справі №906/1169/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2015 справу №906/1169/14 передано на розгляд судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 11.06.2015 дану справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2015 на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь".

24.07.2015 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.10.2014. Пояснив, що 14.04.2014 позивачем було направлено відповідачу повідомлення-вимогу про вилучення орендованого майна, яким, у тому числі, повідомив про розірвання договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 на підставі п.8.3. договору. Разом з тим, зауважив, що відповідач даного повідомлення не отримав. Додав, що відповідач орендоване майно позивачу не повернув, можливості оглянути спірне майно позивачу не надав, у зв'язку з чим ТОВ "Атос" спірне майно вважає втраченим. Тому, посилаючись на п.5.2. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009, просить суд стягнути з відповідача вартість неповернутого обладнання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 30.10.2014 на позовну заяву. Крім того, надав до суду повідомлення від 30.12.2010, адресоване відповідачу, в якому позивач повідомляє, що ТОВ "Атос" на 2011 рік не може продовжити договір оренди обладнання №00349 від 01.09.2009, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відмовляється купувати заморожені напівфабрикати. Вважає, що даним листом позивач висловив небажання продовжити дію договору оренди спірного майна, тобто, договір припинив дію 31.12.2010. Тому, просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Окрім того, додав, що орендна плата за користування спірним майном вносилась відповідачем лише до 01.01.2011. Зауважив, що спірне обладнання на даний час знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Промінь", тому позивач у будь-який час може його забрати.

Представник третьої особи в судовому засіданні також проти позову заперечив. Підтвердив, що спірне обладнання на підставі договору зберігання від 01.01.2011 перебуває на тимчасовому відповідальному зберіганні у ТОВ "Промінь".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 між Приватним підприємством "Атос" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар, відповідач) було укладено договір оренди обладнання №00349 (далі - Договір) (а.с. 13).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору предметом договору є оренда торгівельного обладнання (надалі - майно). Перелік, кількість, комплектація та заставна вартість майна відображається в накладних, актах прийому-передачі, додатках до даного договору, актах інвентаризації. Орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в тимчасове володіння і користування майно перелік, кількість, комплектація та заставна вартість якого вказана в акті прийому-передачі (накладній).

Орендна плата за одиницю обладнання складає 1 (одну)грн 00коп. (у тому числі ПДВ) в місяць (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1.3. Договору оренди Орендодавець зобов'язався після закінчення терміну дії даного договору прийняти майно від Орендаря на підставі акту прийому-передачі (накладної).

Згідно п.п. 4.2.5., 4.2.6., 4.3.4. Договору оренди Орендодавець має право вилучити майно у випадку порушення Орендарем умов даного договору. У випадку вилучення майна Орендодавець направляє Орендарю повідомлення про вилучення майна. Документом, що підтверджує факт прийняття Орендодавцем рішення про розірвання договору є рекомендований лист Орендодавця. Орендар зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від Орендодавця відповідної вимоги, повернути майно Орендодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Після закінчення строку дії даного договору Орендар зобов'язаний повернути майно Орендодавцю в термін, що не перевищує 7 (сім) календарних днів.

Умовами Договору оренди (п. 5.1.) також передбачалось, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків по існуючому договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки. Під збитками потрібно розуміти втрати, понесені стороною, яка постраждала, втрати або ушкодження її майна, які виникли внаслідок невиконання стороною обов'язків по цьому договору, а також недоотримана вигода.

При цьому, згідно п. 5.2. Договору оренди, у випадку витрати, пошкодження майна Орендар відшкодовує Орендодавцю його вартість, яка визначається за формулою, вказаною у цій угоді, виходячи з вартості заставного майна, а також курсу Євро на момент підписання даного договору і курсу Євро на момент відшкодування вартості втраченого або пошкодженого майна.

Якщо Орендар не повернув майно або повернув його невчасно, зокрема у випадку вилучення Майна, Орендар зобов'язується на користь Орендодавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення строку повернення майна. За використання майна не за цільовим призначенням, невиконання обов'язку утримувати його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неналежне його зберігання, орендар сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від заставної вартості Майна. За неподання інформації про стан майна, недопущення до інспектування, Орендар сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від заставної вартості Майна (п. 5.3. Договору оренди).

Відповідно до п. 8.1. Договору оренди, діючий договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Після закінчення строку дії цього договору, при відсутності будь-яких заперечень з боку сторін, дія цього договору продовжується на наступний календарний рік на таких же умовах (п. 8.2. Договору оренди).

Водночас, в п. 8.3. Договору оренди сторони погодили, що кожна із сторін даного договору має право на його дострокове розірвання, попередивши у письмовій формі іншу сторону за 7 календарних днів до дати розірвання.

01.09.2009 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт інвентаризації морозильного обладнання, що передане в оренду, за яким станом на 11.09.2009 у Орендаря знаходиться у тимчасовому користуванні обладнання - морозильні скрині та бонету, всього у кількості 19 штук на загальну суму заставної вартості 106802,40грн (а.с 14).

Водночас, згідно накладної, б/н, від 07.01.2011, Відповідач повернув Позивачу частину морозильного обладнання, а саме: морозильну скриню АRO-500 № 317856 вартістю 7500 грн., морозильну скриню АRO-500 № 331937 вартістю 7500 грн., та одну бонету № 210 вартістю 15000 грн., на загальну суму 30000,00 грн., із зазначенням підстави повернення - "закінчення строку дії договору оренди № 00349 від 1 вересня 2009 року" (а.с. 66).

14.04.2014 року направив на адресу Відповідача повідомлення-вимогу, у якій вважав за необхідне достроково розірвати Договір оренди, про що завчасно попередив Відповідача, та просив останнього по закінченні 7 днів після отримання даної вимоги за власний рахунок повернути 16 морозильних скринь, загальною вартістю 73949,40 грн., попередивши при цьому, що в разі ухилення від виконання умов Договору оренди до Відповідача будуть застосовані відповідні фінансові санкції згідно п. 5.3. вищезгаданого договору (а.с. 15).

Оцінивши в сукупності докази, які знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2015 зазначено, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи про неповернення відповідачем орендованого майна позивачу, обов'язок повернення якого відповідно до вимог вказаної норми закону та умов зазначеної угоди, визначених сторонами в п.п. 4.2.6., 4.3.4., покладався саме на відповідача, як і не з'ясував у повній мірі та належним чином місце знаходження такого майна, як у відповідача, так і у третьої особи, а в останньому випадку - не з'ясував та не дав належну правову оцінку - у якій мірі узгоджувались дії Відповідача щодо передачі орендованого майна (у тому числі - на зберігання) іншій особі з вимогами про це Закону та умовами конкретного Договору оренди, та його правові наслідки.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2015 судом ухвалою від 21.07.2015 у порядку ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", повноважний представник якого в судовому засіданні підтвердив факт знаходження в нього на відповідальному зберіганні спірного майна, про що свідчить наданий договір зберігання від 01.01.2011 (а.с. 66 зворотня сторона).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами склались на підставі договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на с т р о к , в с т а н о в л е н и й д о г о в о р о м.

Якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то з а в і д с у т н о с т і з а п е р е ч е н ь н а й м о д а в ц я протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Дійсно, частина 3 ст. 291 Господарського кодексу України передбачає, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї сторони договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Так, як зазначалось вище 14.04.2014 позивач, керуючись п.8.3 Договору, направив відповідачу повідомлення-вимогу про вилучення орендованого майна (а.с. 15), в якому вказав, що вважає за необхідне достроково розірвати договір оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 та просив відповідача по закінченні семи днів після отримання даної вимоги за власний рахунок повернути ПП "Атос" 16 морозильних скринь, загальною вартістю 73949,40грн. Також, застережив відповідача про застосування до нього фінансових санкцій відповідно до п.5.3 Договору, згідно якого якщо орендар не повернув майно або повернув його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна, орендар зобов'язується на користь орендодавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення строку повернення майна.

Як свідчать матеріали справи, вищевказана вимога відповідачу не вручена. Лист з вимогою повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання (а.с. 71, 73, 74).

Інших доказів направлення позивачем відповідачу письмових вимог щодо повернення спірного майна в матеріалах справи немає, що не заперечується і представником позивача в судовому засіданні.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.8.1., п.8.2. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010. Після закінчення строку дії цього договору, п р и в і д с у т н о с т і б у д ь - я к и х з а п е р е ч е н ь з б о к у с т о р і н, дія цього договору продовжується на наступний календарний рік на таких же умовах.

Проте, в матеріалах справи знаходиться повідомлення від 30.12.2010, адресоване відповідачу, в якому позивач повідомляє, що ТОВ "Атос" на 2011 рік не може продовжити договір оренди обладнання №00349 від 01.09.2009, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відмовляється купувати заморожені напівфабрикати (а.с. 200). Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 не заперечив факт направлення відповідачу даного повідомлення.

Крім того, накладною б/н від 07.01.2011 відповідач повернув позивачу дві морозильні камери та одну бонету на загальну суму 30000,00грн, зазначивши підставою повернення: "закінчення строку дії договору оренди №00349 від 01.09.2009" (а.с. 66).

Таким чином, враховуючи п.8.1. Договору та часткове повернення орендованого обладнання позивачу, суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився 31.12.2010.

Доказів на підтвердження факту продовження строку дії договору на т и х же у м о в а х, зокрема та ж кількість обладнання та сплата орендних платежів, сторонами не надано.

Тобто, позивач повідомленням від 14.04.2014 заявив вимогу про розірвання договору оренди, строк дії якого станом на день направлення даного повідомлення вже закінчився.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами п.4.3.4. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 також передбачено, що після закінчення строку дії даного договору, орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцю в термін, що не перевищує 7 календарних днів.

Однак, як вказує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений строк майно не повернув. Відтак, на його думку, є підстави вважати, що орендоване майно було втрачене відповідачем. Тому, позивач, посилаючись на умови п.5.2. Договору, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості втраченого обладнання в сумі 106577,00грн.

Так, дійсно, зі змісту п.5.2. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 вбачається, що умовою відшкодування вартості майна є його втрата або пошкодження.

При цьому, п. 5.1. Договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків по існуючому договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки. Під збитками потрібно розуміти витрати, понесені стороною, яка постраждала, втрати або пошкодження її майна, які виникли внаслідок невиконання стороною обов'язків по цьому договору, а також недоотримана вигода.

Таким чином, заявивши вимогу про відшкодування вартості майна в сумі 106577,00грн, позивач має намір стягнути з відповідача збитки, пов'язані з втратою орендованого майна.

Разом з тим, факт пошкодження або втрати орендованого майна потребує доказового підтвердження, позаяк факт неповернення відповідачем майна не може бути єдиною підставою для висновку про втрату такого майна, адже такі висновки неможливо зробити, виходячи з одних лише припущень або усних пояснень. Так само, підлягає доказуванню та підтвердженню факт спричинення збитків позивачу діями відповідача, склад наявності чотирьох складових правопорушення при стягненні збитків, що, в свою чергу, спричинили для позивача такі негативні наслідки як упущена вигода та понесені втрати.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Отже, враховуючи системний аналіз вищезазначених норм законодавства та умов договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009, вбачається, що умовою відшкодування вартості орендованого майна є саме його втрата або пошкодження.

Суд зауважує, що висновку про втрату орендованого майна позивач дійшов внаслідок невиконання відповідачем вимог про повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до п.4.3.3. Договору орендар зобов'язаний з а п и с ь м о в о ю в и м о г о ю о р е н д о д а в ц я письмово інформувати про стан та місцезнаходження майна.

Проте, як зазначив представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 та свідчать матеріали справи, жодних письмових вимог щодо витребування від відповідача інформації про стан і місцезнаходження спірного майна позивач не направляв, окрім повідомлення-вимоги про вилучення орендованого майна від 14.04.2014 (а.с. 15).

Разом з тим, у матеріалах справи знаходиться копія договору зберігання від 01.01.2011 (оригінал договору наданий для огляду в судовому засіданні 03.08.2015 представником третьої особи), за яким відповідач передав ТОВ "Промінь" на тимчасове відповідальне зберігання у справному стані морозильні скрині в кількості 16 штук загальною вартістю 76802,40грн (а.с. 66 - зворотна сторона).

Тобто, сам факт існування вказаного договору зберігання та пояснення представника третьої особи на підтвердження того, що спірне майно знаходиться на зберіганні у ТОВ "Промінь" свідчать про те, що дане майно не є втраченим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне майно відповідачем не втрачено і є в наявності, про що, зокрема, відомо і позивачу.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, котрі засвідчують обґрунтованість втрати чи пошкодження орендованого майна, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування вартості неповернутого майна. Тому, суд позбавлений можливості встановити саме факт втрати спірного майна та застосувати пункт 5.2. договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 щодо стягнення з відповідача вартості втраченого майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що договором оренди обладнання №00349 від 01.09.2009 не передбачено відшкодування орендарем вартості майна в зв'язку з його неповерненням або невчасним поверненням орендодавцю.

Натомість, п 5.3. Договору встановлено, що якщо орендар не повернув майно або повернув його невчасно, зокрема, у випадках вилучення майна, орендар зобов'язується на користь орендодавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення строку повернення майна.

Також, ч.2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, наявність договору зберігання від 01.01.2011, приписи чинного законодавства України, зокрема, норму ч.2 ст.785 ЦК України, відповідні умови договору оренди обладнання №00349 від 01.09.2009, а також те, що позивач до початку розгляду справи по суті не подавав заяву про зміну підстав чи предмету позову, наполягав на розгляді позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суд вважає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушених прав та інтересів не може бути підставою для задоволення позову, тому відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 106577,00грн, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.08.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)