Рішення № 48213959, 04.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/318/15

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Купченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Красноармійськ, Донецька область

про: стягнення штрафу у розмірі 35055грн. 00коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з'явився;

від Відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Придніпровська залізниця», звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про стягнення штрафу у розмірі 35055грн. 00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.12.2014 року зі станції Удачна Донецької залізниці відповідач згідно накладної № 48262570 у вагоні №67194431 відправив вантаж - промпродукт вугільний на станцію Липів Ріг Південно-Західної залізниці. На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 35055грн. 00коп., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 04.08.2015р.

Сторони були належним чином повідомлені про час судового засідання, однак своїх представників у судове засідання не направили.

Разом з цим, 31.07.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вважає, що вимога про стягнення штрафу на користь ДП «Придніпровська залізниця» не підлягає задоволенню. Разом з цим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Виходячи з того, що процесуальний строк розгляду даного спору закінчується 09.08.2015р., у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, ухвалою суду від 10.06.2015р. явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

09.12.2014р. Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Липів Ріг Південно-Західної залізниці відвантажив на адресу ПП «Вирона-НР» (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 48262570 у вагоні №67194431 вантаж - промпродукт вугільний.

При оформленні залізничної накладної № 48262570 у вагоні №67194431 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 69000кг.

В накладній також відображено, що завантаження вагону здійснювалось засобами відправника. Як свідчить розділ 24 та 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах. Відповідно до накладної вантаж маркований катком ущільнювачем і поперечними полосами 1,5-2 м., завантажений нижче бортів.

Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67194431 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1853/Ваги від 10.12.2014р.

За результатами контрольної перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА 004947/605/1 від 10.12.2014 р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №67194431 на справних електронно-тензометричних вагонних вагах (держ. повірка 15.10.2014р.) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 93100кг, тара за документом 22700кг, нетто 70400кг, що більше ваги зазначеної в документі, понад вантажопідйомності вагону на 1400кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження рівномірне, нижче бортів на 10-15см, по документу і фактично марковане катком ущільнювачем і поперечними смугами 1,5-2м. Поглиблень немає, маркування не порушено. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Під час повторного переваження вага підтвердилася. Вагон затриманий для відвантаження залишку вантажу. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА 004947/605/1 від 10.12.2014р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відомості щодо перевантаження спірного вагону на 1400кг містить також виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

Згідно технічного паспорту ваг станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.10.2014р., ваги визнані придатними для застосування.

Надлишок вантажу масою 1400кг був відправлений за досильною накладною №47378179 у вагоні № 67876953, спірний вагон був відправлений з вагою 69000кг на станцію призначення за накладною №47244272.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так, на станції призначення був заповнений розділі "Є" комерційного акта РА 004947/605/1 від 10.12.2014р., відповідно до якого під час перевірки вантажу різниця проти цього акта не виявлена. Вказаний розділ засвідчений штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом РА 004947/605/1 від 10.12.2014 р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Позивачем за невірно зазначено у залізничній накладній № 48262570 масу вантажу у вагоні № 67194431 нарахований штраф відповідачу у розмірі 35055грн. 00коп.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Отже, норма надлишку становить 138кг, виявлений надлишок - 1400кг.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає у відзиві, що у даному спірному випадку ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» уклало договір перевезення з ДП «Донецька залізниця» та відповідно повинен нести відповідальність перед перевізником - ДП «Донецька залізниця».

Суд відзначає, що спір виник не у зв'язку з порушенням зобов'язання відповідно до норм Цивільного кодексу, а саме через неправильне зазначення у накладній маси вантажу відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України.

Стаття 137 Статуту передбачає право залізниць подавати позови до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача.

Вказане заперечення не приймається судом до уваги, оскільки позивачем у даній справі є Державне підприємство «Придніпровська залізниця».

Відповідачем заявлено клопотання зменшити розмір нарахованого штрафу до розміру однієї провізної плати у сумі 7011грн.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, ті обставини, що ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що призводить до збитковості діяльності. Крім того, відповідач посилається на відсутність збитків у інших суб'єктів господарювання.

В підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надав звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014рік, з якого вбачається, що у відповідача відсутній валовий прибуток за звітний період в порівнянні з попереднім періодом, за фінансовим результатом у підприємства у звітному періоді значно збільшилися збитки (код рядків 2195, 2295, 2355) у порівнянні з попереднім періодом.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецька та Луганська області (без виключень) входять до райони проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга статті 233 ГК України).

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз застосування ст. 83 ГПК України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу суд також приймає до уваги, що вантажовідправником навантажено вагон понад його вантажопідйомність, що в свою чергу загрожувало безпеці на залізничному транспорті,

Враховуючи вищенаведене, а також майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу в накладній, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення штрафу, суд враховуючи положення п.3 ст. 83 ГПК України вважає можливим задовольнити його частково та зменшити нарахований залізницею штраф до розміру трьох провізних плат - 21033грн.00коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 21033грн.00коп.

Вимоги щодо стягнення штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку із зменшенням суми стягуваного штрафу судом.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст.ст. 550, 551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, п. 3 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Красноармійськ, Донецька область, про стягнення штрафу у розмірі 35055грн.00коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» ( адреса: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, площа Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (адреса: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) суму штрафу у розмірі 21033грн.00коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

У судовому засіданні 04.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2015р.

Суддя Ю.В. Макарова