Рішення № 48213905, 05.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2015 Справа № 905/185/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро"

про

стягнення 391 150,93 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" пені у розмірі 135134,45 грн, 3 % річних у розмірі 14588,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 241427,69 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що станом на даний час відповідачем не виконано свого грошового зобов’язання зі сплати заборгованості за поставлений товар, яку було стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2014 у справі № 905/8876/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015. У зв’язку з невиконанням вказаного грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 12.12.2013 по 25.05.2015, нараховані на стягнуту рішенням суду суму заборгованості.

Відповідач проти позову заперечує та просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені. Також відповідач просить зменшити заявлений до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат, у зв’язку з ситуацією, що склалась в Донецькій області.

05.08.2015 до господарського суду Донецької області від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, які мотивовані неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання.

Вказані клопотання судом відхилені з підстав їх необґрунтованості. Відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. До вказаного клопотання також не додано жодних доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин щодо неможливості явки представника відповідача у судове засідання. Крім того, ухвалою суду від 22.07.2015 вже було задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду спору у справі на п’ятнадцять днів. Положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість повторного продовження строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (покупець) підписано договір поставки № 13/01 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, кормові добавки виробництва Україна (далі – товар).

На виконання умов Договору та специфікацій до нього постачальником було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 500000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 264 від 30.04.2013 на суму 125000,00грн, №285 від 23.05.2013 на суму 125000,00грн, №319 від 18.06.2013 на суму 250000,00грн.

21.10.2013 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до специфікації №6 від 29.04.2013, специфікації №7 від 22.05.2013, специфікації №8 від 17.06.2013 до договору поставки №13/01 від 26.12.2012 (далі – Додаткова угода) відповідно до якої пункти 4, 6 специфікацій викладені у наступній редакції:

1) щодо специфікації №6 від 29.04.2013:

- п.4 Сума поставки по специфікації складає 122400,00 грн, в тому числі ПДВ 20400,00грн.;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з 22.10.2013 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

2) щодо специфікації №7 від 22.05.2013:

- п. 4 Сума поставки по специфікації складає 115000,00грн, в тому числі ПДВ 19166,67грн;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з дати, наступної за датою погашення заборгованості за специфікацією №6 від 29.04.2013, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

3) щодо специфікації №8 від 17.06.2013:

- п. 4 Сума поставки по специфікації орієнтовно складає 230000,00грн, в тому числі ПДВ 38333,33грн;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з дати, наступної за датою погашення заборгованості за специфікацією №7 від 22.05.2013, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди інші умови договору та додатки до нього залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої права та обов’язки.

Вказана Додаткова угода підписана та засвідчена печатками з боку обох сторін без зауважень.

З вищенаведеного вбачається, що одночасно з підписанням Додаткової угоди відповідач підтвердив суму заборгованості та свій обов’язок її оплатити.

Однак, відповідачем не були дотримані вимоги Додаткової угоди та здійснена лише часткова оплата, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 334900,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2014 у справі №905/8876/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" заборгованість у розмірі 334900,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2014 у справі № 905/8876/13 залишено без змін.

Зазначеним судовим рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати заборгованості за отриманий товар у розмірі 334900,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначене судове рішення у справі № 905/8876/13 набрало законної сили.

Посилання відповідача на непідтвердженість суми заборгованості, у зв’язку з оскарженням рішення суду у справі № 905/8876/13 в касаційному порядку судом не приймається, оскільки наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи. Крім того, рішення суду у справі № 905/8876/13 набрало законної сили, а подання відповідачем касаційної скарги на вказане рішення свідчить про те, що відповідач скористався своїм правом на касаційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній станом на момент розгляду даної справи кошти в сумі 334900,00 грн позивачу не сплатив.

Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов’язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 135134,45 грн, 3 % річних у розмірі 14588,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 241427,69 грн, які нараховані за період з 12.12.2013 по 25.05.2015.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та сплачується до моменту фактичної оплати.

В даному випадку сторонами погоджено в Договорі більший період нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме до моменту фактичної оплати.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 та від 20.01.2011.

Після прийняття судом рішення по справі № 905/8876/13 про стягнення заборгованості грошове зобов'язання боржника (відповідача) не припинилось, оскільки кредитор (позивач) грошові кошти не отримав, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за Договором поставки № 13/01 від 26.12.2012, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі № 905/8876/13 з відповідача, до цього часу не сплачена, то позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на вказану суму заборгованості також є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат судом не приймається, оскільки вказаними статтями передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір саме неустойки (штрафу, пені), тоді як інфляційні втрати та 3% річних не відносяться до вказаного виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з 12.12.2013 по 25.05.2015.

03.08.2015 від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач вказує, що строк позовної давності на звернення до суду не минув. Вважає, що строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені не пропущено, оскільки зверненню з позовом перешкоджала надзвичайна або невідворотна подія – призупинення роботи господарського суду Донецької області, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції. Після відновлення роботи суду, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару, розпочинався кожен день починаючи з 22.10.2013 на кожні 10000,00 грн заборгованості, які підлягали перерахуванню у відповідності з умовами погодженими сторонами у Додатковій угоді від 21.10.2013.

Пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і до моменту фактичної оплати, як погоджено сторонами у Договорі.

У п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 02.06.2015. Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені, в частині нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання з 12.12.2013 по 01.06.2014.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.

Посилання позивача на те, що зверненню з позовом надзвичайна або невідворотна подія – призупинення роботи господарського суду Донецької області, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції, судом не приймається, оскільки господарський суд Донецької області призупинив роботу з 14.07.2014, а розпорядженням Голови Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" № 28-р від 02.09.2014 визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, розташованому в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати товару поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання в частині нарахування за період з 12.12.2013 по 01.06.2014, слід відмовити.

Вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 02.06.2014 по 25.05.2015 підлягають задоволенню у розмірі 111975,88 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 14588,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 241427,69 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (83086, м.Донецьк, вул. Кобозева, 12, ідентифікаційний код 30947526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" (03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, ідентифікаційний код 36415658) пеню у розмірі 111975 (сто одинадцять дев’ятсот сімдесят п’ять) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 14588 (чотирнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 241427 (двісті сорок одна тисяча чотириста двадцять сім) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 7359 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 10.08.2015.

Суддя М.В. Сажнева