Рішення № 48213822, 30.07.2015, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Донецької області

61022, м. Харків, просп. Леніна,5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2015 Справа № 910/13985/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомМіністерства оборони Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» простягнення 212,44 грн

за участю представників:

від позивачаВельма І.О. - представник за довіреністю від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» пені у розмірі 212,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 249/16/14 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 23.10.2014 щодо здійснення своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходженням відповідача є: 83023, м. Донецьк, пр-т Полеглих Комунарів, 95-Б, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 06.05.2015 № 7-14-197 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста обласного значення Донецьк тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.

Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет.

Також ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення надсилались судом за адресою: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Жовтнева, 10, а/с 50А (адреса, що зазначена позивачем, як фактичне місцезнаходження відповідача), а в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з вказаної адреси відповідачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

23.10.2014 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра-М» (постачальник, відповідач) підписано договір №249/16/14 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується у 2014 році поставити для потреб Міністерства оборони України ліки (засоби, які застосовують при функціональних шлунково-кишкових розладах) (далі - продукція, товар) зазначену у Специфікації (Додаток 1), а замовник - прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами наведеними в Специфікації продукції і яка є невід'ємною частиною Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар за актом приймання № 216 медичного майна від 15.12.2014 на суму 41248,50 грн та за актом прийому № 47 медичного майна від 12.12.2014 на суму 3098,17 грн.

У п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що кінцевий термін поставки продукції - до 10.12.2014.

Відповідно до п. 5.4 Договору датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата її надходження у кількості та якості до місця призначення, та прийняття її вантажоотримувачами замовника відповідно до цього Договору.

Таким чином, за умовами Договору останнім днем виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару є 09.12.2014.

Аналогічна позиція щодо настання терміну виконання зобов'язання наведена в абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013.

Матеріалами справи підтверджується, що за актом приймання № 216 медичного майна від 15.12.2014 та за актом прийому № 47 медичного майна від 12.12.2014 відповідач здійснив поставку товару з порушенням передбаченого у Договорі кінцевого терміну поставки.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по договору щодо поставки товару у термін до 10.12.2014 не виконав, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару у визначений Договором термін через відсутність повідомлення про поставку від третьої особи, про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язанні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем зобов'язання по договору щодо поставки товару та про наявність його вини у порушенні зобов'язання.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від обсягу непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Судом встановлено, що за поставкою за актом приймання № 216 медичного майна від 15.12.2014 на суму 41248,50 грн відповідачем допущено прострочення у 5 діб (з 10.12.2014 по 14.12.2014), а за актом прийому № 47 медичного майна від 12.12.2014 на суму 3098,17 грн відповідачем допущено прострочення у 2 доби (з 10.12.2014 по 11.12.2014).

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, на суму 212,44 грн, суд визнає його вірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» (83023, м. Донецьк, пр-т Полеглих Комунарів, 95-Б, ідентифікаційний код 20322326) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя М.В. Сажнева