Вирок № 48213338, 06.08.2015, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/64/15-к

1-кп/604/21/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

сторони обвинувачення прокурорів Гричанюка В.А.

Яреми А.В.,

Романіва Д.Я.

сторони захисту - адвоката Твердохліба В.Д.

потерпілої ОСОБА_4

захисника потерпілої - адвоката Бутрина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиську Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014210150000174 від 13 липня 2014 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Скалата Підволочиського району Тернопільської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_6 12 липня 2014 року, близько 23.00 год., керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 19.1 «а» та 2.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар, не маючи права на керування транспортним засобом, із швидкістю близько 40 км/год. по автодорозі сполученням «Підволочиськ - Скалат» із с. Старий Скалат в м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області, по с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області в порушення вимог п. п 1.5 ч.1, 1.10 ПДР, не врахував дорожні умови та обстановку, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, в порушення п.п 2.3 «б», 10.1, 12.1 ПДР України не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав оптимальний швидкісний режим, а, застосувавши неправильні прийоми керування, не переконавшись, що це буде безпечним, змінив напрям свого руху і виїхав на виділений конструктивний елемент автомобільної дороги не призначений для руху транспортних засобів - праве узбіччя, поставивши себе в такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась по цьому ж узбіччю в попутному напрямку. В наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 4,5-го лівих ребер і лівої малогомілкової кістки, рани тім'яної ділянки голови і забою м'яких тканин середньої третини лівої гомілки, які не були небезпечними для життя, однак супроводжуються розладом здоров'я тривалістю більш ніж 21 день та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості обвинуваченого, ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та заявленого цивільним позивачем - потерпілою ОСОБА_4, а також прокурором в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради позовів не визнав та скористався наданим йому ст.63 Конституції України правом, відмовившись давати пояснення та відповідати на запитання.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення не визнав, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання про повну доведеність обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а невизнання вини обвинуваченого ОСОБА_6 щодо вчинення ДТП повністю спростовуються показами потерпілої, свідків, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_4 показала, що 12 липня 2014 року вона разом із похресницею ОСОБА_7 та знайомою ОСОБА_8 перебували близько до 22.00 год. у будинку культури в сусідньому селі, де виступала дитина знайомої. У подальшому троє йшли дорогою в напрямку м. Скалата Підволочиського району Тернопільської області у наступній послідовності: вона йшла найближче до проїжджої частини дороги, в лівій руці тримаючи парасолю, а в правій за руку дитину ОСОБА_7. яка ішла по середині, ближче до обочини йшла ОСОБА_8 Коли їхали автомобілі - вони зупинялись, зосереджували увагу на русі та пропускали їх. Незадовго до власного житлового будинку вона відчула сильний удар ззаду від чого впала на узбіччя, проте звернула увагу, що її збив автомобіль, котрий їхав ривками без увімкнених світлом фар, зупинився на мить та продовжив рух. Через декілька хвилин до неї позбігались сусіди та викликали карету швидкої допомоги. Після цього перший автомобіль, який їхав у зустрічному напрямку, зупинився, запропонував медичну аптечку та допомогу, а також повідомив, що по дорозі зустрічав автомобіль «Таврія» червоного кольору з вимкненим світлом фар, у якому знаходились молоді хлопці, після чого приїхала карета швидкої допомоги та доставила її до Підволочиської КЦРЛ. На наступний день до неї прийшов обвинувачений ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_9, яка запропонувала матеріальну допомогу в розмірі від 500 до 1000 грн, а також золоті вироби, на що вона відповіла, що їй потрібні кошти на лікування, а не золоті вироби. З цього приводу, а також з приводу моральних зауважень з її сторони до поступку її сина - обвинуваченого ОСОБА_6, у них виникла дискусія, внаслідок якої вони не домовились про компенсацію і залишили приміщення палати. Під час даної розмови була присутня її сестра ОСОБА_10 На наступний день близько 12.00 год. у відділення лікарні до неї прийшов обвинувачений ОСОБА_6, просив вибачення, плутався в поясненнях з ким саме він їхав в автомобілі та повідомив її, що знайде найкращих спеціалістів для її лікування. Через годину до неї зателефонувала племінниця та повідомила, що до неї приходив обвинувачений ОСОБА_6, просив її сприяння у мирному вирішенні даної конфліктної ситуації та можливої компенсації з його сторони. Після цього будь-яких активних дій щодо примирення чи можливої компенсації зі сторони обвинуваченого не було. Заявлений цивільний позов підтримала у повному обсязі та просить його задоволити. Крім того пояснила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого вона зазнала значних моральних страждань, сильного больового шоку, довгий час знаходилась на лікуванні, втратила роботу, вимушена була просити сторонніх осіб допомоги по господарству, яким оплачувала її догляд, оскільки самостійно не в силах була виконати. Також просить врахувати те, що після отриманих травм мати обвинуваченого здійснювала наклеп на неї та говорила, що вона ішла по дорозі у нетверезому стані, та значно перебільшує щодо отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Вказані обставини сильно травмували її психічний стан, який вона невзмозі відновити до цього часу. З урахуванням усіх негативних обставин просить суворо покарати обвинуваченого, призначивши йому максимальну міру покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.

Покази дані в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_4 перебувають у логічному зв'язку із показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10, а тому суд вважає їх правдивими та бере в основу обвинувального вироку.

Зокрема, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала, що 12 липня 2014 року вона, потерпіла ОСОБА_4 та її племінниця поверталися із клубу, що в с. Ст. Скалат, де виступала її донька. Близько 22.15 - 22.20 год, крокуючи по узбіччі з правої сторони дороги в с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області почули удар, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4 впала на дорогу, після чого помітила автомобіль без увімкнених світла фар, що проїхав ривками декілька метрів та зупинився. Вона попрямувала до автомобіля, проте він продовжив рух. Також повідомила, що автомобіль, котрий зупинився, був червоного кольору із зрізаною задньою частиною (хетчбек), із номерного знаку запам'ятала лише дві цифри (одиниці). Коли повернулась до потерпілої, то до них підбігали сусіди і побачили, що у неї із голови тече кров. З того часу будь-які автомобілі не проїжджали, лише назустріч їхав ОСОБА_14 і ОСОБА_21 Зупинившись, повідомили їм, що назустріч їхав автомобіль «Таврія» червоного кольору без увімкненого світла фар. На наступний день коли прийшла в лікарню провідати потерпілу, то ОСОБА_4 повідомила її, що до неї приходив обвинувачений ОСОБА_6 та його матір, пропонували допомогти із лікуванням, а також пропонували грошові кошти взамін відкликання із Підволочиського РВ УМВС України у Тернопільській області їх заяви.

Будучи допитаною в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_22 неповнолітня ОСОБА_7 показала, що потерпіла ОСОБА_4 є її хресною матір'ю. В липні 2014 року ішли по краю проїжджої частини дороги в сторону місця проживання по середині, тримаючись за руку потерпілої ОСОБА_4, а з правої сторони ближче до обочини ішла ОСОБА_8 Побачила, що потерпілу ОСОБА_4 збив автомобіль червоного кольору з кінцевими номерами НОМЕР_1, після чого, будучи в шоковому стані, почала кричати, плакати та побігла до своєї хресної матері - потерпілої ОСОБА_4, котра впала і лежала на землі. Під час їхнього ходу вони інколи виходили на проїжджу частину лише з тією метою, щоб обминути калюжі. Також пригадала, що через деякий час проїжджаючий автомобіль зупинився, водій якого підійшов до них проте про що він говорив не звернула увагу. Будь-яких автомобілів в зустрічному чи попутному напрямку, після того як потерпілу збив автомобіль, не бачила.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 показав, що 12 липня 2014 року в вечірній час, знаходячись у приміщенні літньої кухні на території власного господарства навпроти входу на подвір'я зі сторони проїжджої частини дороги, почув шум, а в подальшому крик громадян. Коли вийшов до дороги - побачив, що потерпіла ОСОБА_4 лежала на краю узбіччя проїжджої частини, голова якої кровила, а біля неї знаходились інші люди та його сусіди. Через деякий час до них під'їхали на автомобілі ОСОБА_14 та ОСОБА_21, котрі повідомили, що їм на зустріч рухався автомобіль із вимкненим світлом фар. Проїжджа частина дороги була волога після дощу. Більше доповнити нічого не зміг, оскільки самої ДТП він не бачив.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показала, що являється сусідкою ОСОБА_12, навпроти якого сталась ДТП. 12 липня 2014 року близько 23.00 год. вона почула стук, крики, а коли прибігла то побачила потерпілу ОСОБА_4, котра лежала на узбіччі дороги і у неї з потиличної частини голови текла кров. У подальшому приїхав ОСОБА_21, який був з чоловіком, проте його прізвища не може пригадати, та повідомили, що по дорозі розминались із автомобілем червоного кольору. Проїжджа частина дороги та узбіччя були після дощу. Більше доповнити нічого не зможе, оскільки самої ДТП вона не бачила.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 показав, що 12 липня 2014 року близько 23.00 год. разом із ОСОБА_21 їхали із Нового Села в сторону Старого Скалата Підволочиського району Тернопільської області. У зустрічному напрямку замітив автомобіль «Таврія -Славута» червоного кольору, що їхала без увімкненого світла фар, крім того даний автомобіль їхав невпевнено, ним кидало. Знаходячись на відстані близько 1,5 м., він пригальмував і через відкрите вікно власного автомобіля помітив водія, котрий дуже схожий на обвинуваченого ОСОБА_6, пасажира, проте якої статі сказати не може, оскільки всю свою увагу звернув на водія, а також 2-3-ох пасажирів на задньому сидінні. Проїхавши близько 200 метрів замітив, що по праву сторону від нього на узбіччі лежала жінка. Після чого він перестроївся на зустрічну смугу руху, під'їхав ззаду, унеможлививши тим самим наїзд інших транспортних засобів на потерпілу, надав аптечку та запропонував відвезти потерпілу до медичного закладу, а також повідомив осіб, котрі були на місці ДТП, про те, що розминався із автомобілем «Таврія - Славута» червоного кольору, котрий їхав невпевнено, ривками і у якого було вимкнене світло фар. Крім того ствердив, що мав можливість роздивитись скільки чоловік перебувало в салоні автомобіля та водія, оскільки саме в тому місці де він розминався із водієм, було освітлення ліхтарів, інших автомобілів ні в зустрічному ні в попутному напрямку не було, видимість дороги була доброю.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що являється рідною сестрою потерпілої ОСОБА_4 13 липня 2014 року, тобто на наступний день з ранку до неї подзвонив її швагро та повідомив про дорожню-транспортну пригоду. Цього ж дня, в той час коли вона знаходилась в приміщенні лікарні у палаті де була потерпіла ОСОБА_4 близько 22.00-23.00 год. через їх дозвіл та дозвіл медсестри до них зайшли обвинувачений ОСОБА_6, котрого вона дуже добре знає, оскільки протягом тривалого часу товаришував із її сином, та його матір ОСОБА_23 Останні повідомили, що їхали разом у належному їй автомобілі, її син за кермом, а вона на місці пасажира. Проїжджаючи по с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області, відчули, що потрапили у вибоїну з водою, де поруч проходили люди, після чого почули нецензурну лайку у їх сторону та вирішили не виходити і продовжили рух. Також повідомила, що не відчули, як когось збили, оскільки керували транспортним засобом без увімкненого світла фар. Пропонували потерпілій ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі від 500 до 1000 грн. та під реалізацію золотий ланцюжок та хрестик, тобто залагодити конфлікт мирним шляхом, проте потерпіла відмовилась, що їх обурило і вони розпочали розмову дещо на підвищених тонах і залишили приміщення лікарні. Зі слів її дочки ОСОБА_19, обвинувачений ОСОБА_6 підходив до неї, вибачався і просив в добровільному порядку мирним шляхом посприяти залагодити конфлікт. Також вказала, що зі слів дочки потерпілої ОСОБА_24, з котрою вони позмінно чергували біля потерпілої в лікарні, на наступний день ще раз приходив та вибачався. Крім того зазначила, що при зустрічі із ОСОБА_25, котрого вона також дуже добре знає, оскільки її син товаришував із ним, останній повідомив їй, що разом із спільними товаришами та обвинуваченим їхали на заправку у с. Новосілка Підволочиського району, а коли обвинувачений ОСОБА_6 вийшов із автомобіля то виразився нецензурною лексикою та повідомив їм, що вони когось зачепили. На наступний день заперечував сказане та наголошував, що не перебував разом із обвинуваченим ОСОБА_6

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що являється дочкою потерпілої ОСОБА_4 12 липня 2014 року відразу коли приїхала на місці ДТП було велике скупчення людей і їй давали уламки від автомобіля у виді маленьких пластмасок чорного, синього та червоних кольорів, проте вона віддала їх комусь із працівників міліції. В подальшому з матір'ю їхала у швидкій та знаходилась із нею до ранку, де її змінила ОСОБА_10 Через день приходив обвинувачений ОСОБА_6, просив у неї пробачення, та просив щоб її мати йому також вибачила, оскільки він випадково здійснив на неї наїзд, знайде спеціалістів і повністю оплатить її курс лікування.

Крім того, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що працює медсестрою Підволочиської КЦРЛ. 12 липня 2014 року вона заступила на чергування. Потерпілу ОСОБА_4 пам'ятає. Вона була доставлена в лікарню з численними травмами, забоями та розбитою головою. З її слів стало відомо, що дані ушкодження вона отримала внаслідок ДТП. Не може чітко пригадати чи хтось крім рідних та працівників міліції провідував її, оскільки весь час в палаті не перебувала. На наступний день в 09.00 год. вона здала чергування та й пішла додому.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показала, що працює медсестрою Підволочиської КЦРЛ. 13 липня 2014 року в той час коли вона перебувала неподалік палати потерпілої, до неї прийшла жіночка із молодим хлопцем проте через значний проміжок часу вона їх в обличчя пригадати не може, попросили дозволу увійти до палати потерпілої. Їхня розмова тривала близько 5 хвилин, після чого вони залишили приміщення лікарні. Потерпіла після їх розмови розхвилювалась і вона давала їй заспокійливе. Вона повідомила їй, що це приходив хлопець, який збив, та його матір.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 показала, що працює санітарем Підволочиської КЦРЛ. Потерпілу в обличчя пригадати не може, проте пам'ятає, що остання лежала у відділенні лікарні з травмами отриманими внаслідок ДТП. На наступний день після ДТП до неї приходила провідувати якась жінка із молодим хлопцем, однак впізнати їх не може, оскільки не звертала на них увагу, а займалась своєю безпосередньою роботою. Про що вони говорили також не пригадує, оскільки через 2-3 хв. залишила приміщення палати. На наступний день чула, що відвідувачі були саме особа, котра збила потерпілу, та його матір. Більше по даному факту повідомити нічого не може.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19, показала, що 14 липня 2014 року після обідньої пори доби до неї на подвір'я прийшов обвинувачений ОСОБА_6, розказав, що напередодні він, будучи за кермом автомобіля, збив ОСОБА_4 Вибачався та розказував, що із своєю матір'ю заходив до потерпілої, розмова матері переросла на підвищені тони і вони не домовились із потерпілою про те, щоб вона забрала заяву. Просив, щоб вона посприяла мирно залагодити конфлікт. На її запитання відповів, що не зупинився і не надав допомогу потерпілій, оскільки злякався. Крім того повідомив, що під час ДПТ був не сам, а з ОСОБА_25 В свою чергу ОСОБА_20 також розповів її, що зустрічався із ОСОБА_25, який сказав, що 12 липня 2014 року він з хлопцями та обвинувачений ОСОБА_6 когось збив.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 показав, що являється потерпілій ОСОБА_4 племінником. 13 липня 2014 року близько 12.00 год. він на стадіоні у м. Скалаті Підволочиського району зустрічався із ОСОБА_25 Під час їхньої розмови ОСОБА_25 розповів, що він із обвинуваченим ОСОБА_6 та іншими хлопцями були біля весілля і відпочивали. Коли заїхали на поле, то з машини вийшов ОСОБА_6 і сказав, що вони або когось вдарили, або розбили, проте на час їхньої розмови він розумів, що збили пішохода. Після того він злякався подальшої розмови і під вигаданим приводом пішов додому.

Даними показами свідків підтверджується той факт, що після вчинення ДТП, що мала місце 12 липня 2014 року близько 23.00 год. у с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області обвинувачений ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_23 намагалися залагодити конфлікт, а саме наїзд на пішохода - потерпілу ОСОБА_4, при цьому обвинувачений перед свідками визнавав себе винним, просив вибачення, говорив про надання матеріальної допомоги взамін на відкликання потерпілою поданої до Підволочиського РВ УМВС України заяви про вчинення ДТП.

Покази вищевказаних свідків є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими і повністю між собою узгоджуються, а тому суд вважає їх правдивими і кладе в основу обвинувального вироку.

Крім того, будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_26 показав, що являється сусідом обвинуваченого ОСОБА_6 та проживає через подвір'я на зустрічній вулиці. 13 липня 2014 року його покликали бути понятим про проведенні огляду транспортного засобу, що знаходився на подвір'ї ОСОБА_6 Вказане авто було червоного кольору, а оскільки він не дуже розбирається в марках, то не може чітко сказати, яка саме марка, однак типу Славута - Таврія. У той час коли працівниками міліції проводився огляд транспортного засобу, він разом із іншим понятим ОСОБА_27 стояли осторонь палили цигарки та вели особисту розмову. Будь-яких пошкоджень на транспортному засобі вони не бачили, оскільки до транспортного засобу близько не підходили і причини його проведення їх не цікавили. Після огляду підписали процесуальні документи, вважали це за формальність і пішли додому, при цьому даний протокол їм не оголошувався, а також будь-яких процесуальних прав не роз'яснювалось. Крім того вказав, що 12 липня 2014 року бачив автомобіль на подвір'ї лише близько обідньої пори, позаяк з його садиби подвір'я ОСОБА_6 не проглядається, а лише коли вийти на проїжджу частину дороги.

Свідок ОСОБА_27, котрий являється сусідом обвинуваченого ОСОБА_6 дав покази аналогічні та взаємодоповнюючі показам свідка ОСОБА_26 Крім того вказав, що не звертав увагу про наявність пошкоджень, оскільки візуально їх не було видно. Йому було запропоновано працівниками міліції прочитати протокол огляду, проте через нерозбірливий текст він ознайомився із ним лише частково і підписався. Протокол йому не оголошувався і про наявність виявлених пошкоджень не повідомлялось.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 показав, що являється сусідом обвинуваченого ОСОБА_6 і проживає від його подвір'я на відстані 13-15 метрів. 12 липня 2014 року близько 15.00. год. до нього в гості на іменини приїхав його рідний брат із м. Хмельницького. З того часу вони гостювались за столом на подвір'ї належного йому господарства, а оскільки його подвір'я і подвір'я обвинуваченого ОСОБА_6 розділяє лише металева сітка то він на протязі дня бачив транспортний засіб марки Таврія, червоно кольору. Між 21.00-22.00 год. він із братом залишив садибу і пішли в гості до матері, а після того його брат, оскільки був на транспортному засобі, поїхав у м. Хмельницький.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 показав, що знає обвинуваченого ОСОБА_6 ще зі школи, проживає від нього близько 3 км. і у власності його діда ОСОБА_30 знаходиться автомобіль Славута червоного кольору, н.з НОМЕР_5, яким користується він та його рідний брат ОСОБА_29 12 липня 2014 року він до обідньої пори приїхав з дружиною, яка є вагітною і постійно перебував вдома. Після цього його брат ОСОБА_31 поїхав на святкування у с. Поплави Підволочиського району Тернопільської області, а повернувся близько 20.00 год. Близько 20.30 год. його брат цього ж дня поїхав на заправку, проте коли повернувся він не знає, оскільки живуть на одному подвір'ї у різних будинках. Коли лягав спати близько 23.00 год. то не чув, щоб на подвір'я заїжджав автомобіль. На наступний день зранку пішов на пасовище, а коли повернувся то були працівники міліції і оглядали автомобіль, спілкувались із братом та дідом, проте він почув, що в районі подібне авто збило жінку і перевіряли версію причетності їх транспортного засобу. Працівники міліції, ні він, ні дід ОСОБА_30 після проведеного огляду автомобіля, будь-яких нових ушкоджень не виявили. Крім того запевнив, що на весіллі у ОСОБА_32 він не був, що можуть підтвердити його дружина, дід ОСОБА_30 та бабця. При спілкуванні із братом ОСОБА_31, останній пояснив, що поїхав увечері із знайомими на заправку, ніяких інцидентів не було, а коли повернувся, то ще пішов на дискотеку. Крім того пояснив, що декілька раз бачив обвинуваченого ОСОБА_6 за кермом автомобіля і знає, що він товаришує із ОСОБА_25 та іншими хлопцями, прізвища яких він не знає.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_31 під час дачі показів, збиваючись протягом допиту у часі щодо конкретних дій, котрі були протягом дня, в заключенні показав, що 12 липня 2014 року він неодноразово їздив у село Поплави Підволочиського району Тернопільської області, що знаходиться близько 7 км. від місця їх проживання, оскільки там був празник. До обіду він повіз бабцю та дві тітки. В обідню пору привіз бабцю для обходження господарства, а потім знову поїхав, повернувся в 18.00. год. залишив ключі від авто дідові із дядьком, на іншому автомобілі знову поїхали в с. Поплави, повернувся в 20.00 год. та попросив бабцю ключі від автомобіля. Поїхав до дівчини в с. Жеребки потім повернувся,поїхав на заправку у м. Скалат Підволочиського району, де купив води, усунув поломку у автомобілі (залив воду у радіатор) і близько 22.00 год. поїхав у с. Ст. Скалат до клубу, де був до 24.00-00.30 год.,про що можуть підтвердити його знайомі, які там його бачили. Додому приїхав близько 01.00 год. Знав, що в ОСОБА_32 весілля, однак на ньому ні він, ні його брат запрошені не були, а відтак на ньому не перебували, хоча святкування відбувалось у барі навпроти клубу. Коли повертався додому не бачив аварій, швидких карет чи працівників міліції. Також не бачив обвинуваченого ОСОБА_6 та його товариша ОСОБА_25

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_30 показав, що являється рідним дідом ОСОБА_31, ОСОБА_29 12 липня 2014 року його внук ОСОБА_31 неодноразово їздив у с. Поплави Підволочиського району Тернопільської області та возив його дружину та родичів, оскільки в даному селі був празник. Повернувся в вечірню пору, однак точної години пригадати не може. На наступний день близько 10.00 год. приїхали працівники міліції з експертами та проводили огляд автомобіля на місці, оскільки він добровільно відмовився видати автомобіль для проведення експертизи. На їх запитання пояснив, що через вік та неуважність у 2009 році з правої сторони пошкодив бампер автомобіля, заїхавши в мур, а пізніше з лівої зачепив до бляхи, не ремонтував у зв'язку з відсутністю коштів, в міліцію та у страхову компанію не звертався. Близько 16.00 год. після телефонного дзвінка працівникам міліції, останні різко розійшлися. Також не виключає, що внук вночі міг брати авто, проте, аварії він не зробив, оскільки сам признався б і на авто були б видні сліди ушкодження.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_32 показав, що 12 липня 2014 року він у с. Ст. Скалат Підволочиського району Тернопільської області в приміщенні бару, що неподалік сільського будинку культури, святкував власне весілля. ОСОБА_29 знає, вітається із ним, оскільки близько пів року працювали на одній роботі, проте не перебував із ним у дружних відносинах, а тому і не запрошував на весілля. Щодо показів, котрі давав на досудовому слідстві, пояснив, що говорив працівникам міліції, про те, що ОСОБА_29 користується автомобілем «Славута» червоного кольору, проте чому вони перекрутили його поясненні і написали, що він був у нього на весіллі йому не відомо, оскільки таке не відповідає дійсності.

Вказані пояснення ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_30, ОСОБА_32 узгоджуються між собою, взаємодоповнюють, є логічними, послідовними, та повністю спростовують можливу версію захисту обвинуваченого та самого обвинуваченого, щодо причетності свідка ОСОБА_29 до даної ДТП, а тому суд їх покази бере до уваги та кладе в основу обвинувального вироку, крім того дані покази, а також покази потерпілої та інших свідків об'єктивно підтверджуються дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, які суд вважає допустимими, зокрема :

Згідно протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 липня 2014 року вбачається, що слідчий СВ Підволочиського РВ УМВС України з дотримання вимог ст.. 60, 104, 214 КПК України прийняв заяву від ОСОБА_6, згідно якої останній 12 липня 2014 року близько 23.00 год. коли повертався до свого місця проживання, перебуваючи за кермом автомобіля ЗАЗ «Славута» н.з. НОМЕР_1 в с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області здійснив наїзд на пішохода, який рухався по краю проїзної частини, а саме ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_5 жительку с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області. Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення складено у присутності ОСОБА_23, котра вказала, що пояснення із слів її сина записано вірно та ним прочитано.

Згідно протоколу огляду місця події від 13 липня 2014 року розпочатого о 03.30 закінченого о 05.10 год. в присутності понятих встановлено, що місцем дорожньо-транспортної пригоди являється частина дороги сполученням «Кам'янки - Скалат» в частині 12 км. + 100 м. що в с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області. Ділянка дороги на місці ДТП призначена для руху автомобілів у двох напрямках. Дорожнє покриття в місці ДТП чисте, асфальт без явних видимих пошкоджень, частково мокрий. Під час огляду на проїздній частині дороги в місці ДТП виявлено пляму з речовиною бурого кольору зовні схожу на кров, яка розміщена на узбіччі в напрямку м. Скалата на відстані 0.4 м. до краю дороги та 16.7 м. до базової лінії електроопори. Діаметр плями зовні схожий на кров і складає 15 см. До протоколу огляду також долучено схему місця ДТП, а також проведено фотографування.

З протоколу огляду місця події від 13 липня 2014 року складеного слідчим СВ Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області в присутності понятих встановлено, що на подвір'ї ОСОБА_23 у м. Скалаті Підволочиського району Тернопільської області знаходиться автомобіль марки ЗАЗ, н.з НОМЕР_1. Зовнішнім оглядом виявлено, що на поверхні правого краю капоту моторного відсіку в передній частині на відстані 72-74 см см. від дорожнього покриття виявлено потертість із нашаруванням речовин світлого кольору у вигляді відбитку структури тканини. На поверхні передньої правої стійки даху в нижній частині на висоті 91-96 см. від дорожнього покриття проглядається горизонтальні потертості із нашаруванням речовин чорного кольору. На зовнішній поверхні корпуса правого дзеркала заднього виду на висоті 93-96 см. від дорожнього покриття наявні частині подряпини матеріалу корпусу. На зовнішній обшивці правої передньої дверки поблизу скла спостерігається потертості із нашаруванням речовин чорного кольору, які утворились внаслідок складання правого дзеркала заднього виду.

Згідно протоколу огляду від 14 липня 2014 року представлено одяг ОСОБА_4, в якому остання була одягнена на момент ДТП, що мала місце 12 липня 2014 року близько 23.00 год у с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області, зокрема : штани чорного кольору типу «джинс», без наявних видимих пошкоджень, подекуди вкриті плямами темного кольору та незначними потертостями, що свідчать про їх використання. Крім цього на задній частині обох штанок вказаних штанів виявлено нашарування дрібного щебенево-висівочного покриття. Жіночий туфель чорного кольору без наявних видимих пошкоджень, подекуди вкритий плямами темного кольору та незначними потертостями, що свідчить про його використання. Крім цього на нижній частині вказаної туфлі, а також на боковій стінці виявлено нашарування дрібного щебенево - висівочного покриття.

Заявою від 13 липня 2014 року ОСОБА_23 дозволяє працівникам міліції провести огляд її транспортного засобу, який їй належить, а саме автомобіль марки «ЗАЗ н.з. НОМЕР_1» також не заперечує проти того, щоб працівники міліції вилучили даний автомобіль для проведення необхідних експертиз з поверненням його їй надалі.

Постановою заступника начальника слідчого СВ Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області автомобіль марки « ЗАЗ 11030844», д. н. з. НОМЕР_1, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщено зберігати на арешт майданчик Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області.

Висновком НДКЦ УМВС України в Тернопільській області від 15 серпня 2014 року № 5-405/14 вбачається, що на автомобілі «ЗАЗ 11030844» д. н. з. НОМЕР_1, під час експертного огляду виявлено пошкодження, які характерні та могли утворитись при наїзді на пішохода передньою правою частиною автомобіля при його русі вперед.

Згідно висновку експерта Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру № 5-404/14 від 07 серпня 2014 року встановлено, що на момент експертного дослідження автомобіля «ЗАЗ-110308» н.з НОМЕР_1, при перевірці рульового керування, гальмівної системи, приладів зовнішнього освітлення технічних несправностей систем що досліджувались не виявлено.

Згідно відповіді Підволочиської КЦРЛ № 301 від 15 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4, 1976 року народження, жителька с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області, поступила у травматологічне відділення 13 липня 2014 року об 00.25 год. з діагнозом ЗЧМТ: Струс головного мозку, Забійно-зсаднена рана тім'яної ділянки зліва, закрита травма грудної клітки зліва, забій грудної клітки зліва, перелом 5-6 ребер зліва, закритий перелом с/з малогомілкової кістки зліва, забій, після травматична гематома м/тканин лівої гомілки.

Згідно висновку Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи експерта №1159 від 04 вересня 2014 року у ОСОБА_4 за даними клінічного обстеження, рентгенівського дослідження і спостереження лікарями Підволочиської комунальної центральної районної лікарні, були виявлені закриті переломи 4,5-го лівих ребер і лівої малогомілкової кістки, рана тім'яної ділянки голови і забій м'яких тканин середньої третини лівої гомілки. Зазначені вище ушкодження виникли від дії тупих предметів незадовго до госпіталізації, що підтверджується їх характером, описаним у медичній карті властивостями, відсутністю ознак зрощення переломів і даних про загоєння рани. Утворення вказаних вище ушкоджень за наведених у постанові обставин дорожньо-транспортної пригоди не виключається. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, однак супроводжуються розладом здоров'я тривалістю більш ніж 21 день та, відповідно до п.п.2.2.1 (в) і 2.2.2 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень належать до середньої важкості. Виставлений ОСОБА_4 діагноз - закритий перелом 6-го лівого ребра не може підлягати експертній оцінці, оскільки не підтверджений рентгенівськими даними.

Оцінюючи у сукупності із проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, показання потерпілої та свідків при встановлених обставинах, суд вважає, що між ними існує прямий взаємозв'язок, і винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При цьому суд не бере до уваги долучені до матеріалів справи зі сторони обвинуваченого покази свідка ОСОБА_31 та ОСОБА_32 від 13 липня 2014 року, згідно котрих він вказував, що із його гостів під час весілля приїжджав ОСОБА_29 житель м. Скалата Підволочиського району Тернопільської області, оскільки вони повністю спростовані показами здобутими у судовому засіданні від самих свідків ОСОБА_32, та ОСОБА_34, котрий вказував, що йому відомо проте, що ОСОБА_34 користується автомобілем «Славута» червоного кольору, проте чому працівники міліції перекрутили його пояснення і написали, що він був у нього на весіллі, йому не відомо, оскільки таке не відповідає дійсності, а також показами ОСОБА_29, ОСОБА_31 та ОСОБА_30, котрі чітко та послідовно вказали щодо непричетності ОСОБА_29 та ОСОБА_31 до скоєної ДТП.

Крім того суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_25, оскільки останній путався у своїх показаннях щодо часу, місця його перебування на час ДТП, не назвав чітко осіб, котрі могли підтвердити його факт перебування з 22-00 год до 23-00 год на святкування з нагоди весілля та біля будинку культури у с. Ст. Скалат, таким чином не спростував факт перебування його у салоні автомобіля разом із обвинуваченим ОСОБА_6. Тому суд вважає його покази неправдивими та до уваги не бере.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 в діях, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження і повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.1 ст. 286 КК України.

З письмових даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6, вбачається, що обвинувачений зареєстрований у АДРЕСА_2, разом із матір'ю ОСОБА_23, 1972 року народження, зауважень зі сторони міської ради не має, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, на диспансерному обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, під час керування транспортним засобом перебував у тверезому стані, у 2010 році закінчив навчальний заклад з підготовки водіїв транспортних засобів, проте посвідчення водія не отримав.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочину невеликої тяжкості, наслідків, що наступили, а саме заподіяння потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня, особу обвинуваченого, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його молодий вік, характеризуючи дані з місця проживання. Обставини, котрі у відповідності до вимог ст.. 66 КК України пом'якшують покарання та ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлені. З урахуванням фактичних обставин справи, а також,враховуючи думку потерпілої щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_6 найсуворішої міри покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті обвинувачення передбачених ч.1 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки на думку суду саме таке покарання відповідатиме меті його призначення, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягає до задоволення оскільки :

В результаті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4, остання у період з 13 липня по 25 липня 2014 рр. знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Підволочиської комунальної центральної районної лікарні.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З відповіді зазначеного лікувального закладу № 463 від 27 листопада 2014 року слідує, що загальна сума затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_4 коштів становить 3578,76 грн., зокрема : вартість перебування одного хворого за один ліжко день у Підволочиській КЦРЛ становить - 298,23 грн. х на 12 днів = 3578,76 грн. в тому числі : заробітна плата - 2229,57 грн.; нарахування на оплату праці - 787,33 грн.; медикаменти - 89,47 грн., продукти харчування - 39,36 грн., оплата комунальних послуг - 318,51 грн., інші видатки - 114,52 грн.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6, порушені права закладу охорони здоров'я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з обвинуваченого в користь держави в особі фінансового управління Підволочиської районної державної адміністрації понесених закладом охорони здоров'я витрат на лікування потерпілої від злочину в розмірі 3578,76 грн.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що внаслідок протизаконних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно матеріальної шкоди, яка підлягає до стягненню в користь останньої, виходячи із наступних міркувань :

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Як убачається з долучених до цивільного позову квитанцій про придбання медикаментів їх загальна сума складає 2606,89 грн., зокрема 1984,05 грн. на придбання ліків у аптеках, що підтверджується відповідними квитанціями долученими до матеріалів справи в тому числі 622,84 грн. діагностика комп»юторної томографії голови.

Разом із тим, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_35 показав, що він працює завідувачем травматологічного відділення Підволочиської КЦРЛ та був призначений лікуючим лікарем потерпілої ОСОБА_4 Вказав, що ознайомившись із представленими потерпілою квитанціями про придбання медикаментів, останні відповідають його призначенням, тобто встановлено, що існує прямий взаємозв'язок між призначеним лікуванням, придбанням ліків, а також проходження томографії голови та висновками експертів щодо місця та механізму їх пошкодження.

Таким чином судом встановлено, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 2606,89 грн., яка підлягає до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_4

Крім того судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 відносно потерпілої ОСОБА_4 кримінального правопорушення їй було заподіяно моральної шкоди, котра виражається у фізичному болі та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з заподіяними тілесними ушкодженнями, порушенні нормальних життєвих зв'язків, так як значний період часу знаходилась як на стаціонарному так і амбулаторному лікуванні і, незважаючи на довгий процес лікування, на даний час продовжується період реабілітації і відновлення дієздатності переламаних кінцівок та інших тілесних ушкоджень. Не має змоги нормально працювати, позаяк при будь-яких фізичних навантаження супроводжується різким та сильним болем, в наслідок чого вона зазнає психологічних стресів, нервувань від безвихіддя, морального пригнічення та дискомфорту, що негативно відбивається на стані її здоров'я. Крім того у неї відсутні будь-які кошти для лікування, змушена брати кредити, а обвинувачений ОСОБА_6 протягом тривалого часу досудового слідства , судового розгляду відверто нехтує, не маючи такого бажання, що також негативно відбивається на її психологічному стані, у зв'язку із чим вона до сьогоднішнього дня не може відновити свій психологічний та моральний стан.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат, наявність вимушених змін у її житті, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З цих підстав, судом установлено порушення прав потерпілої ОСОБА_4, які підлягають до захисту шляхом задоволення її позовних вимог - стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 в її користь 25 000 гривень моральної шкоди.

Крім того, відповідно до положень ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються з: 1) витрат на правову допомогу; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Положеннями статті 124 КПК України передбачений розподіл процесуальних витрат в разі ухвалення обвинувального вироку. Відповідно до цієї норми Закону у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені витрати.

Частиною п'ятою статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки Прокурором Підволочиського району в інтересах держави, а також потерпілою ОСОБА_4 пред'явлено позови до обвинуваченого ОСОБА_6, в зв'язку з цим виникають певні процесуальні відносини, в тому числі і пов'язані з розподілом судових витрат, і ці процесуальні відносини не врегульовані кримінальним процесуальним законом, тому суд ,вирішуючи питання про стягнення судових витрат в виді судового збору, на підставі положень ч.5 ст. 128 КПК України, керується нормами ЦПК України, так як вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема :

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За вказаних обставин суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути процесуальні (судові) витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.

Речові докази по справі повернути законному володільцю.

Клопотання прокурора про скасування арешту майна, що визнаний у вказаному кримінальному провадженні речовим доказом - задоволити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов заявлений прокурором Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради до відповідача ОСОБА_6 - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь держави витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої від кримінального правопорушення в розмірі 3578,76 гривень, які зарахувати на рахунок бюджету Підволочиського району р/р 31415544700408, Банк одержувача : ГУДКСУ в Тернопільській області, КБК 24060300, МФО 838012, Код ЄДРПОУ 37863778.

Цивільний позов ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_6 задоволити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2602,89 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати (судовий збір) в розмірі 730,80 грн. (дві вимоги майнового та одна вимога немайнового характеру).

Стягнути з ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз зокрема :

-147,42 грн. - за проведення судової дактилоскопічної експертизи від 25 липня 2014 року № 12/50/14 року;

-430,43 грн. за проведення судової авто технічної експертизи від 07 серпня 2014 року № 5-404/14 року

-368,94 грн. за проведення судово- транспортно - трасологічної експертизи від 15 серпня 2014 року № 5-405/14 року.

Вказані кошти необхідно перерахувати в УД у м. Тернополі, Тернопіль/24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726 призначення платежу :;_; інші надходження, за проведення конкретно вказаних вище експертиз.

Речові докази по справі а саме : одяг та взуття, належне потерпілій ОСОБА_4, а саме один туфель чорного кольору, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Підволочиського РВ УМВС України - повернути законному володільцю.

Клопотання прокурора про скасування арешту майна - задоволити.

Арешт майна, що застосований ухвалою слідчого судді Підволочиського районного суду 15 липня 2014 року на автомобіль НОМЕР_4, 2010 року випуску, червоного кольору, належний ОСОБА_23 та знаходиться на арешт - майданчику Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області за адресою : смт. Підволочиськ вул.. Д.Галицького, 112., - скасувати, повернувши даний речовий доказ законному володільцю.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення.

Головуючий