Постанова № 4821264, 21.07.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

h

справа №  2а-2280/09/0670 

категорія  2.14.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 липня 2009 р.                                                                                          м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Сичової О.П. ,

при секретарі -       Мельник К.В.    ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна"(м. Новоград - Волинський)  

до   Житомирської митниці   

про  визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати повідомлення - рішення від 24.02.2009 року №1, в частині 8403,98 гривень –основного платежу та штрафних санкцій 4863,96 гривень та  повідомлення - рішення від 24.02.2009 року №2, в частині 49857,18 гривень – основного платежу та штрафних санкцій 24105,72 гривень.

В підготовчому провадженні позивач подав заяву про зміну підстави та предмета позову ,а саме просив суд скасувати повідомлення - рішення від 24.02.2009 року №1, в частині 8403,98 гривень – основного платежу та штрафних санкцій 4863,96 гривень та повідомлення - рішення № 15 від 22.05.2009 року, в частині 8403,98 гривень –основного платежу та штрафних санкцій 4201,99 гривень , а також   повідомлення - рішення від 24.02.2009 року №2, в частині 49857,18 гривень –основного платежу та штрафних санкцій 24105,72 гривень та повідомлення –рішення № 16 від 22.05.2009 року в частині 49857,18 гривень –основного платежу та штрафних санкцій 24928,59 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає ,що з 25.09.2008 року по 12.12.2008 року  Житомирською митницею  проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог митного законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року.

Матеріалом перевірки встановлено порушення позивачем  вимог статті 267 Митного кодексу України в частині не включення в повному обсязі до митної вартості імпортних товарів витрат на їх доставку, понесених за межами митної території України в сумі          808 428,49 гривень, що призвело до недобору мита на суму –27 054,08 гривень, митних зборів –1 616,86 гривень та ПДВ 167 096,51 гривень.

Позивач вважає ,що визначення  додаткових податкових зобов’язань є безпідставним, оскільки всі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат, передбачені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 ”Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”  були надані митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а висновки комісії митниці про заниження митної вартості товарів є необґрунтованими.

В заяві про зміну підстави та предмету позову  позивач зазначає ,що 26.05.2009 року на його адресу  надійшов лист відповідача від 22.05.2009 року №8/2/8.34/3161, яким Житомирська митниця відкликає податкові повідомлення від 24.02.2009 року №1, 2 у зв’язку з виявленою помилкою та надсилає нові від 22.05.2009 року. Зазначає ,що відкликання податкових повідомлень у зв’язку із виявленою помилкою, в розрахунку штрафних санкцій на суму податкового зобов’язання платника податку не передбачено чинним законодавством.

Відповідач проти позовних вимог та заяви про  зміну предмету та підстави адміністративного позову заперечив з мотивів зазначених в запереченні на адміністративний позов  (т.1 а.с.199-202) та додаткових поясненнях до заперечення на адміністративний позов.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги ,а перед ставник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи ,вислухавши сторони суд вважає ,що у позові слід відмовити з огляду на наступне.

На підставі наказу Житомирської митниці від 23.09.08 року №405  з 25.09.2008 р. по 12.12.2008 року була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ ”Виробниче об’єднання Техна” ( код ЄДРПОУ 33063942, м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна,48 ) за період з 01.01.06 по 30.06.08.

За результатами перевірки  встановлено факти заниження митної вартості товарів по 38 ВМД за 2006 р., по 22 ВМД за 2007 р. та 33 ВМД за 2008 р.  що призвело до заниженням податкового зобов’язання платника податків ТОВ ”Виробниче об’єднання Техна” зі сплати ввізного мита на суму 27054,48 грн., ПДВ на суму 167096,56 грн. та митним зборам на  суму  1616,86 грн.  грн., які підлягають перерахуванню до держбюджету,що знайшло своє відображення в акті перевірки №  1/9/101000000/33063942 від 09 січня 2009 року (а.с. 28-63).

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Під час проведення  вищезазначеної перевірки у позивача працівниками відповідача були виявлені надані перевізниками акти виконаних робіт з перевезення, вартість яких не відповідала сумі за аналогічні послуги з перевезення в наданих митниці при митному оформленні довідках про транспортні витрати.

Працівники Житомирської митниці виходили з положень   ч.3 ст.267 Митного Кодексу України, а саме із загальної вартості витрат на перевезення вирахували витрати на перевезення від кордону України до місця призначення. По кожному із оскаржуваних позивачем фактів збільшення розміру митної вартості ввезеного товару в акті від                   09 січня 2009р. № 1/9/101000000/33063942 є обґрунтування такого збільшення з посиланням на документи, які стали підставою для збільшення розміру митної вартості ввезеного товару .

Суперечок щодо кількості , номерів ВМД та сум витрат на транспортування після ввезення зазначених в актах виконаних робіт та довідках про транспортні витрати  на підставі  яких встановлено факт заниження митної вартості товарів у сторін не було ,тому суд вважає недоцільним зазначати кожну ВМД ,акт виконаних робіт та довідку окремо.

Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України  від 20 грудня 2006 р. N 1766 ”Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”  для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

           або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

           або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

           або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

           або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.    

Відповідно до п.14 Постанови Кабінету Міністрів України  від 28.08.03р. N 1375 ”Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України”, яка діяла протягом всього 2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант повинен подавати:

           угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

           рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу).

Фактично ж протягом всього перевіряємого періоду часу при митному оформленні ввезених товарів для підтвердження митної вартості товарів  позивачем подавалася лише довідка про транспортні витрати, яка враховувалася при визначенні митної вартості товару та розміру податків і зборів, що підлягали сплаті до держбюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає ,що митна вартість товарів, ввезених ТОВ ”Виробниче об’єднання Техна” на протязі перевіряємого періоду, при їх митному оформленні не була належним чином підтверджена і як наслідок неправильне визначення позивачем податкового зобов’язання сталося внаслідок заниження платником податків сум транспортних витрат на перевезення товарів за межами України.

Підпункт 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначає порядок нарахування контролюючими органами штрафних санкцій,  а саме: у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.               Листом від 22.05.09 року Житомирська митниця відкликала податкові повідомлення від 24.02.2009 року в зв'язку з виявленою помилкою та  направила позивачу нові податкові повідомлення  від 22.05.2009 року, що не суперечить нормам діючого законодавства. Посилання позивача на те ,що сума       , яка зазначена в актах наданих транспортних послуг може складатися не лише з вартості перевезення вантажу від місця завантаження до місця розвантаження, а й з сум штрафів, пені та неустойок за понаднормативний простій, перевантаження машини, крім того, експедиційні послуги та інших витрат,  вартість яких не включається до складу митної вартості судом до уваги не приймається як таке ,що документально не доведене .

Що стосується правомірності проведення вказаної перевірки, то документальна перевірка була проведена в межах компетенції контролюючого органу та у відповідності до вимог Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Право на здійснення митного контролю після завершення митного оформлення товарів надано митним органам ст. 69 Митного кодексу України.

Також правомірність проведення митним органом перевірки після закінчення митного оформлення товарів визначається положеннями Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730.

За таких обставин суд вважає ,що підстави для задоволення позовних вимог відсутні і у позові слід відмовити.

На підставі зазначеного ,керуючись ст.ст. 86,156-162 КАС України ,суд-

постановив:

 У позові відмовити.

 Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення повного тексту постанови 27 липня 2009 року. 

Головуючий суддя:                                                                                     О.П. Сичова