Рішення № 48212282, 28.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/83/13Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/783/3672/13 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.

з участю секретаря Рванцової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, з участю третіх осіб ОКП ЛОР БТІ та ЕО, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, про припинення права власності, визнання права власності, виділення в натурі приміщення, сплату компенсації,-

встанови л а:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому з врахуванням уточнень, прийнятих судом, просить припинити право власності ОСОБА_4 на 2/100 частини приміщення горища, що знаходиться в мезоніні будинку №11 «а» на вулиці Голубця у м. Львові і стіна якого межує з кімнатою у належній їй квартирі, позначеною літерою 2-6 площею 25,3 кв.м., визнати за нею право власності на вказані 2/100 частини приміщення горища, виділити їй у власність в натурі частину горища у вказаному будинку у виді приміщення, яке знаходиться в мезоніні будинку і стіна якого межує з кімнатою, позначеною на технічному паспорті від 26 липня 2001 року цифрами 2-6 площею 25,3 кв.м.; виплатити ОСОБА_4 компенсацію за належні йому 2/100 ідеальних частини приміщення горища в сумі 2 903, що внесені на депозитний рахунок Територіального управління ДСА в Львівській області.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що їй - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності житловий будинок садибного типу № 11 «а» на вулиці Голубця у м.Львові. Їй належить 39/100 частин вказаного будинку, ОСОБА_4 - 61/100 його частина. Між сторонами проведено реальний поділ будинку. Їй належать приміщення другого поверху, сходова клітка та частина підвалу. У будинку наявне горище, що складається із двох частин, які між собою не поєднані. Площа горища над першим поверхом становить 51 кв.м. Ця частина горища межує з приміщеннями другого поверху будинку, що належать їй (позивачеві). Вказану частину горища просить виділити їй у натурі. Також існує інша частина горища площею 73,2 кв.м, розташована над другим поверхом будинку. Цю частину пропонує залишити у власності відповідача. Враховуючи, що частина горища, яке вона просить виділити їй у власність, становить 41/100 частину від усього горища, тобто перевищує частку позивача в ньому на 2/100 частини; просить припинити право власності відповідача на 2/100 частин горища та визнати право власності на них за нею (позивачем). При цьому зазначає, що таке припинення з компенсацією вартості не завдасть істотної шкоди правам відповідача. Просить позов задовольнити.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 24 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_4 на 2/100 частини приміщення горища, що знаходиться в мезоніні будинку №11 «а» на вулиці Голубця у м. Львові і стіна якого межує з кімнатою, позначеною літерою 2-6 площею 25,3 кв.м.; визнання за ОСОБА_2 права власності на вказані 2/100 частини приміщення горища, виділення в особисту власність ОСОБА_2 в натурі частки горища у вказаному будинку у вигляді приміщення, яке знаходиться в мезоніні будинку і стіна якого межує з кімнатою, позначеною на технічному паспорті від 26 липня 2001 року цифрами 2-6 площею 25,3 кв.м., виплату ОСОБА_4 компенсації за належні йому 2/100 ідеальні частки приміщення горища в сумі 2 903 грн., що внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА в Львівській області.

Рішення оскаржила ОСОБА_2 Посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що спірною частиною горища, яка є технічно відокремленою, має можливість користуватися тільки вона, оскільки вхід на цю частину здійснюється з належної їй сходової клітки. Зазначає, що суд безпідставно посилався на відсутність горища в будинку, що спростовується матеріалами справи, неправильно посилався на ст. 367 ЦК України, якою не регулюються спірні правовідносини.

ОСОБА_4, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що сторони є співвласниками будинку № 11 «а» на вулиці Голубця у м.Львові. ОСОБА_2 належить 39/100 його частин, ОСОБА_4 61/100 (а.с.7-9, 84-86). Будинок знятий з балансу міської ради (а.с.101).

Будинок має два входи. Один вхід веде у приміщення першого поверху, що належать відповідачу. Інший вхід веде по сходовій клітці, яка належать на праві власності позивачеві, в приміщення, що належать їй на праві власності та в спірне приміщення горища, стіна якого межує з кімнатою 2-6 відповідно до технічного паспорта, складеного станом на 26 липня 2001року. Ця частина горища площею 51 кв.м технічно ізольована та відокремлена від іншої частини горища, яке знаходиться в іншому рівні - над приміщеннями, розташованими на другому поверсі будинку.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1175 від 7 вересня 2001 року за заявою ОСОБА_4 і ОСОБА_6 затверджено висновок ЛОДКБТІ та ЕО про визначення ідеальних долей вказаного будинку між співвласниками. Цим розпорядженням затверджено висновок міжвідомчої комісії. Визначено, що співвласник ОСОБА_4 займає приміщення, що складають 61% або 61/100 ідеальну частину: ІУ/16,80 кв.м (підвал), У/28,0 кв.м (підвал), 1/23,40 кв.м (підвал), 1/16,80 кв.м (кухня), 2/17,80 кв.м (житло), 3/28,50 кв.м (житло), 4/17,40 кв.м (житло), 5/2,70 кв.м (коридор), 6/8,0 кв.м (ванна), 7/8,50 кв.м (коридор). Квартирі №1 належить сарай під літ «Б», гараж під літ. «Г», ворота і огорожа в спільному користуванні. Співвласники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 займають приміщення, що складають 39 % або 39/100 ідеальну частину:1/14,40 кв.м (підвал), П/8,30 кв.м (підвал), Ш/2,70 кв.м (коридор в підвалі), УП/11,0 кв.м (підвал), 1/8,70 кв.м (сх.. кл.), 2/12,90 кв.м (житло), 3/2,90 кв.м (ванна), 4/8,30 кв.м (сх.кл.) ,5/5,60 кв.м (коридор), 6/25,30 кв.м (житло), 7/7,0 кв.м (кухня). Квартирі № 2 належить гараж під літ. «Б» (а.с.5).

Із зазначеного розпорядження вбачається, що горище будинку не було предметом розподілу між його співвласниками. Із планів будинку від 10 травня 1995 року, 26 грудня 2000 року, висновку будівельно-технічної експертизи вбачається, що будинок має горище простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»). Наявність горища в будинку сторонами не заперечується.

До ОСОБА_2 право власності на 39/100 частин вказаного будинку перейшло на підставі договору дарування від 18 жовтня 2004 року, у якому зазначено, що до неї перейшли приміщення, зазначені у розпорядженні № 1175 від 7 вересня 2001 року (а.с.6).

Згідно з ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, зобовязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Між сторонами виник спір щодо виділу в натурі частини горища в будинку, яке, виходячи з приписів ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», належить сторонам, як співвласникам будинку, на праві спільної сумісної власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, регулюється ст.370 ЦК України, яка встановлює, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Відповідно до п.п. 12, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності» та п.п.6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на будинок» при поділі будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину жилого будинку із самостійними виходом або технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд безпідставно посилався на те, що вхід в частину горища, на яку не претендує позивач, здійснюється через спірне горище, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, зокрема, наявним і ній висновком будівельно-технічної експертизи. Суд мотивував відмову в позові також відсутністю дозволу на проведення переобладнань, хоч необхідність в таких відсутня. Спірну частину горища технічно можливо виділити в натурі, оскільки ця частина вже конструктивно відділена від іншої частини горища. Вхід до спірної частини горища наявний лише зі сходової клітки, яка належить на праві власності позивачеві. Для такого виділу переобладнання не потрібні.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Зі змісту цієї норми випливає, що припинення прав особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам іншого співвласника.

З висновку № 015/12 будівельно-технічної експертизи вбачається, що квартира № 1 займає весь перший поверх, крім сходової клітки 2-1. Квартира № 2 знаходиться на другому поверсі над частиною квартири № 1. Над іншою частиною квартири № 1 знаходиться горище, яке межує з житловою кімнатою 2-6 квартири № 2. У даному будинку наявне горище над квартирою № 2, вхід до якого здійснюється через люк на даху. З урахуванням того, що вхід на горище, стіна якого межує з кімнатою, що відноситься до квартири позивача, вхід здійснюється із сходової клітки, що належить позивачеві, технічно можливо виділити в натурі частку горища. Це приміщення становить 41/100 частину горища будинку (а.с.41-46), що на 2/100 більше, ніж належна позивачу частка в будинку. Вхід в частину горища, на виділ якої претендує позивач, здійснюється через належне їй приміщення. З належних відповідачеві приміщень вхід на вказане горище відсутній.

Вартість 2/100 частки спірного приміщення горища складає 2 903 грн. (а.с.110), які позивачем внесено на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області (а.с.111-112).

Відмовляючи у задоволенні вимог про припинення права на частку відповідача, суд не звернув уваги на те, що позивачем доведено неможливість спільного володіння та користування спірним приміщенням та вичерпано всі розумні можливості вирішення питання про припинення права власності відповідача на незначну частку у спільній власності та визнання права власності за позивачем.

Відтак, наявні правові підстави для припинення права власності відповідача на 2/100 частки у спірному горищі зі стягненням на його користь з позивача грошової компенсації, що внесена на депозитний рахунок територіального управління судової адміністрації.

Стаття 214 ЦПК України вимагає від суду під час ухвалення рішення обєктивно вирішити всі питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та визначити якими доказами вони підтверджувалися.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.303, п. 2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 2/100 частини приміщення горища, що знаходиться в мезонінні будинку № 11 «а» на вулиці Голубця у місті Львові та межує з кімнатою, позначеного літерою 2-6 площею 25,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити їй в натурі частину будинку № 11 «а» на вулиці Голубця у м.Львові у виді горища, що межує з належною їй кімнатою, позначеною літерою 2-6 площею 25,3 кв.м.

Виплатити ОСОБА_4 депозитні кошти з розрахункового рахунку Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області (МФО 825014, р/р 37313005000789, ЄДРПОУ 26306742, Банк ГУДКСУ у Львівській області), внесені ОСОБА_2, в сумі 2 903 (дві тисячі девятсот три) грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Т.І. Приколота