Рішення № 48210664, 08.11.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22ц-3939/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Задорожко Д.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.,

Суддів Кримської О.М.,

ОСОБА_2

При секретарі Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ КБ „Приватбанк та ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року до суду звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У позовній заяві зазначено, що 23.04.2007 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № ZPDNGK00002248, за яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 22000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 23 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 49,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 138 875 гри.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 26 березня 2012 року виникла заборгованість в сумі 45718,66 доларів США, що складається: заборгованості за кредитом 21539,11 доларів США заборгованості по відсоткам 10627,73 доларів США, заборгованості з комісії 1584 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання 9760,90 доларів США, а також штрафи: 31,33 доларів США фіксована частина, 2175,59 доларів США процентна складова.

Просили суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № ZPDNGK00002248 від 23 квітня 2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру, загальною площею 49,10 м , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі, із зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу квартири, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № ZPDNGK00002248 від 23 квітня 2007 року в розмір 45718,66 доларів США звернуто стягнення на двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, встановивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „Приватбанк витрати зі сплати судового збору в розмірі 3326 грн. 30 коп..

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ПАТ КБ „Приватбанк в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась. Однак судова колегія вважає можливим розглядати справу за її відсутності, оскільки апеляційним судом застосовані всі заходи щодо повідомлення ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 74 та ч.3 ст. 76 ЦПК України про місце та час розгляду даної справи.

ОСОБА_3 не повідомила апеляційний суд про зміну свого місця проживання, як це передбачено ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Згідно даних адресно-довідкового бюро на час вирішення спору ОСОБА_3 значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПАТ КБ „Приватбанк підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та це не оспорюється сторонами, що 23.04.2007 року між ПАТ КБ „Приватбанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала 22000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом терміном повернення 22.04.2022 року (а.с. 10-12).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між тими ж самими особами 23.04.2007 року було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 49,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13-15).

ОСОБА_3 зобовязання за зазначеним договором належним чином не виконувала, у звязку з цим станом на 26.03.2012 року виникла заборгованість в сумі 45718,66 доларів США., що складається із заборгованості за кредитом 21539,11 доларів США; заборгованості по відсоткам 10627,73 доларів США, заборгованості з комісії 1584 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання 9760,90 доларів США, а також штрафів: 31,33 доларів США фіксована частина, 2175,59 доларів США процентна складова (а.с.5-7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому, відповідно до ст.ст. 33, 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованності за кредитним договором.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Посилання апелянта ОСОБА_3М, на те, що повідомлення, вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України „Про іпотеку було направлено банком неналежним чином та отримано нею не було, спростовуються фактичними обставинами справи.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, Банком 23.03.2011 року ОСОБА_3 направлена вимога про повернення суми кредиту в повному обсязі зі сплатою процентів, комісії, штрафних санкцій та попереджено, що Банком прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у звязку з чим необхідно в добровільному порядку звільнити разом зі всіма членами сімї нерухоме майно предмет іпотеки. Названа вимога отримана її чоловіком ( а.с.9 та зворот).

Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що порушуються житлові права її неповнолітньої дитини є неприйнятними.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 09 лютогог 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2011 року, встановлено, що порушення прав неповнолітньої дитини відсутнє, так як не надано доказів, що неповнолітня дитини на час укладення договору іпотеки мала майнові права, зареєстровані в установленому заоконом порядку на вказану квартиру ( а.с.44 зворот).

Інші приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

В частині відмови у задоволенні позову про зняття відповідача з реєстраційного обліку колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003 року „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, повязані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 16 січня 2012 року.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, у відповідності до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідача підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення зазначеної позовної вимоги.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду оплачується, виходячи з 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 107 грн. 30 коп. та не більше 1609 грн. 50 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України - ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Зі справи вбачається, що спір є майновим, рішенням суду задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості в розмірі 365095 грн. 50 коп.

Враховуючи, що ОСОБА_3 оскаржує рішення суду в повному обсязі, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги становить 1609 грн. 50 коп., який апелянт не сплатила, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині:

„Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в органі МВС України до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу квартири.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі - 1609 грн. 50 коп. ( одну тисячу шістсот девять гривень 50 копійок)

Реквізитами банківської установи, уповноваженої приймати судовий збір за подачу апеляційних скарг є: банк одержувача: ГУДКСУ в Запорізькій області, одержувач: державний бюджет в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ): 38025409, код банку одержувача (МФО) 813015, рахунок одержувача: 31218206780007, призначення платежу: судовий збір, код суду 02891457, п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: