Постанова № 4820933, 29.05.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                     справа №  2-а- 3202/08/1770

             29 травня 2009 року                        16 год. 25 хв.             м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд

під головуванням судді                                                                      Боймиструка С.В.

за участю секретаря судового засідання                                          Маньковського Д .В.

представника позивача                                                                      Бляшина М.С.

представників відповідача                                                                Демянюка С.М.,

                                                                                                              Меркулова О.І.

                                                                                                              Гнатишина К.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Акватон» до Рівненської митниці та Головного Управління Державного казначейства в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Акватон», звернувшись з позовом до суду просить  визнати не чинним та скасувати рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Рівненської митниці про визначення митної вартості, що викладене в довідці № 16/493 від 17.05.2008 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів транспортних засобів через митний кордон України № 204000000/2008/000105 від 17.05.2008 року та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Акватон» код 13970259  з Державного бюджету України суму надмірно сплачених  ним податків та зборів ( обов’язкових платежів) в розмірі 601 грн.65 коп., з яких 53 грн.72 коп. – мито, а 547 грн.93 коп. –податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає оспорювань рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам чинного, на момент його прийняття, законодавства України. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача - Рівненської митниці в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, надали суду пояснення, які повністю співпадають з наданими письмовими запереченнями. Вважають оспорювань рішення законними та обґрунтованим. Просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача -  Державного казначейства в Рівненській області в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, однак вказав, що у разі задоволення позову та набрання рішенням законної сили проти його виконання не заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта владних  повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представниками відповідача правомірність своїх дій не доказана.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного Контракту на поставку волочильних філь’єр № А-N 1 від 04.03.2008 року позивач отримав від Постачальника -  компанії “Nota Zaklad Mechaniki Precyzyjnej”, Польща  партію товару  - інструмент змінний для верстатів: філь’єри для волочіння металів з робочою частиною з алмазу  в кількості 30 штук різних діаметрів від 0,18 мм  до 1,44 мм. (а.с.10-16).

Відповідно до п. 2.1. Контракту загальна вартість Контракту погоджена сторонами в сумі 1926,5 ЄВРО і включає в себе крім ціни Товару, транспортні видатки, страхування та пакування.

Товар поставлявся кур’єрською поштою на умовах CIP -  Рівне, Україна згідно правил "ІНКОТЕРМС-2000" (п. 5.1.Контракту).

15 травня 2008 року вказаний товар та ВМД з необхідним пакетом документів позивачем було подано  відповідачу до митного оформлення.

Митна вартість товару визначена позивачем в сумі 1926,5 ЄВРО, що згідно з курсом НБУ (7,796695) склало 15020,33 грн., що зазначено у ВМД №204000001/8/003379(а.с.6,7).

17 травня 2008 року Рівненською митницею прийнято рішення № 16/493 про визначення митної вартості товарів (здійсненні митної оцінки), яким   позивачу відмовлено у митному оформленні з вказівкою в картці відмови № 204000000/2008/000105 на те, що заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, що наявна у митниці (ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" ЄАІС ДМСУ) Здійснено митну оцінку за методом 3. Підстава ст. 264,265,269 МКУ (а.с.9). 

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до ст.4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів: законності, системності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, гласності та прозорості.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів,  що  ввозяться  на  митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 МК.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:

     - метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

     - метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

     - метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

     - метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);

     - метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);

     - резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин 2-4 статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не  можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Позивачем при поданні ВМД  для митного оформлення відповідно до положень

 ст. 259,  262 МКУ  застосовано основний метод визначення митної вартості товарів.

Суд вважає, що задекларована позивачем митна вартість відповідає вимогам Митного кодексу України є об’єктивною, піддається обчисленню та підтверджується документально положеннями контракту.

В матеріалах справи відсутні докази, що вказували б на наявність якихось обмежень  щодо  прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, відсутні докази стосовно продажу оцінюваних товарів або їх  ціни  відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів,  фактів  пов’язаності постачальника та позивача чи інших обмежень визначених ст. 267 МКУ для застосування методу визначення  митної  вартості  за  ціною  договору  щодо товарів,  які імпортуються.

Визначена позивачем митна вартість відповідає вимогам ч. 2 ст. 7 ГАТТ відповідно до якої оцінка  імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Права та обов’язки митного органу під час здійснення контролю правильності визначення   митної вартості товарів визначені ст. 265 МКУ.

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які  входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідачем не подано доказів в обґрунтування того, що визначена позивачем митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які  входять до складу товару.

Покликання представників відповідача на прайс - лист виробника, як на підставу для висновку на основі якого відповідач зобов’язав позивача змінити митну вартість,  судом не береться до уваги, оскільки,

-          як вбачається з п.5 Довідки №16/493 від 17.05.2008 року прайс - лист виробника  не використовувався  відповідачем при прийнятті рішення на що вказує його відсутність серед переліку документів  які бралися до уваги при винесенні рішення і не вказано його також і п.6 Довідки серед джерел  інформації (а.с.8);

-          вказані в прайс - листі виробника ціни на товар в залежності від його діаметру та типу повністю відповідають тим цінам, які містяться в Контракті, що укладений позивачем з Постачальником і не є нижчими за звичайні ціни виробника, окрім цього суд приймає до уваги, що загальна вартість Товару по контракту збільшена сторонами на суму 120 ЄВРО, з урахуванням того, що умови поставки інші ніж ті, що вказані в прайс – листі. 

Тому, заперечення відповідача з покликанням на те, що до митної вартості товару не включено витрат на навантаження, перевезення і ціна товару має бути більша ніж вказана в прайс - листі і про те, що при різних умовах поставки рівень цін залишається однаковим  не відповідають обставинам справи.

Підставою для проведення митної оцінки і визначення іншої митної вартості відповідачем в п. 4 Довідки № 16/493 вказано те, що заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації на подібні товари за попереднім оформленням в митниці. Така підстава не наділяє відповідача правом зобов’язати позивача визначити митну вартість за іншим методом.

За відсутності документальних відомостей про те, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які  входять до складу товару, відповідач, з урахуванням положень ст. 19 Конституції України та ст. 4,7, 265 МКУ,  не мав права зобов’язати позивача визначати митну вартість за іншим методом.

Покликання відповідача на неможливість застосування митної вартості за ціною договору (метод 1) оскільки, товар який поставлявся позивачем маючи  аналогічні характеристики мав відхилення по ціні від подібного від 27 до 40% не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідачем не подано а ні при відмові в митному оформленні позивачу а ні суду обґрунтованого розрахунку який саме товар (найменування, вид, діаметр) відрізнявся на 27-40%  від подібного (найменування, вид, діаметр). 

Інших обґрунтованих підстав які б унеможливлювали застосування першого методу і які передбачені ст. 267 МК відповідачем не вказано.

Застосування відповідачем методу 3 для визначення митної вартості є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 2  ст. 269 МКУ під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:  якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;  країна походження;  виробник.

 Покликання відповідача як на аналогічні товари на ті, що були поставлені в лютому 2008 року позивачем по контракту з компанією "ESTEVES – DWD POLSKA SP. z.o.o." не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідачем не враховано, що товар, який поставлявся позивачем в лютому 2008 року має іншого виробника, іншу якість, торгову марку та репутацію на ринку, інші діаметри і лише незначна частина товарів  співпадають по діаметру. Відповідачем не вказано які саме характеристики товарів є аналогічними.   

Покликання відповідача на положення Постанови КМУ № 339 від 09.04.2008 року "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до статті 10 Митного кодексу України від  11 липня 2002 року №  92-IV  при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Як вбачається з матеріалів справи ВМД позивача була прийняті відповідачем 15.05.2008 року, а Постанова КМУ № 339  набрала  чинності  через  30  днів  з  дня опублікування 17.04.2008 року в газеті Урядовий кур'єр № 72. З вищевказаного вбачається, що на момент прийняття відповідачем ВМД позивача, вказана постанова була не чинною і не може слугувати підставою для прийняття рішення відповідачем.

Застосування відповідачем методу №3 призвело до завищення митної вартості товару по ВМД № 204000001/8/003379 від 15 травня 2008 року, що призвело до надмірної сплати позивачем платежів у сумі 601,65 грн. з яких 53,72 грн. мито  і 547,93 грн. податок  на додану вартість.

Вказана сума за умови протиправності рішення підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, оскільки була перерахована до бюджету на підставі вказаних вище рішень митниці про визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік", встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163  КАС  України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Акватон» задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Рівненської митниці про визначення митної вартості, що викладене в довідці № 16/493 від 17.05.2008 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів транспортних засобів через митний кордон України

№ 204000000/2008/000105 від 17.05.2008 року.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Акватон» код 13970259  з Державного бюджету України суму надмірно сплачених  ним податків та зборів ( обов’язкових платежів) в розмірі 601 грн.65 коп., з яких 53 грн.72 коп. – мито, а 547 грн.93 коп. –податок на додану вартість.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Акватон» понесені ним судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.В. Боймиструк