Рішення № 48206094, 03.08.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4694/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕ М УКРАЇНИ

03.08.2015 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Копчі Є.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за участю третіх осіб: Органу опіки і піклування Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за участю третіх осіб: Органу опіки і піклування Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, редакцію якої на виконаня ухвали про залишення без руху позовної заяви від 12.05.2015 року подано до суду 20 травня 2015 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.11.2009 р. між ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку належне їй майно в забезпечення виконання зобовязань по договору позики, укладеного між ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, за яким ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 отримали позику в розмірі 418075,45 грн. зі строком повернення до 12.11.2010 року. Предметом іпотеки виступило нерухоме майно домоволодіння в складі: житловий будинок з прибудовою, сарай, вбиральня, сарай, сарай, огорожа та тротуар, що розташовані за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Станційна, 27.

За другим договором іпотеки від 14.07.2010 року, укладеним між такими ж сторонами, як у договорі іпотеки від 12.11.2009 року, предметом іпотеки в якості забезпечення того ж зобовязання виступила належна ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,09 га, що розташована за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Станційна, 27.

В якості підстави звернення з позовом, позивачка, ОСОБА_1, посилається на те, що станом на час укладення вказаних договорів, будучи неповнолітньою, вона постійно проживала в житловому будинку, який виступив предметом іпотеки, а тому вважає, що її житлові права порушено, оскільки вказаний договір іпотеки від 12.11.2009 року не був погоджений з Органом опіки та піклування. Також зазначає, що у звязку із неповерненням коштів за договором позики, виникає ризик позбавлення позивачки єдиного місця проживання, а тому просить суд визнати недійсними договір іпотеки від 12.11.2009 року та договір іпотеки від 14.07.2010 року, застосувавши наслідки недійсності правочину.

На підтвердження доводів посилається на положення ст.177 Сімейного кодексу України та ст.71 Цивільного кодексу України, які забороняють вчинення правочинів, що стосуються майнових прав дитини, без дозволу органів опіки та піклування, а також - на ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», за нормами якої батьки або особи, що їх замінюють, зокрема, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відчужувати житло або видавати письмові зобовязання. Стверджує, що спірний договір іпотеки нерухомого майна був укладений всупереч ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Позивачка та її представник зявилися в судове засідання, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що зявилися у судове засідання, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та проти задоволення позову заперечили. Зокрема, відповідач ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у письмових запереченнях, наголошуючи, що іпотекодавець ОСОБА_9 не є особою, яка замінює батьків позивача, внаслідок чого у неї не виникав обовязок при передачі належного їй майна в іпотеку отримувати згоду Органу опіки та піклування. ОСОБА_3 у даному судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності, проти якого заперечив представник позивача. З доданої позивачем до позовної заяви Будинкової книги вбачається, що датою народження ОСОБА_1 зазначено 10.02.1995 року. Відтак, вказане клопотання судом відхиляється, оскільки за приписами ч. 4 ст. 261 ЦК України перебіг строків позовної давності у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи починається від дня досягнення нею повноліття, а саме, 10 лютого 2013 року, отже, позов подано у межах регламентованого ст. 257 ЦК України строку.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд прийшов до наступного висновку.

Із наявної в матеріалах справи довідки Холмківської сільської ради Ужгородського району за № 1270 від 20.04.2015 року вбачається, що в період із 2006 року по 2015 рік позивачка дійсно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що 12.11.2009 року між ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, - з іншої сторони, укладено Договір позики за №1718, згідно з яким позичальники (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7А.) отримали позику в розмірі 418075,45 грн. під 24 % річних зі строком повернення до 12.11.2010 року (п.п.1,2 Договору), копія якого міститься в матеріалах справи. Однією із гарантій договору є п. 9, а саме : «внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких сторони зобовязані утримувати за законом чи договором».

В забезпечення виконання зобов'язання за договором № 1718 від 12.11.2009 року було укладено два договори іпотеки, відповідно до умов яких іпотекодавець, ОСОБА_9, надала в іпотеку належне їй на праві приватної власності - нерухоме майно, а саме:

за першим договором від 12.11.2009 року, укладеним між ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, остання як позичальник за договором позики передала в іпотеку належне їй на праві власності домоволодіння під № 27 по вул. Станційна в с. Розівка Ужгородського району, що складається з: житлового будинку з прибудовою, трьох сараїв, вбиральні, огорожі та тротуару.

за другим договором від 14.07.2010 року предметом іпотеки в якості забезпечення того ж зобовязання виступила належна ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,09 га, що розташована за адресою Ужгородський район, с. Розівка, вул. Станційна, 27.

Станом на день виникнення зобовязань, вказане іпотечне майно на праві приватної власності належало відповідачці, ОСОБА_9, що стверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки №1676 від 09.04.2001 року та Витягом №24433643 від 12.11.2009 року.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, при цьому, органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

За положеннями ст. 17 вказаного закону батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом ст. 405 ЦК України право користування житлом мають члени сімї власника житла, які проживають разом з ним.

Однак, позивачка, стверджуючи недійсність договору іпотеки № 1720 від 12.11.2009 року (предметом якого є домоволодіння під № 27 по вул. Станційна в с. Розівка ) та договору іпотеки № 1130 від 14.07.2010 року (предметом якого є земельна ділянка площею 0, 09 га за адресою: с. Розівка, вул. Станційна, 27), оскільки такі являються нікчемними, не довела порушення її житлових та майнових прав як дитини на вказане домоволодіння та земельну ділянку, як члена сімї власника вказаної нерухомості.

Так, у ході судового розгляду не доведено, що ОСОБА_9, яка була повноважна укладати оскаржувані договори, як власник іпотечного майна, являлася матірю або особою, що заміняє батьків ОСОБА_1

Ні в матеріалах справи, ні з в поясненнях сторін, суд не знайшов підтвердження факту наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Зокрема, в матеріалах справи наявне заперечення відповідача ОСОБА_5, де останній зазначає, що ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_9, однак, на запитання суду про те, чи можуть відповідачі підтвердити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, останні заявили, що їм достовірно не відомо про обставину, що позивачка є онукою іпотекодавця ОСОБА_9 На аналогічне запитання суду до інших учасників процесу, третя особа ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_1 являється її донькою, однак, на підтвердження сказаного жодного доказу не подала.

Окрім того, позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо наявності родинних відносин між нею та іпотекодавцем ОСОБА_9, або правовідносин опікунства, піклування чи усиновлення між ними.

У наявній в матеріалах справи копії Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, оригінал якої оглянуто у судовому засіданні, в графі № 2 також відсутній будь-який запис, який би підтверджував факт родинних звязків між позивачкою та відповідачкою, ОСОБА_9 (а.с. 20-22).

Станом на момент укладення оспорюваних позивачкою договорів іпотеки від 12.11.2009 року та від 14.07.2010 року, ОСОБА_1 досягла 14 річного віку, і вправі була обирати вільно місце свого проживання. Вказане право кореспондується з правом на вільний вибір кожною особою місця проживання, регламентованим ч. 1 ст. 33 Конституції України.

Водночас, норми ЦК України презюмують, що громадянин, який набув права власності на житло, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Відтак, ОСОБА_9 могла надати свою згоду для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не як члена сімї.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли обставини не потребують доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи відсутність будь яких доказів щодо складу сімї як позивачки, так і іпотекодавця ОСОБА_9, суд не в змозі дослідити підставу реєстрації ОСОБА_1 за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Станційна, 27, а, відтак, і підставу користування житлом за вищенаведеною адресою.

Таким чином ні позивачкою, ні іншими сторонами по справі, суду не надано належних та допустимих доказів, а отже і не доведено того, що ОСОБА_1 являлася членом сімї ОСОБА_9, з огляду на що позовні вимоги стосовно визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є будинок, не мають належного правового підґрунтя для їх задоволення.

В ході судового розгляду встановлено, що позовна вимога відносно визнання недійсним договору іпотеки № 1130 від 14.07.2010 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0, 09 га за адресою: с. Розівка, вул. Станційна, 27, - є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачка, не довела, що на момент укладення даного договору вона була власником вказаної земельної ділянки чи землекористувачем, відтак, остання не мала ні права користування, ні взагалі будь-якого відношення до вказаної землі, а тому договір іпотеки № 1130 від 14.07.2010 року не стосується її прав та інтересів.

У відповідності до положень земельного законодавства України, земля може використовуватись або власником (на підставі правомочностей права власності), або протягом встановленого чи невизначеного строку: іншою особою або підприємством (виключно на праві оренди). Право користування землею є похідним від права власності на землю. При передачі земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей власника ділянки до землекористувача із збереженням цільового призначення земельної ділянки. Право на використання земельної ділянки наявне лише у власника або особи, якій власником таке право передано (на певних умовах та на визначений строк). Отже, позивачкою не доведено наявність у неї на момент укладення спірного договору іпотеки землі майнового права дитини на землю, що підлягає захисту.

Відповідно до п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Таким чином, ОСОБА_1 не довела обставин, на які посилалася, як на підставу задоволення позовних вимог, а тому такі не можуть бути задоволені.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі обставин, встановлених в ході судового розгляду, беручи до уваги недоведеність сторонами обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Орган опіки і піклування Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_10, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору іпотеки, - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 04 серпня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 405 Цивільного кодексу України, ст.71 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 14, 57, 60, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Орган опіки і піклування Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_10, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Світлик