Ухвала суду № 48205389, 10.08.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/6730/15-ц

4-с/243/23/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко І.О.

при секретарі - Рудь Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 8 Словянського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, на неправомірні дії державного виконавця заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

До Словянського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2, на неправомірні дії державного виконавця заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 Дана скарга мотивована тим, що Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2015 року позовні вимоги заявника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 97352,40 грн. задоволені в повному обсязі та 27.04.2015 року судом був виданий виконавчий лист.

Однак, 04.06.2015 року своєю постановою заступник начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 відмовила у відкритті виконавчого провадження та прийнятті до виконання виконавчого листа № 2/243/962/2015 від 27.04.2015 року. Про наявність постанови заявнику стало відомо лише 07.07.2015 року.

З даною постановою заявник не погоджується, вважає її неправомірною та безпідставною, оскільки відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання; усі субєкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України; обовязковість рішення суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина пята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Конституційний Суд України неодноразово зазначає, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обовязкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. В Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт майна та коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах.

Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ.

Стадія виконавчого провадження це сукупність дій державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети. Метою заявника є відновлення його порушеного права. Боржник не поспішає виконувати рішення суду, при спілкуванні по телефону він зазначив, що має намір виїхати із зони АТО на контрольовану територію України для проживання.

Окрім того, в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження заявник просив державного виконавця одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все майно боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Вважає, що заступник начальника ВДВС Центрально-міського РУЮ м. Горлівка безпідставно винесла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Просить суд визнати дії заступника начальника Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_4 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року неправомірними; скасувати постанову заступника начальника Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року та зобовязати заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 визнати вимоги заявника, зазначені у скарзі та відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2015 року за виконавчим листом № 2/243/962/2015 від 27.04.2015 року.

Державним виконавцем - виконуючою обовязки начальника Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції надано до суду заперечення на скаргу, яке мотивовано наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу України, яка входить до системи органів міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання державним виконавцем обовязків, які визначені законом вважаються належним у разі вжиття всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документа в установлені законом строки.

Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна.

Закон України «Про виконавче провадження» зобовязує державного виконавця вчиняти дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документи і порушувати їх незаконно. Боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, де органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною територією не провадяться.

У звязку з тим, що 07.11.2014 року розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1085-р та 128-р від 18.02.2015 року було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться.

Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вважає, що на даний час така стадія виконавчого провадження як його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Просить суд в задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Представник заявника ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності від 06 лютого 2015 року, в судове засідання не зявився, відповідно до наданого суду клопотання просив розглянути справу без участі заявника, скаргу задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець виконуюча обовязки начальника відділу ДВС Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, просила розглянути справу без її участі.

При вирішенні питання щодо правомірності дій державного виконавця суд виходить з наступного.

Стаття 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначає, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є, в тому числі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

27.04.2015 року Словянським міськрайонним судом Донецької області виданий виконавчий лист № 2/243/962/2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 95764,75 грн., який був предявлений заявником ОСОБА_1 для виконання до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

Відповідно до Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року, заступником начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного виконавчого документа. Дана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що згідно виконавчого документа боржник знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців боржник перереєстрований не був. Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.2014 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у звязку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені в ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». Дана постанова державного виконавця винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», в якому визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших, передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При вирішенні питання про те, чи є обставини, на які посилається державний виконавець в своєму запереченні такими, що виключають здійснення виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До даного переліку входить м. Горлівка Донецької області.

Як вже було встановлено в судовому засіданні, згідно виконавчого документа, боржник проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, де проводиться антитерористична операція.

Однак, на думку суду, така відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження,є порушенням прав заявника (стягувача у виконавчому провадженні).

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ОСОБА_7 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується.

Частиною 4 статті 13 ОСОБА_7 України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 статті 55 ОСОБА_7 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 124 ОСОБА_7 України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 129 ОСОБА_7 України визначає основні засади судочинства. Згідно зазначеної норми Закону, одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду ( п. 9 ч. 2 ст. 129 ОСОБА_7 України).

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття «обовязковість судових рішень»: Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку,що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій,що суперечать принципу верховенства права,який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.

В судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що відповідно до виконавчого листа, боржник проживає у м. Горлівка, тобто на території, де проводиться АТО.

Однак, суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На думку суду, дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює його виконання.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить до висновку, що застосування державним виконавцем п. 8 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», в якому визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших, передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, є невірним

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Отже, суд вважає, що державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Горлівського МУЮ не були використані в повній мірі права, надані Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконності винесеної Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

При вирішенні питання про задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо зобовязання державного виконавця відкрити виконавче провадження по виконавчому листу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Приймаючи до уваги, що строк предявлення даного виконавчого листа не закінчився, виконавчий лист відповідає вимогам щодо виконавчого документа, встановленими ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», предявлений до відповідного органу державної виконавчої служби, а також той факт, що державним виконавцем неправомірно було відмовлено у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню даного виконавчого листа, суд вважає за необхідне дану вимогу ОСОБА_1 задовольнити та зобовязати державного виконавця відкрити виконавче провадження по даному виконавчому листу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 13, 55, 124, 129 ОСОБА_7 України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 383 ЦПК України, ст. ст. 1. 2, 6, 11, 17, 18, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження, ст. 1, 4 Закону України Про державну виконавчу службу, ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд,

У Х В А Л И В:

Визнати дії заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року неправомірними.

Скасувати Постанову заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року.

Зобовязати заступника начальника Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ ОСОБА_3 відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2015 року по виконавчому листу № 2/243/962/2015 від 27.04.2015 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення або протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_8