Постанова № 4820471, 15.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2009 р.                                                                                 № 40565/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С.

при секретарі: Вороніній І.О.

за участю представників сторін:

позивача Дробот С.І.,

відповідача Межерицького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», звернувшись до суду з позовом до ДПІ у Зміївському районі Харківської області, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002991501/0 від 05.04.2007 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.03.2007 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки №359/15-039/08326540 від 26.03.2007 року (фірмовий бланк №003233), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення : №0002991501/0 від 05.04.2007 р. , згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 20% та в сумі 43449,57 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно акту перевірки до позивача застосовано податковим повідомленням рішенням №0002991501/0 від 05.04.2007 р. наступні штрафні санкції: по податковій декларації з ПДВ №21252 від 20.112006 р. сума штрафної санкції складає . По даним перевірки кількість днів затримки по вказаній декларації складає 90 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань. Дані висновки акту перевірки не відповідають дійсності та документально не підтверджуються. Згідно податкової декларації з ПДВ №21252 від 20.11.2006 р. (декларація за жовтень 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 264686 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень: №1291 від 17.11.2006 р. на суму 263465,0 грн. (сплачено 20.11.2006 р.) №1292 від 20.11.2006 р. на суму 1220,0 грн. №62 від 29.01.2007 р. на суму 1,0 грн. Вказані платіжні документи відповідачем не досліджувався в акті перевірки. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 28.02.2007р. у розмірі 217247,85 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за жовтень 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні №151. чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2006 р. сплачено 264686,0 грн. 20.11.2006 р. та 29.01.2007 р., а не 28.02.2007 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується. Відповідно до вимог діючого законодавства суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, в тому числі і грошовими коштами. Таким чином, підприємство позивача має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним. Відповідачем примусово стягнено всю суму , сплачену 20.11.2006 р. та 29.01.07 р на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату помочите платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафна санкцій. Крім цього, відповідачем примусово стягнено всю сплачену суму ПДВ без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2. Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р., а платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались. Також позивач просив відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала аналогічні обставинам справи пояснення та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі..

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Надав суду пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях, в яких значив, що ДПІ у Зміївському районі за несвоєчасну сплату підприємством податкового зобов’язання були нараховані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у розмірі 43449,57 грн. Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р.- податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або встановлене судом але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Висновок про своєчасність погашення узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ робиться позивачем лише на підставі того, що в реквізиті «призначення платежу»платіжних доручень було зазначено, період, за який вносились платежі. Однак такий висновок є помилковим законодавчо необґрунтованим з огляду на приписи п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. Вказані позивачем суми (згідно платіжних доручень наявних в справі) погасили існуючий податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань, визначених у деклараціях. Крім того, слід зазначити, що в практиці Вищого адміністративного суду України при розгляді справ, пов’язаних із застосуванням п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. колегії суддів підтримували позицію податкового органу щодо прав та обов’язків платників податків, пов’язаних зі сплатою податкових зобов’язань. Також зазначив, що на думку відповідача до даних правовідносин не підлягає застосуванню п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону № 2181, який стосується примусового стягнення активів платника податків і на який позивач дасться у касаційній скарзі, оскільки він не стосується черговості погашення податкового боргу платника податків. Враховуючи викладене ДПІ у Зміївському районі вважає позовні вимоги Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд, встановив наступне:

26.03.2007 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету.

За результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету Казенним підприємством «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»ДПІ у Зміївському районі Харківської області складено акт перевірки №359/15-039/08326540.

На підставі зазначеного акту керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення : №0002991501/0 від 05.04.2007 р. , згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 43449,57 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до акту перевірки до позивача застосовано податковим повідомленням рішенням №0002991501/0 від 05.04.2007 р. наступні штрафні санкції: по податковій декларації з ПДВ №21252 від 20.11.2006 р. сума штрафної санкції складає 43449,57 грн..

Згідно податкової декларації з ПДВ №21252 від 20.11.2006 р. (декларація за жовтень 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 264686 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень: №1291 від 17.11.2006 р. на суму 263465,0 грн. (сплачено 20.11.2006 р.) №1292 від 20.11.2006 р. на суму 1220,0 грн. №62 від 29.01.2007 р. на суму 1,0 грн.

Вказані платіжні документи відповідачем не досліджувався в акті перевірки.

Відповідачем суму сплаченого ПДВ 28.02.2007р. у розмірі 217247,85 гри. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за жовтень 2006 р. без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні №151.

Таким чином, позивач по податковій декларації за жовтень 2006 року сплатив 264686,00 грн. 20.11.2006 року та 29.01.2007 року, а не 28.02.2007 року, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.

Пункт 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», визначає що обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Згідно п.12 ст.12 зазначеного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків та зборів ( обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

При нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про сплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Згідно пункту 5 статті 129 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом України передбачено наступне.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Отже, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»має право на свій розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Пунктом 2 статті 12 зазначеного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів ( обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

У п.5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України»податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Посилання відповідача на пункт 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях - є неправомірним, тому що ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд приходить до висновку, що підприємством по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2006 р. сплачено 264686,0 грн. 20.11.2006 р. та 29.01.2007 р., а не 28.02.2007р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується, а також відповідачем не враховано призначення платежів зі сплати ПДВ, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Суд зазначає, що відповідач не наполягав на застосуванні строку позовної давності, а отже позов вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 6 –14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Казенного підприємства "Зміївський ремонтний електромеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі про про скасування рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002991501/0 від 05.04.2007року у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2009 року

Суддя                                                                                           І.С.Чалий