Постанова № 4820204, 04.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11325/09/0570

час прийняття постанови: 11 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К. Є.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

11 год. 20 хв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Фінк О.Е. – за дов. від 11 червня 2009 року

від відповідача: Карачевцевої Н.І. – за дов. від 29 липня 2009 року, Лєгостаєва К.О. – за дов. від 9 січня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Донецький завод мостових конструкцій» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2009 року №0000702342/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 132482,20 грн., № 0000421742/1 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8873,07 грн., №0000742342/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 84765,00 грн.

Під час судового розгляду справи, позивачем була подана заява про зміну та уточнення позовних вимог від 1 вересня 2009 року (арк. справи 179, том 2 ), у який просить позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року №0000421742/1 (податок з доходів фізичних осіб) визнати недійсним частково: за основним платежем у сумі 2823, 36 грн., за штрафними санкціями у сумі 5646,52 грн.

Стосовно податкового повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року № 0000742342/1 (податок на додану вартість) у заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, у тому числі по господарській операції між ВАТ «ДЗМК» та ТОВ «Готель «Донбас Палас».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки про порушення ним підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про прибуток) в частині заниження валового доходу від надання послуг безоплатного харчування працівників підприємства у сумі 84678,00 грн. Відповідно до частини 1 пункту 1.31 статті 1 Закону про прибуток, продажем товару вважаються будь-які операції, що звільнюються згідно з договорами купівлі – продажу, міни, поставки та іншими цивільно – правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, законодавцем визначено, що безоплатне надання товарів буде продажем за умови, якщо воно здійснюється за цивільно – правовими договорами. Отже відповідач, повинен був встановити факт, що між ВАТ «ДЗМК» та фізичними особами – працівниками підприємства були укладені цивільно – правові договори з надання послуг безоплатного харчування. Безоплатне харчування працівників підприємства надавалося в рамках трудових правовідносин працедавця і найманих осіб. Тому оподаткування операції з надання безоплатного харчування працівникам здійснювалось відповідно до Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, витрати по сплаті за надані послуги відповідно до договору від 03 грудня 2007 року №01/12 з СГД Алтун Темель, не включалися до валових витрат підприємства.

Укладенню контрактів позивача з турецькою фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» передували переговори й консультації з представниками фірми, які на прохання ВАТ «ДЗМК» прибули до м. Донецька. Оскільки ініціатором переговорів і консультацій виступило ВАТ «ДЗМК», витрати на проживання спеціалістів у м. Донецьку здійснило ВАТ «ДЗМК». За вказаними угодами ВАТ «ДЗМК» отримало будівельні матеріали, збірну будівлю, причеп для перевезення цементу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями. Відповідно до пункту 5.2. статті 5 Закону про прибуток, будь які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду, у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, включаються до складу валових витрат. Відповідно до цієї норми закону, витрати здійснені на проживання представників турецької фірми «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» у сумі 15685,36грн. були віднесені до валових витрат підприємства.

Витрати за угодами з ПП «Донекопром», пов’язані з виконанням припису Державної екологічної інспекції у Донецькій області на виготовлення науково – технічної документації і отримання відповідних дозволів на поводження з відходами. Відповідно до договору від 07 травня 2008 року №10/л результатом наданих послуг є зареєстрований у Державному управлінні охорони навколишнього середовища у Донецькій області лист «Про видачу лімітів на створення і розміщення відходів» та отримання погодження з відходами в органах СЕС і Державному управлінні охорони навколишнього середовища. Відповідно до підпункту 5.4.7 пункту 5.4 статті 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються будь – які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів. Виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах. Таким чином, на думку позивача, ним правомірно включило до складу валових витрат витрати в сумі 14900,00 грн.

Також позивач грунтує свої вимоги на тому, що відповідач неправомірно зменшив валові витрати, що були понесені у зв’язку з оцінкою технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу отриманих від ТОВ НПП «Донтехєксперт» для подальшого ремонту, помилково застосував до цих витрат підпункт 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток відповідно до якої придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, та підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 відповідно до вимог якої, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів витрати підлягають амортизації.

На підставі вимог частини 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток до складу валових витрат, у період що перевірявся позивач відніс належним чином підтверджені витрати. Висновки відповідача про відсутність зв’язку між наданими та сплаченими рекламними послугами ТОВ «Компаньон» і господарською діяльністю позивача, позивач вважає неправомірними, оскільки це підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Належним чином підтверджені витрати з оплати послуг перевезення Фізичною особою – підприємцем Удовиченко С.В. (арк. справи 168 том 2), (акти виконаних робіт, платіжні доручення).

З метою здійснення заходів з реклами підприємства і його продукції, позивачем було організовано зустріч з представниками підприємств будівельної галузі. Зустріч відбувалась у готелі «Донбас Палац». Для споживачів реклами було влаштовано фуршет, та надана інформація про ВАТ «ДЗМК» і його продукцію. Згідно статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь –якій формі та в будь якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Рекламними засобами – є засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача. Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4.статті 5 Закону про прибуток витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються такими платниками податку, включаються до валових витрат. Таким чином, відповідачем, на думку позивача, безпідставно зроблено висновок про порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток.

Заперечує позивач проти висновку відповідача, щодо порушення вимог підпункту 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону Україні «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) а саме: суми ПДВ, які були сплачені ВАТ «ДЗМК» у зв’язку з придбанням послуг з перевезення вантажів, наданих СГД Удовиченко С.В; рекламних послуг, послуг на проживання в готелі представників турецькою фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi», послуг по оцінці технічного стану будівельних конструкцій будівля головного корпусу, не відносяться до податкового кредиту. Зазначена вище норма встановила, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту. Як вже було зазначене придбання послуг з перевезення вантажів, наданих Удовиченко С.В, рекламних послуг, послуг на проживання в готелі представників турецькою фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi», послуг по оцінці технічного стану будівельних конструкцій будівля головного корпусу, пов’язане з господарською діяльністю ВАТ «ДЗМК».

Заперечує позивач також проти висновку відповідача щодо порушення ним пункту 1.4 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України Про ПДВ, щодо заниження бази оподаткування ПДВ, оскільки до податкових зобов’язань не включені послуги з надання безоплатного харчування працівниками підприємства у сумі 84678,00 грн. тому що надання безоплатного харчування працівникам підприємства є операцією з безоплатної поставки товару (продажем товару). Безоплатне харчування працівників підприємства надавалося в рамках трудових правовідносин працедавця і найманих осіб. Тому оподаткування операції з надання безоплатного харчування працівникам здійснювалось відповідно до Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб».

За проживання спеціалістів турецької фірми «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» у готелі «Атлас» м. Донецьку ВАТ «ДЗМК» сплатило ТОВ «Донбас Індустрія» 18822, 43грн. з ПДВ. Відповідач, посилаючись на підпункт 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вважає, що ВАТ «ДЗМК» занижено податок з доходів фізичних осібна суму 2823,36 грн. ВАТ «ДЗМК» не є працедавцем зазначених осіб – нерезидентів і не здійснює нарахування та виплату доходів цим особам і не утримує відповідний податок з доходів фізичних осіб. Плата за проживання здійснювалась безпосередньо ТОВ «Донбас Індустрія», особи – нерезиденти доходу , з якого повинен утримуватись податок не отримували.

Під час судового розгляду справи представник позивача вимоги підтримав, просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2009 року №0000702342/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 132482,2 грн., № 0000421742/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8873,07 грн., №0000742342/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 84765,00 грн.

Відповідач у своїх запереченнях від 29 липня 2009 року №20255/10/10-013(арк. справи 154 том 1) проти позову заперечує з тих підстав, що у ході перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року (акт перевірки від 17 квітня 2009 року №511/23/19377807) встановлено наступні порушення.

Заниження валового доходу у 2008 році у сумі 84678 грн., внаслідок порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону про прибуток. Позивач надавав послуги з безоплатного харчування працівникам підприємства. Усі витрати на організацію безоплатного харчування було зроблено за рахунок прибутку підприємства та до складу валових витрат не віднесено. Послуги отримано від Суб»єкта господарської діяльності Алтун Темель за договором. В порушення підпункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону про ПДВ, підприємством не нараховано податок на додану вартість при наданні послуг по харчуванню працівникам підприємства.

Відповідачем визначено, що позивач отримав послуги з перевезення товарно-матеріальних цінностей від СПД Удовиченко, які підтверджуються актами приймання – передачі виконаних робіт. Вартість послуг склала 134438,85 грн. і включена до складу валових витрат підприємства на підставі зазначених актів. Для включення до складу валових витрат, витрати на автопослуги повинні підтверджуватись первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства, якими є товарно - транспортні накладні.

Неправомірно, на думку відповідача, ВАТ «ДЗМК» віднесено до складу валових витрат, витрати, що не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства, а саме проживання у готелі «Атлас» ТОВ «Донбас індустрія» іноземних громадян, які не є працівниками підприємства.

До складу валових витрат віднесено витрати по інвентаризації відходів отриманих від ПП «Донекопром» на суму 14900 грн. У ході перевірки позивачем не надано документів, що свідчили про наявність або ліквідацію відходів від господарської діяльності підприємства. У бухгалтерському обліку не відображено облік відходів від діяльності. Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з абз. «г» статті 17 Закону України від 5 березня 1998 року №187/98 – ВР «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані на основі матеріально – сировинних балансів виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку. Таким чином, відходи, які підприємство не може використовувати для будь – якого особистого споживання або реалізувати іншій організації вже не приймають участі у господарській діяльності, тому не можуть бути віднесеними до валових витрат.

Також, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, вартість оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу отриманих від ТОВ НПП «Донтехєксперт» для подальшого ремонту цього корпусу. Витрати на проведення обстеження, паспортизації будівель та споруд не можуть бути віднесені до валових витрат, вони в складі витрат на ремонт, модернізацію або поліпшення основних фондів підлягають амортизації відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 та підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону про прибуток.

Позивач отримував рекламні послуги від ТОВ «Компаньйон» на підставі актів виконаних послуг. Договір про надання послуг в проведенні рекламної компанії не надано. В наданих актах не розкрита суть розміщеної інформації, як ця інформація пов’язана з господарською діяльністю, який її обсяг, тому не можливо зробити висновок про зв'язок даної операції з веденням господарської діяльності позивача. Крім того, до складу валових витрат віднесено витрати на обслуговування банкету отриманих від ТОВ «Донбас –палас», які не є потребами пов’язаними з веденням господарської діяльності. Таким чином, виходячи з матеріалів перевірки, зроблено висновок, що до складу валових витрат не можливо віднести витрати на оплату послуг ТОВ «Компаньйон», ТОВ «Донбас –палас».

Згідно з підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Таким чином, у зв’язку з придбаванням послуг з перевезення вантажів, рекламних послуг, послуг по проживанню в готелі, послуги по обслуговуванню банкету, послуги по оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу, непередбачених для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, ВАТ «ДЗМК» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 64204 грн.

Відповідно до підпункту 4.3.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходи отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді безоплатної вартості майна та харчування, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу. Якщо додаткові блага надаються особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Виходячи з викладеного, ВАТ «ДЗМК» при наданні додаткового блага фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з підприємством, було порушене правило нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

При припиненні трудових відносин ВАТ «ДЗМК» надавало податкову соціальну пільгу працівникам в місяці звільнення, внаслідок чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 134,33 грн. Відповідно до вимог підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» порядок надання документів для отримання права на податкову соціальну пільгу та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів від 26 грудня 2003 року № 2035, податкова соціальна пільга припиняється з податкового місяця, в якому платник надав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Донецький завод мостових конструкцій» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 19377807, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 2 серпня 1999 року за № 123, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 жовтня 2007 року №10069236, виданого ДПІ у Петровському районі м. Донецька (свідоцтво від 4 серпня 1999 року анульоване 01 жовтня 2007 року), індивідуальний податковий № - 193778005684, був зареєстрований платником ПДВ з 01 жовтня 2007 по 30 вересня 2008 року)

ДПІ у Петровському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року. За результатами перевірки складений акт №511/23/19377807 від 17 квітня 2009 року (арк. справи 11-53, том 1). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2009 року № 0000702342/0 (арк.. справи 54 том 1) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 132482,2 грн., № 0000421742/0 (арк. справи 58 том 1) про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8873,07 грн., № 0000742342/0 (арк. справи 56 том 1) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 84765,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в апеляційному порядку відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Рішенням відповідача від 19 червня 2009 року № 17695/10/31-013 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін спірні податкові повідомлення – рішення, скаргу ВАТ «ДЗМК» без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення від 19 червня 2009 року №0000742342/1 (арк. справи 55 том 1), № 0000421742/1(арк справи 59, том 1), №0000702342/1 (арк. справи 57, том 1).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень – рішень є викладені у акті перевірки порушення податкового законодавства, а саме:

Порушення норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

          В підпункті 3.1.1. пункту 3.1. розділу 3 акту перевірки (арк. справи 14 том 1) зазначено, що позивачем на порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України про прибуток, занижено валовий дохід від надання послуг харчування працівників підприємства на загальну суму 84678 грн. у тому числі у 1 кварталі 2008 року на суму 26448грн., у 2 кварталі 2008 року – 27882 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 30348 грн. отриманих від СГД Алтун Темель за договором від 3 грудня 2007 року № 01/12, про надання послуг, надання комплексних обідів для харчування робітників ВАТ «ДЗМК» ( арк. справи 69 том справи 1 ). Як зазначено в пункті 2 договору до обов’язків СГД Алтун Темель належало, зокрема, доставляти якісні продукти, обслуговувати Замовника в сфері сервіровки столів, а Позивача між іншим сплатити за послуги Виконавця. Згідно актів прийомки - передачі виконаних робіт (арк. справи 71-79) у період з січня по вересень 2008 року ФОП Алтун Темель надав, а ВАТ «ДЗМК» було прийнято послуги по організації комплексних обідів на загальну суму 84678,00 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки відповідно до частини 1 пункту 31 статті 1 Закону про прибуток продажем товару вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, законодавцем визначено, що безоплатне надання товарів буде продажем за умови, якщо воно здійснюється за цивільно - правовими договорами. Відповідачем не встановлено факту укладення цивільно – правових договорів з надання послуг безоплатного харчування. Порушень обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб з цього приводу відповідачем не встановлено, оскільки згідно з пунктом 1.1. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цівільно – правовими угодами, укладеними з таким платником податку, є додатковими благами. Пунктом б) підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону про прибуток підприємств включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу. Як вбачається з матеріалів справи, безоплатне харчування працівників підприємства надавалось не

Позивачем, а відповідно до договору СГД Алтун Темель. Враховуючи викладене можливо зробити висновок, що безоплатне харчування працівників підприємства надавалося в рамках трудових відносин працедавця і найманих осіб.

В підпункті 3.1.2. акту перевірки (арк. справи 17 том 1) зазначено, що позивачем за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року було завищено валові витрати у сумі 33157616 грн.

За висновком відповідача до складу валових витрат були віднесені витрати які підтверджуються актами виконаних робіт, що не відповідають вимогам частинам другої та третьої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 - XIV «Про бухгалтерських облік і фінансову звітність в Україні», якими передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. В наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрита суть розміщеної інформації, як ця інформація пов’язана з господарською діяльністю позивача, який її обсяг. Із наданих до перевірки документів не можна зробити висновок про зв'язок даної операції з веденням господарської діяльності, а саме:

Отримання рекламних послуг від ТОВ «Компаньон» (ЕДРПОУ 13537807) на суму 46429,49 грн., договір на надання послуг в проведенні рекламної компанії до перевірки не надано. У підтвердження факту надання ТОВ «Компаньон» послуг реклами позивачем надані акти виконаних робіт (арк. справи 114-117 том 1). Відповідачем до матеріалів справи надано копії сторінок журналу «Компаньйон» №10 жовтень, № 11 листопад, №12 грудень 2007 року (арк. справи 118-125 том 1) на яких розміщена реклама позивача, податкові накладні (арк. справи 181-189 том 2 ) доводить наявність зв’язку між наданими та сплаченими рекламними послугами і господарською діяльністю ВАТ «ДЗМК».

У другому та третьому кварталах 2008 році позивачем було завищено валові витрати на суму 134438,85 грн. Вказані витрати складаються з витрат понесених ВАТ «ДЗМК», в якості оплати автопослуг, отриманих від СГД Удовиченко. Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (надання послуг) складені між позивачем та СГД Удовиченко (арк. справи 126-159 том 1) свідчать про те, що ці відношення мали систематичний характер, крім того у матеріалах справи, наявні платіжні доручення (справи 240- 250 том 1, арк. справи 1-9 том 2 ), податкові накладні (арк. справи 197-250 том 2, арк. справи 1-11 том 3).

          У четвертому кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати з проживання у готелі «Атлас» ТОВ «Донбасіндустрія» (ЄДРПОУ 23775599) іноземних громадян, які не є працівниками підприємства на загальну суму 15685, 36 грн.

Як свідчать матеріали справи ВАТ «ДЗМК» були укладені контракти від 09 листопада 2007 року № 0911 (арк. справи 111 том 1), від 17 листопада 2008 року № 1711 (арк. справи 100 том 1), від 28 лютого 2008 року № 280208 (арк. справи 91 том 1) з турецькою фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» про купівлю – продаж будівельних матеріалів. Листами від 10 листопада 2007 року № 132 (арк. справи 105 том 1), від 24 лютого 2008 року №47/1 (арк. справи 94 том 1 ), від 20 січня 2008 року №14 (арк. справи 84 том 1) позивач звертався до директора «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» з проханням, відрядити на адресу позивача представників, які б мали повноваження від імені продавця підписувати фінансові документи, надавати технічні консультації з номенклатури товару, з метою безперешкодного та оперативного проведення процесу митного оформлення вантажу, та надання консультацій з інших технічних питань. В матеріалах справи наявні листи від 11 листопада 2007 року (арк. справи 106 том 1), від 25 лютого 2008 року (арк. справи 95 том 1), від 21 січня 2008 року (арк. справи 85 том1), якими директор «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» повідомляє про направлення спеціалістів Юсуфа Айдогана, Таипа Деде, Мурата Ипкина, Амера Туркмена. Позивачем також надані накази від 10 листопада 2007 року №9 (арк. справи 107 том 1), від 24 лютого 2008 року №6/2 (арк. справи 96 том 1), наказ від 20 січня 2008 року №1/1 «Про проведення зустрічі іноземного гостя». Наявні також рахунки з готелю «Атлас» від 20 грудня 2007 року № 42483/1 у якому перелічено послуги якими користався Юсуф Айдоган, (арк. справи 110 том 1), від 17 квітня 2008 року №48126/1 Таип Деде, Мурат Ипкин (арк. справи 99 том 1), від 28 лютого 2008 року № 45619/1, від 26 лютого 2008 року №26/02-13/5 Амер Туркмен (арк. справи 90, 89 том 1). Надані до матеріалів справи звіти про фактичні витрати на зустріч іноземного гостя (арк. справи 108,97,87 том 1), акти виконаних робіт (надання послуг) (арк. справи 176, 175, 98, 88 том 1). Вказані матеріали справи дозволяють зробити висновок, що витрати які були понесені на оплату проживання у готелі «Атлас» ТОВ «Донбас індустрія» (ЄДРПОУ 23775599) іноземних громадян, які не є працівниками підприємства на загальну суму18822,43грн пов’язані з господарською діяльністю позивача та правомірно віднесені до складу на валових витрат.

          Позивачем до складу валових витрат підприємства було віднесено витрати понесені на оплату послуг готелю «Донбас Палац» у сумі 24234,17 грн. Ці послуги були надані у зв’язку із проведенням зустрічі з представниками підприємств будівельної галузі, та влаштовано фуршет. Як зазначено у позовній заяві, цей захід був направлений на створення іміджу ВАТ «ДЗМК», та була надана інформація про підприємство та його продукцію. У якості доказів позивачем надані до матеріалів справи наказ від 15 жовтня 2007 року №27 «Про проведення рекламних заходів» (арк. справи 80 том 1) у якому зазначено, що місцем проведення рекламного заходу буде готель «Донбас Палас», програма проведення рекламного заходу, яка затверджена директором ВАТ «ДЗМК» від 15 жовтня 2007 року (арк. справи 12 том 3) у якій визначено дата та час проведення заходу, звіт про проведення рекламного заходу від 15 листопада 2007 року (арк. справи 13 том 3), буклет з рекламною продукцією та диск з рекламною підприємства (арк. справи 19-24 том 3), акти виконаних робіт (арк. справи 81 том 1) від 25 жовтня 2007 року №574, рахунки від 23 жовтня 2007 року №732/1 (арк. справи 82 том 1) та від 25 жовтня 2007 року № 745 (арк. справи 83 том 1), податкова накладна від 25 жовтня 2007 року №931(арк. справи 84 том 1) свідчать проте, що ТОВ «Готель «Донбас-Палас» були надані послуги, а позивачем сплачено за обслуговування банкету, який було проведено в рамках рекламного заходу та пов»язаний з господарською діяльності позивача.

          Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб. Таким чином, позивачем доведено, що витрати на оплату послуг ТОВ «Готель «Донбас-Палас» пов’язані з його господарською діяльністю. У підпункті 5.4.4. пункту 5.4. статті 5 Закону зазначено, що включаються до валових витрат витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Суд не погоджується з висновками відповідача у зазначених вище випадках виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 1.32. статті 1 Закону про прибуток господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 цього Заакону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону про прибуток суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А також відповідно до підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону про прибуток установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Крім того, норми Закону про прибуток передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових документів. Перевіркою, також встановлено, що позивачем не правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати по інвентаризації відходів отриманих від ПП «Донекопром» (ЕДРПОУ 32724486) на суму 14900,00 грн., які не використані у подальшому у власній господарський діяльності. Але ці висновки спростовуються матеріалами справи, а саме. За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Донецькій області був складений акт від 6 вересня 2007 року № 10/182 (арк. справи 198 том 1) з приписом про виконання певних дій у тому числі проведення інвентаризації відходів, отримання дозволів та інше. На виконання припису позивачем укладено договір з ПП «Донекопром» від 14 лютого 2008 року №03/о (арк. справи 207 том 1) на проведення інвентаризації відходів виробництва та від 7 травня 2008 року на підготовку документів для отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на виникнення та розміщення відходів на 2009 рік (арк. справи 201 том 1). Надані до матеріалів справи також Інструкція по поводженню з відходами ВАТ «ДЗМК» яка розроблена ПП «Донекопром» (арк. справи 16 том 2), дозвіл від 28 травня 2008 року № 025 на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами (арк. справи 14 том 2), висновок відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області від 29 травня 2008 року з питання поводження з відходами виробництва на ВАТ «ДЗМК» , акти виконаних робіт (арк. справи 213 - 215 том 1). Укладення угод з ПП «Донекопром» пов’язане з виконанням припису Державної екологічної інспекції у Донецькій області на виготовлення науково – технічної документації і отримання відповідних дозволів на поводження з відходами. У підпункті 5.4.2 пункту 4 статті 5 Закону про прибуток зазначено, що витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно – експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Крім того, норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до підпункту 5.4.7 пункту 5.4 статті 5 Закону про прибуток будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах.

Також в підпункті 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону вказано, що будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

          У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом. Однак відповідач ніяких відомостей про наявність такого висновку не надав. Таким чином, ВАТ «ДЗМК» правомірно включило до складу валових витрат витрати у сумі 14900,00 грн.

Щодо завищення валових витрат на суму 58333,33 грн. встановлено відповідачем у другому кварталі 2008 року. Як зазначено в акті перевірки до складу валових витрат віднесено витрати з оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу отриманих від ТОВ НПП «Донтехєксперт» (ЄДРПОУ 3070650) для подальшого ремонту головного корпусу ВАТ «ДЗМК». У зв’язку з подальшим проведенням ремонту головного корпусу, понесені витрати не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації. В обґрунтування своїх висновків податковий орган посилається на підпункт 5.3.2 пункт 5.3. статті 5 Закону про прибуток відповідно до якої придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, та підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 відповідно до вимог якої, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів витрати підлягають амортизації.

Суд не погоджується з цим висновком відповідача оскільки це обґрунтування були б справедливі, якщо позивачем було проведено придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт, тобто ті заходи наслідками проведення яких є поліпшення основних фондів. Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір від 15 травня 2008 року №12/05 з ТОВ НПП «Донтехєксперт» на виконання робіт по обстеженню і паспортизації будівель та споруд (арк. справи 193 том 1). Предметом договору є виконання робіт по оцінці технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу з арматурним цехом ВАТ «ДЗМК» з розробкою паспорту технічного стану будівлі і технічного висновку про стан будівельних конструкцій і експлуатаційної придатності об’єкту. За вказаним договором результатом робіт є науково – технічна документація, а не ремонт, реконструкція, модернізація та інше поліпшення основних фондів. Наданий позивачем технічний висновок 2008 Н №11100.393 за результатами обстеження будівельних конструкцій будівлі головного корпусу з арматурним цехом, розроблений ТОВ НПП «Донтехєксперт» (арк. справи 81-153 том 2), свідчить про помилковість висновку відповідача та правомірність віднесення до складу валових витрат, витрати з оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу отриманих від ТОВ НПП «Донтехєксперт».

          Щодо порушення норм Закону по податок на додану вартість.

Відповідач посилаючись на підпункт 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) зробив висновок, що суми податку на додану вартість сплачені за послуги з перевезення вантажів наданих СГД Удовиченко С.В.; рекламних послуг; послуг по проживанню в готелі представників турецької фірми «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi», послуг по оцінці технічного стану будівельних конструкцій будівлі головного корпусу, оплата послуг Готель «Донбас-Палас» не відносяться до податкового кредиту, оскільки ці операції не пов’язані з господарською діяльністю позивача. Оскільки, при розгляді питання правомірності віднесення до валових витрат підприємства витрати по зазначеним операціям, позивачем доведено зв’язок між цими операціями та його господарською діяльністю, тому суд не погоджується з відповідачем, щодо неправомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У пункті 3.2.1. розділу 3.2. акту перевірки зазначено, що у порушення пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1. статті 4 Закону про ПДВ підприємством не нараховано податок на додану вартість при наданні послуг по харчуванню працівників підприємства на суму 16936 грн. Судом, при розгляді питання щодо неправомірності не віднесення до складу валового доходу вартості отриманих від СГД Алтун Темель за договором від 3 грудня 2007 року № 01/12 (арк. справи 69) послуг харчування працівників підприємства встановлено, що безоплатне харчування працівників підприємства надавалося в рамках трудових відносин працедавця і найманих осіб. Таким чином висновок відповідача суперечить підпункту 1.4. статті 1 Закону про ПДВ в частині визначення терміна поставка послуг, а саме це будь які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. У пункті 4.1. статті 4 зазначеного закону вказано, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Судом також встановлено, що безоплатне харчування працівників підприємства надавалось не Позивачем, а відповідно до договору СГД Алтун Темель. Таким чином, ВАТ «ДЗМК» правомірно не нараховано податок на додану вартість за зазначеною операцією.

Щодо порушення норм Закону про податок з доходів фізичних осіб

У пункті 3.5.5 акту перевірки вказано, що при перевірці правильності оподаткування наданих додаткових благ встановлено, що позивачем було сплачено на користь фізичних осіб, які не перебували з ним у трудових відносинах, вартість проживання в готелі на загальну суму 18822,43 грн., чим порушено підпункт 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2823, 36грн.

Як вже зазначалось ВАТ «ДЗМК» були укладені контракти від 09 листопада 2007 року № 0911 (арк. справи 111 том 1), від 17 листопада 2008 року № 1711 (арк. справи 100 том1), від 28 лютого 2008 року № 280208 (арк. справи 91том 1) з турецькою фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Tikaret Limited Sirketi» про купівлю – продаж будівельних матеріалів. Для консультацій та переговорів, від турецької фірми на прохання ВАТ «ДЗМК» до м. Донецьк були направлені спеціалісти. За проживання спеціалістів у готелі «Атлас» Позивачем сплачено ТОВ «Донбас Індустрія» 18822,43 грн. з ПДВ.

Суд не погоджується з висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 2.1.статті 2 Закону про податок з доходів фізичних осіб платником податку є нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Пункт 1.2. статті 1 цього ж Закону визначив, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. У підпункті 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 зазначеного Закону вказано, що об’єктом оподаткування є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Як свідчать матеріали справи, плата за проживання здійснювалась Позивачем безпосередньо ТОВ «Донбас Індустрія», а не особам – нерезидентам. Таким чином, плата за проживання зазначених осіб – нерезидентів не є доходом нерезидента в розумінні Закону про податок з доходів фізичних осіб, з якого Позивач повинен був утримати податок.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені рішення прийняті ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року №0000702342/1, визнання податкового повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року №0000421742/1 частково недійсним: за основним платежем у сумі 2823,36грн., за штрафними санкціями у сумі 5646,52 грн., визнання недійсним податкового повідомленя – рішення від 19 червня 2009 року №0000742342/1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року №0000702342/1.

          Визнати податкове повідомлення – рішення від 19 червня 2009 року №0000421742/1 частково недійсним: за основним платежем у сумі 2823,36грн., за штрафними санкціями у сумі 5646,52 грн.

          Визнати недійсним податкове повідомленя – рішення від 19 червня 2009 року №0000742342/1.

          Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій» судові витрати у сумі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 9 вересня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Абдукадирова К. Є.