Постанова № 4820146, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 р. справа № 2а-11144/09/0570

час прийняття постанови: 10-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод», м. Костянтинівка

до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Ляховського В.П. за дов. від 04.02.2009р.

від відповідача: Плохіх В.О. за дов. від 04.09.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Костянтинівський металургійний завод» заявлено позов до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2008 року № 0000532343/0-36843, від 16 лютого 2009 року № 0000532343/1-3829, від 24 квітня 2009 року № 0000532343/2-11636, від 25 червня 2009 року № 0000532343/3-16614 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 84992 грн. 51 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим органом, враховуючи сплату ним податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33467279, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06214353.

З 10 по 20 листопада 2008 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень-вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 липня 2008 року по 31 серпня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 4 грудня 2008 року № 1083/23-3-33467279.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження керівником податкового органу (відповідача у справі) згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181) прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2008 року № 0000532343/0-36843, від 16 лютого 2009 року № 0000532343/1-3829, від 24 квітня 2009 року № 0000532343/2-11636, від 25 червня 2009 року № 0000532343/3-16614, якими зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за серпень та вересень 2008 року у розмірі 22012 грн. та 96925 грн. відповідно. Позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення частково, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 84992 грн. 51 коп. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем у спірних рішеннях визначені норми пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як встановлено судом, позивач 20 жовтня 2008 року надав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 433226 грн. (рядок 25.1).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-наявність відємного значення звітного податкового періоду;

-зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд зазначає, що факт сплати позивачем податку постачальнику товару не спростовано відповідачем у справі та підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що пославшись на пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не визначив жодного порушення, і не навів жодної норми Закону, яка б посвідчувала або доводила неправильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, адже наведене визначення передбачає не тільки надмірну сплату, але й встановлює правила визначення, а саме у випадках, встановлених цим Законом.

Як вже зазначалося, податок на додану вартість є непрямим податком і Закон не повязує надходження коштів до бюджету з певною господарською операцією, та не повязує право позивача на відшкодування зі сплатою податку на додану вартість його контрагентами. Несплата податку на додану вартість та інші порушення податкового законодавства контрагентом позивача тягнуть за собою наслідки тільки для цієї особи, і не можуть впливати на право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в частині, що оскаржується, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2008 року № 0000532343/0-36843, від 16 лютого 2009 року № 0000532343/1-3829, від 24 квітня 2009 року № 0000532343/2-11636, від 25 червня 2009 року № 0000532343/3-16614 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 84992 грн. 51 коп. задовольнити повністю.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 18 грудня 2008 року № 0000532343/0-36843, від 16 лютого 2009 року № 0000532343/1-3829, від 24 квітня 2009 року № 0000532343/2-11636, від 25 червня 2009 року № 0000532343/3-16614 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 84992 грн. 51 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 14 вересня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Смагар С.В.