Постанова № 4820128, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2009 р. справа № 2а-11201/09/0570 час прийняття постанови: 15.55 година Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючогосудді Могильницького М.С. при секретаріФенделєвій В.Є. за участю представника позивача Іванченка В.А. представника відповідача Гладкової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства „Макіїввугілля” про обмеження права розпорядження коштами, за виключенням витрат, повязаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів, обовязкових платежів, строком на 10 банківських днів по визначеним рахункам, та по рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Макіївська обєднана державна податкова інспекція, звернулась до суду з позовом до Державного підприємства „Макіїввугілля” про обмеження права розпорядження коштами, за виключенням витрат, повязаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів, обовязкових платежів, строком на 10 банківських днів по визначеним рахункам та по рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у звязку з наявністю податкового боргу активи ДП „Макіїввугілля” передані в податкову заставу. Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків є адміністративний арешт активів. Оскільки податковим органом був встановлений факт порушення ДП „Макіїввугілля” правил відчуження активів, відповідно до пп. 9.1.9 п. 9.1 ст. 9 вказаного Закону у податкового органу виникло право на арешт активів платника податків у вигляді зупинення операцій на рахунку, що здійснюється за рішенням суду. Окрім цього, податковим органом вказується на недоцільність застосування арешту майна платника податків, оскільки зазначене не призведе до повного або часткового погашення податкового боргу та може завдати шкоди державі та підприємству у звязку з особливою небезпечністю процесу видобутку вугілля. Податковий орган також вказує, що оскільки існує можливість відкриття підприємством нових рахунків протягом дії арешту, є необхідним зупинити операції і по таким рахункам.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що підприємством в грудні 2007 року в повному обсязі сплачена до бюджету сума штрафних санкцій, застосованих за порушення порядку відчуження активів, що перебувають в податковій заставі. За таких обставин, на думку Відповідача, на дату розгляду справи відсутня підстава для позову. Окрім цього, Відповідач вказує, що податковим органом, всупереч Рішення Конституційного Суду України, розповсюджено право податкової застави на всі активи платника, без врахування його суми податкового боргу.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державне підприємство „Макіїввугілля” зареєстроване як юридична особа 29.04.2003 внаслідок реорганізації Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Макіїввугілля”, ідентифікаційний код юридичної особи 32442295. Перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ з 15.05.2003 року за № 58.

У звязку з наявністю податкового боргу активи ВАТ „ДХК „Макіїввугілля” передані в податкову заставу та 12.09.2002 на адресу підприємства надіслана перша податкова вимога № 1/16.

15.10.2002 на адресу ВАТ „ДХК „Макіїввугілля”, у звязку зі збільшенням податкового боргу, надіслана друга податкова вимога № 2/19, що містить консолідовану суму боргу

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на дату розгляду справи в податковій заставі перебуває все майно та майнові права Державного підприємства „Макіїввугілля”.

Макіївською обєднаної державною податковою інспекцією проведена комплексна документальна виїзна планова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) ДП „Макіїввугілля” за період з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року. За результатами проведеної перевірки позивачем складений акт № 221/23-4/32442295 від 28.04.2006 року.

Під час проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення Державним підприємством „Макіїввугілля” абз. а) пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, продаж активів не за кошти без узгодження з податковим органом.

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.02.2007 року по справі № 22/410а частково задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської ОДПІ щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого у звязку з встановленням факту продажу активів не за кошти без узгодження з податковим органом.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2007 року.

При цьому, судом визнано правомірність застосування до Державного підприємства „ Макіїввугілля” штрафних санкцій за безоплатну передачу без узгодження з податковим органом бензину та костюмів на суму 6618,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин факт порушення положень пп. 8.6.1 а) п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” внаслідок продажу активів не за кошти є таким, що встановлений судом та не підлягає доказуванню.

Відповідно до даних акту перевірки № 221/23-4/32442295 від 28.04.2006 року зазначене порушення мало місце з квітня 2004 року по грудень 2005 року.

27.03.2007 року начальником ГВПМ Макіївської ОДПІ внесено Подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків, в якому поставлене питання щодо застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках Державного підприємства „Макіїввугілля”. Підставою для такого Подання зазначені положення пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” безоплатна передача активів (відчуження) без узгодження з податковим органом, встановлена актом перевірки № 221/23-4/32442295 від 28.04.2006 року.

27.03.2007 року Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято Рішення № 8685/10/24-013 про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, з тих самих підстав, що наведені у Поданні.

22.06.2007 року податковий орган звернувся до суду з вимогою про обмеження права платника податків розпоряджатися грошовими коштами на банківських рахунках.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Вказані положення КАС України кореспондуються із п. 5 ч. 4 ст. 50 цього ж Кодексу про те, що відповідачами в адміністративній справі можуть бути юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, а також ч. 1 ст. 104 Кодексу, відповідно до якої субєкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Положення пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначають, що арешт коштів на рахунку платника податків (як різновид адміністративного арешту активів) здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством. Тобто, законодавець передбачив право податкового органу на звернення до відповідного суду з такою вимогою, як арешт коштів на рахунку платника податків. Саме з урахуванням такого права податкового органу Позивачем прийнято Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Однак, Макіївською ОДПІ заявлена вимога в судовому порядку обмежити право розпорядження грошовими коштами по рахункам ДП „Макіїввугілля”, що не відповідає способу, передбаченому пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 вищевказаного Закону. До того ж суд враховує, що обсяг обмеження права Відповідача на розпорядження грошовими коштами та сума коштів, щодо обмеження розпорядження якою заявлена вимога, Позивачем не визначені.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачений такий вид адміністративного арешту, як обмеження права розпорядження грошовими коштами на рахунках в установах банку.

Крім того, відповідно до пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 вказаного Закону строк застосування адміністративного арешту не може перевищувати 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу, і арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи.

У розумінні Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, вимога щодо обмеження права розпорядження коштами на рахунках, які будуть відкриті у майбутньому, тобто, взагалі на дату розгляду справи не є активами Відповідача, є безпідставною та такою, що не відповідає положенням Закону.

На зазначені обставини вказано Вищим адміністративним судом України при касаційному перегляді справи (арк. справи 195), що, серед іншого, призвело до скасування ухвалених судових рішень по справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується суті заявлених вимог, суд також зазначає наступне.

Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Згідно з пп. 9.1.2 а) п. 9.1 ст. 9 вказаного Закону арешт активів може бути застосовано, якщо, зокрема, з'ясовується, що платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.

Тобто, виходячи з граматичного та смислового аналізу вказаної норми, зясування наявності порушення правил відчуження активів та застосування адміністративного арешту активів не можуть мати значний розрив у часі. Законодавцем визначено, що, з метою застосування арешту активів, зясування наявності порушення правил відчуження активів є дією теперішнього часу, тобто такою, що відбувається в момент, нерозривно пов'язаний із правом на застосування такого арешту.

Порядок застосування адміністративного арешту активів платників податків затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 386 від 25.09.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 року за № 865/6056. При цьому п. 9.3, п. 9.4 вказаного Порядку передбачають, що звернення до суду з заявою про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відбувається того ж дня, що й прийняття відповідного Рішення.

В даному випадку факт порушення Відповідачем правил відчуження активів встановлений податковим органом 28.04.2006 року (дата складання акту перевірки, в якому зафіксоване порушення), а рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, прийняте 27.03.2007 року, тобто, через одинадцять місяців після встановлення відповідної обставини. З позовом до суду податковий орган звернувся 22.06.2007 року, тобто, через три місяці з дня прийняття відповідного рішення, та через один рік і майже два місяці після встановлення факту порушення правил відчуження активів.

За таких обставин суд зазначає, що Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією не дотримані розумні строки ані щодо прийняття рішення, ані щодо звернення до суду

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Податковим органом не доведена обґрунтованість вимог про обмеження права розпорядження коштами, за виключенням витрат, повязаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів, обовязкових платежів, строком на 10 банківських днів по визначеним рахункам, та по рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про обмеження права розпорядження коштами, за виключенням витрат, повязаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів, обовязкових платежів, строком на 10 банківських днів по визначеним рахункам, та по рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Макіївської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства „Макіїввугілля” про обмеження права розпорядження коштами, за виключенням витрат, повязаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, аліментів, податків, зборів, обовязкових платежів, строком на 10 банківських днів по визначеним рахункам, та по рахункам, які будуть відкриті протягом цього строку, відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 9 вересня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 14 вересня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Могильницький М.С.