Рішення № 48200965, 05.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/4252/15 Головуючий І інстанції -

Справа: № 626/2476/14-ц Болотова Л.І.

Категорія: земельні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Насіннєве» ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до ВАТ «Насіннєве», третя особа відділ Держземагенства Красноградського району про визнання договорів оренди землі недійсними,-

в с т а н о в и л а

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які були укладені між ними та ВАТ "Насінневе".

Підставами для визнання договорів оренди землі недійсними позивачі зазначають те, що договори не містять такої істотної умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відповідач після державної реєстрації договорів оренди землі в порушення вимог діючого законодавства надав орендодавцям лише копії примірників договорів оренди землі, при цьому не надав документів, які є невід'ємною частиною договору оренди землі відповідно до закону, а саме: план або схему земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином позивачі вважають, що укладені договори оренди землі між ними та ВАТ "Насінневе" є недійсними в зв'язку з відсутністю істотних умов передбачених 4.2 ст. 15 Закону України " Про оренду землі".

В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали, зазначивши, що договори оренди землі не містять всіх істотних умов, крім того, акти приймання-передачі земельних ділянок складені з порушенням ст.17 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання вказаних договорів оренди землі недійсними.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначивши, що позивачами пропущено строк звернення з відповідним позовом до суду, і позивачами не зазначено, які саме їх права, свободи чи інтереси порушені. Зазначені позивачами підстави для розірвання договорів оренди землі є необгрунтованими, так як істотні умови договору не порушувались, а умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки були включені до переліку істотних умов договору оренди землі після укладання цих договорів, і можуть бути усунені укладанням додаткових угод.

При цьому вона не заперечувала, що договори почали виконуватися з часу їх укладання 11 квітня 2008 року, а не з часу їх державної реєстрації, яка відбулася пізніше.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 14 квітня 2015 року позовні вимоги були задоволені.

Представник відповідача подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, та зазначила, що таке рішення вважає незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин у справі.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.09.2014 за результатами розгляду ідентичних правовідносин, тобто не встановлено, які саме права, свободи чи інтереси одного з позивачів були порушені, невизнані або оспорені ПАТ «Насіннєве», та яким чином це порушення, невизнання або оспорення пов'язане з відсутністю у договорах оренди землі умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Апелянт стверджує, що при укладенні договору оренди землі сторонами був погоджений їх зміст, обумовлено не лише умови щодо об'єкта оренди, розміру орендної плати та плати орендодавця, а й умови щодо передачі права оренди до застави та внесення його до статутного фонду.

Крім того, апелянт вважає помилковим висновок районного суду щодо порушення відповідачем умов договорів оренди землі, тобто використання ПАТ «Насіннєве» земельних ділянок, належних позивачам, до їх передачі за відповідними актами прийому-передачі. Представник відповідача стверджує, що фактична передача земельних ділянок ОСОБА_3 до ПАТ «Насіннєве» була здійснена саме за актом приймання-передачі після державної реєстрації договорів оренди землі.

Апелянт зазначив, що висновки суду про порушення ПАТ «Насіннєве» прав позивачів на користування і розпорядження належними їм земельними ділянками є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки строк дії договорів оренди ще не сплив, та між сторонами відсутні будь-які спори з приводу обчислення строку дії договорів.

Також апеляційна скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції після початку розгляду справи по суті було прийнято усну зміну підстав позову (доповнення), тобто порушено норми ст. 31 ЦПК України.

Крім того, серед апеляційних доводів зазначено про безпідставну та необґрунтовану ухвалу суду про витребування доказів, яку було прийнято з порушенням норм процесуального права, без достатніх правових підстав.

І врешті, апелянт посилається на те, що судом було зроблено помилковий висновок про звернення позивачами до суду в межах строку позовної давності, оскільки суд першої інстанції не застосував норми ч.1 ст. 261 ЦК України, тобто щодо початку перебігу строків позовної давності від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Враховуючи викладене, представник ПАТ «Насіннєве» просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 квітня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалене в справі судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договори оренди землі недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що договори, укладені 01.07.2009 року між АТ «Насінневе» та ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст.17 Закону України «Про оренду землі», оскільки в них не зазначені особливі умови щодо можливості орендаря передавати земельні ділянки в заставу та вносити їх до статутного фонду, а за іншими договорами фактична передача земельних ділянок і їх використання орендарем почалась до державної реєстрації договорів оренди землі, в порушення п. 18 Договорів оренди, а також ст.17 Закону України "Про оренду землі".

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як свідчать матеріали справи, 01 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Насіннєве" були укладені два договори оренди земельної ділянки розміром 5,0835 га та 5,0834 га строком на 5 років, які належать йому на праві власності. Договори були зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Красноградському районі відповідно 23.10.2012 року за № 632330004001250 та 23.10.2012 року за № 632330004001249.

11 квітня 2008 року такі ж договори були укладені між ВАТ "Насінневе" та ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 строком дії 10 років. Зазначені договори були зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Красноградському районі протягом січня-травня 2009 року.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у зв'язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, також не надав будь-яких переконливих та безспірних доказів того, що права позивачів чи охоронювані законом їх інтереси порушені через відсутність у договорах особливих умов, чи використанням земельних ділянок ВАТ «Насінневе» саме з часу укладення вищезазначених договорів.

Апеляційні доводи в цій частині судова колегія вважає обґрунтованими, а висновки районного суду такими, що суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 24.09.2014 року у справі № 6-114цс14, від 22.04.2015 року у справі № 6-209цс14, від 21.01.2015 року у справі № 6-215цс14, які у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для в сіх судів України.

Крім того, частиною 2 статті 31 ЦПК України встановлено, що позивач має правопротягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 листопада 2014 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою до ПАТ «Насінневе», предметом якої є розірвання договорів оренди землі,підставою - невиконання відповідачем обов'язків за договорами оренди землі, у тому числі, не сплата орендної плати.

Ухвалою суду від 19 листопада 2014 року відкрито провадження за вказаним позовом.

25 лютого 2015 року представником позивачів подано до суду позовну заяву до ПАТ «Насінневе» «змінену», предметом якої є визнання недійсними договорів оренди землі,підставою - відсутність істотної умови у договорах оренди землі, та неотримання оригінальних примірників договорів.

Таким чином, позивачами 25.02.2015 року змінено одночасно і предмет і підстави позову, що не передбачено чинним цивільним процесуальним законодавством.

В цьому випадку суд мав би вирішувати питання про можливість прийняття такого позову до розгляду.

Відповідно до ст. 126 ЦПК Українисуддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

З огляду на викладене, суд повинен був вирішувати питання про прийняття та об'єднання позовів у встановленому ЦПК Українипорядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що зазначено зокрема в ухвалі від 17.12.2014 по справі № 6- 33241св14.

Допущені судом при розгляді справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене рішення не може вважатись законним і обґрунтованим.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, з зазначених вище підстав.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Насінневе» ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 квітня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в задоволенні позову до ВАТ «Насінневе», третя особа відділ Держземагенства Красноградського району про визнання договорів оренди землі недійсними.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -