Постанова № 4820049, 17.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10824/09/0570 час прийняття постанови: 12-15 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Шальєвої В.А. при секретарі                                                   при секретарі Химич М.В. за участю представника позивача Соловйової Н.В.

представників відповідача Вовченка С.П., Винника О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Науково-виробничого кооперативу „Бетослав” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

          Науково-виробничий кооператив „Бетослав” звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки від 19.11.2008 р. № 8074/23-3-06903513 відповідачем було прийняте рішення № 00000172240/0 від 25.11.2008 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 128934,76 грн. за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. За наслідками адміністративного оскарження цього рішення податковим органом були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0000172240/1 від 21.01.2009 р., № 0000172240/2 від 24.03.2009 р., № 0000172240/3 від 23.06.2009 р. з аналогічними вимогами. Крім того, відповідачем були донараховані штрафні (фінансові) санкції на підставі рішення № 0000052240/2 від 24.03.2009 р. в розмірі 785,25 грн. В подальшому внаслідок оскарження відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052240/3 від 23.06.2009 р.

          Предметом оскарження є рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 р. № 0000172240/3 та № 0000052240/3.

          Позивач в обґрунтування вимог посилається на порушення податковим органом вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині залишення без розгляду ДПА України скарги у зв’язку з закінченням строку на оскарження, не зважаючи на те, що скарга була подана у встановлений пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 цього Закону строк.

          Крім того, позивач вказує на те, що ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлює вид відповідальності за порушення вимог цього Закону – стягнення пені. В оскаржуваних рішенням йдеться про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Штраф та пеня – це різні виді відповідальності за порушення виконання зобов’язань.

          Позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №№ 0000172240/3 та 0000052240/3.

          Позивач доповнив підстави позову, подавши відповідну заяву, в якій вказував, що податковим органом були неправильно розраховані фінансові санкції, оскільки неправильно була взята кількість днів порушення граничного терміну повернення валютної виручки. При цьому позивач вказує на те, що відлік 90-денного строк починається з дати фактичного вивозу вантажу за межі митної т території України, що не завжди співпадає з датою митного оформлення.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що перевіркою позивача встановлено порушення ст. 1 Закону України „По порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме, виручка в іноземній валюті від здійснення експортних операцій за контрактом № 1 від 21.03.2007 р. та № 3 від 01.01.2007 р. зарахована на валютний рахунок позивача у терміни, які перевищили встановлений законодавством термін – 90 календарний днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації). Відповідач вказує на безпідставність доводів позивача про порушення при розгляді скарг на первісні рішення. Крім того, вказує, що при здійсненні розрахунку санкцій було взято до уваги, що строк повернення валютної виручки не пов’язаний з датою перетину товаром митного кордону України, а пов’язаний з датою оформлення вивізної вантажної митної декларації. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач Науково-виробничий кооператив „Бетослав” зареєстрований в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 18.10.1989 р. виконавчим комітетом Слов’янської міської ради Донецької області (а.с. 7), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 06903513 (а.с. 8).

Відповідач Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Слов’янською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка НВК „Бетослав” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої був складений акт № 8074/23-3-06903513 від 19.11.2008 року (а.с. 15-48), в якому податковим органом, зокрема, зроблений висновок про порушення НВК „Бетослав” вимог ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в наступній частині:

-          прострочення законодавчо встановленого терміну надходження валютної виручки в іноземній валюті від нерезидента в розмірі 91006 рублів Російської Федерації за експортований товар за контрактом № 1 від 21.03.2007 р., укладеним НВК „Бетослав” з ТОВ „Редуктор” (Російська Федерація), на 73 дні (з 21.06.2007 р. по 02.09.2007 р.);

-          прострочення законодавчо встановленого терміну надходження валютної виручки в іноземній валюті від нерезидента в розмірі 266050 рублів Російської Федерації за експортований товар за контрактом № 1 від 21.03.2007 р., укладеним НВК „Бетослав” з ТОВ „Редуктор” (Російська Федерація), на 114 днів (з 18.09.2007 р. по 10.01.2008 р.);

-          прострочення законодавчо встановленого терміну надходження валютної виручки в іноземній валюті від нерезидента за експортований товар за контрактом № 3 від 01.01.2007 р., укладеним НВК „Бетослав” з ТОВ „Інтербетонмаш” (Російська Федерація), в розмірі: 280878 рублів Російської Федерації на 238 дні (з 03.05.2007 р. по 27.12.2007 р.), 150878 рублів Російської Федерації на 7 днів (з 28.12.2007 р. по 03.01.2008 р.), 20878 рублів Російської Федерації на 149 днів (з 04.01.2008 р. по 31.05.2008 р.).

          На підставі даного акту Слов’янською ОДПІ було прийнято рішення про застосування до НВК „Бетослав” штрафних (фінансових) санкцій № 0000172240/0 від 25.11.2008 року в розмірі 128934,76 грн.

За наслідками адміністративного оскарження цього рішення податковим органом були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0000172240/1 від 21.01.2009 р., № 0000172240/2 від 24.03.2009 р., № 0000172240/3 від 23.06.2009 р. з аналогічними вимогами. Крім того, відповідачем були донараховані штрафні (фінансові) санкції на підставі рішення № 0000052240/2 від 24.03.2009 р. в розмірі 785,25 грн. В подальшому внаслідок оскарження відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000052240/3 від 23.06.2009 р.

          Предметом оскарження є рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 р. № 0000172240/3 та № 0000052240/3 (а.с. 13-14).

          Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

          Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

          У відповідності до ст. 1 цього Закону в редакції, чинній в на час дії спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Судом встановлено, що за контрактом № 1 від 21.03.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Редуктор” (Російська Федерація), 22.03.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 20.06.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (91006 рублів Російської Федерації) відбулось 03.09.2007 р. Отже, кількість днів прострочення складає 75 днів – з 22.06.2007 р. по 03.09.2007 р.

За контрактом № 1 від 21.03.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Редуктор” (Російська Федерація), 19.06.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 17.09.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (266050 рублів Російської Федерації) відбулось 11.01.2008 р. Отже, кількість днів прострочення складає 116 днів – з 19.09.2007 р. по 11.01.2008 р.

За контрактом № 3 від 01.01.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Інтербетонмаш” (Російська Федерація), 01.02.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 02.05.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (130000 рублів Російської Федерації) відбулось 28.12.2007 р. Отже, кількість днів прострочення складає 240 днів – з 03.05.2007 р. по 28.12.2007 р.

За контрактом № 3 від 01.01.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Інтербетонмаш” (Російська Федерація), 01.02.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 02.05.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (130000 рублів Російської Федерації) відбулось 04.01.2008 р. Отже, кількість днів прострочення складає 7 днів – з 29.12.2007 р. по 04.01.2008 р.

За контрактом № 3 від 01.01.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Інтербетонмаш” (Російська Федерація), 01.02.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 02.05.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (20878 рублів Російської Федерації) відбулось 01.06.2008 р. Отже, кількість днів прострочення складає 149 днів – з 05.01.2008 р. по 01.06.2008 р.

За контрактом № 3 від 01.01.2007 р., який був укладений НВК „Бетослав” з ТОВ „Інтербетонмаш” (Російська Федерація), 28.02.2007 р. відбулось митне оформлення вантажу у митному режимі „ЕК 10”. З урахуванням положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції до 01.01.2008 р., законодавчо встановлений термін надходження валютних цінностей – 29.05.2007 р. Фактично повернення валютних цінностей (130000 рублів Російської Федерації) відбулось 01.06.2008 р. Отже, кількість днів прострочення складає 369 днів – з 30.05.2007 р. по 01.06.2008 р.

Оскільки позивач не отримував індивідуальну ліцензію Національного банку України, а також з урахуванням того, що позивач не звертався до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, суд вважає доведеним факт порушення позивачем законодавчо встановленого терміну повернення іноземної валюти за експортними контрактами.

Відповідальність за зазначені порушення встановлені статтею 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, відповідно до якої порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Податковим органом здійснений розрахунок пені, з яким суд погоджується. Отже, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовані до позивача фінансові санкції за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2009 р. № 0000172240/3 в розмірі 128934,76 грн. та № 0000052240/3 в розмірі 785,25 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині залишення без розгляду ДПА України скарги у зв’язку з закінченням строку на оскарження, не зважаючи на те, що скарга була подана у встановлені пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 цього Закону строк, оскільки таке порушення не може бути підставою для скасування рішення.

Крім того, суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача в частині того, що податковим органом застосований не той вид санкцій – штрафні санкції, а не пеня, як це передбачено ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

У відповідності до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ч. 3 ст. 217 ГК України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Отже, адміністративно-господарські санкції є різновидом господарських санкцій.

Статтею 218 ГК встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, пеня є різновидом штрафної санкції, а тому відсутні порушення діючого законодавства.

Також суд не погоджується з доводами позивача про те, що податковим органом для розрахунку фінансових санкцій неправильно була взята кількість днів порушення граничного терміну повернення валютної виручки, оскільки відлік 90-денного строк починається з дати фактичного вивозу вантажу за межі митної території України, що не завжди співпадає з датою митного оформлення.

Статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Отже, при здійсненні експортних операцій відлік 90 днів, після яких застосовуються штрафні санкції, починається саме з дати митного оформлення продукції, що експортується (виписки вивізної ВМД).

Пунктом 14 ст. 1 Митного кодексу встановлено, що митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

З вантажних митних декларацій, досліджених в судовому засіданні, вбачається, що на кожній з них наявні відбитки печаток митного органу про знаходження під митним контролем, а також про сплату обов’язкових митних платежів, які підтверджують дату митного оформлення. Дата митного оформлення не завжди співпадає з датою вивезення товару за межі митної території України. У розрізі ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” має значення саме дата митного оформлення товару, а не дата перетину митного кордону, а тому доводи позивача є безпідставними.

Зазначені вище обставини дають суду підстави для висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З урахуванням викладених обставин суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішень, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          В задоволенні позову Науково-виробничого кооперативу „Бетослав” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

          Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.