Постанова № 4820046, 16.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10825/09/0570

час прийняття постанови: 10-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участю представника позивача Тришкіній С.П.,

представника відповідача Антонова В.В., Гацалюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державного підприємства «Красноармійськвугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість з 30.03.2009 року по 25.05.2009 року позивача та складено акт № 189/120-32087941 від 27.05.2009 року. На підставі акту, за результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001651640/0 від27.05.2009 року та № 0001661640/0 від 27.05.2009 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені Державним підприємством «Красноармійськвугілля» до відповідача. Скарга була розглянута та залишена без задоволенні, а рішення без змін.

Позивач не згоден з визначеним розміром штрафних санкцій, оскільки згідно розрахунку штрафних санкцій від 27.05.2009 року по податковому повідомленню-рішенню № 0001661640/0 від 27.05.2009 року відповідач вважає, що 30.04.2009 року ДП «Красноармійськввугілля» було сплачено суму боргу у розмірі 451162,00 грн., але фактично, позивач не здійснював погашення податкового боргу, а подав до ДПІ у м. Димитрові уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок на зменшення недоїмки № 3957 від 30.04.2009 року на суму 744450,00 грн.

Також, згідно до розрахунку штрафних санкцій від 27.05.2009 року по податковому повідомленню-рішенню № 0001651640/0 від 27.05.2009 року податковий орган вважає, що 30.04.2009 року позивачем було сплачено суму боргу у розмірі 3021580,74 грн., але фактично було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок на зменшення недоїмки № 4712 від 14.05.2009 року на суму 12459 грн., № 4711 від 14.05.2009 року на суму ,236 грн., № 5071 від 25.05.2009 року на суму 2324678 грн., № 5073 від 25.05.2009 року на суму 744450 грн., № 4698 від 14.05.2009 року на суму 2324678 грн.

Вважає, що законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій у разі подання до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

У квітні та травні 2009 року ДП «Красноармійськвугілля» здійснено перерахунок грошових коштів оплати податку на додану вартість, тобто позивач виконав свої податкові зобов’язання в повному обсязі.

Відповідач здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу в попередній період. На думку позивача, нормами чинного законодавства не встановлено право чи обов’язок контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. Просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001651640/0 від27.05.2009 року та № 0001661640/0 від 27.05.2009 року

Позивачем були доповнені позовні вимоги. Просили визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 6243/10 від 24.06.2009 року та податкові повідомлення-рішення № 0001651640/1 від 24.06.2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0001661640/1 від 24.06.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. Кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язаного платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих податковим органом. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Державне підприємство «Красноармійськвугілля» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена виконавчим комітетом Димитрівської міської ради 25.03.2003 р. (а.с. 35), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32087941 (а.с. 36), здійснює діяльність, визначену статутом підприємства (а.с. 28-34. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Димитрове.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Димитрові є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 30.03.2009 року по 25.05.2009 року, за результатами якої був складений акт № 189/120-32087941 від 27.05.2009 року (а.с. 3-4). Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податку на додану вартість з порушенням граничних термінів сплати, а саме фактичне погашення податкового зобов’язання згідно податкової декларації № 3654 від 21.04.2009 року у сумі 681207,74 грн. затримано на 13 днів, згідно податкової декларації № 1689 від 20.03.2009 року у сумі 451162 грн. затримано на 31 день. Погашення податкового зобов’язання згідно уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 4698 від 14.05.2009 року у сумі 705795 грн. затримано на 11 днів, № 4710 від 14.05.2009 року на суму 15695 грн. затримано на 11 днів, № 4698 від 14.05.2009 року на суму 1618882,02 грн. затримано на 11 днів.

Відповідачем 27.05.2009 року на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001651640/0 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 302158,07 грн. (а.с. 7) та № 0001661640/0 на суму 90232,40 грн. (а.с. 8).

Державним підприємством «Красноармійськвугілля» були оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у м. Димитрові. Рішенням податкового органу скарга залишена без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0001651640/1 та № 0001661640/1.

Суд вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що податкові зобов’язання позивача були узгоджені податковими деклараціями № 3654 від 21.04.2009 року у сумі 681207,74 грн., згідно податкової декларації № 1689 від 20.03.2009 року у сумі 451162 грн. Погашення податкового зобов’язання згідно уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 4698 від 14.05.2009 року у сумі 705795 грн., № 4710 від 14.05.2009 року на суму 15695 грн., № 4698 від 14.05.2009 року на суму 1618882,02 грн. та погашені з порушенням граничних строків сплати податкового зобов’язання, тому позивачу були нараховані штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, в цей період платник податків самостійно проводив погашення податкових зобов’язань по податку на додану вартість за поточні періоди, а не сплачував заборгованість, що виникла в попередніх податкових періодах.

Такі дії відповідача, на думку суду, не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Позивачем у квітні та травні 2008 року проводились оплати податку на додану вартість платіжним дорученням № 1159 від 30.04.2009 року (а.с. 22) на загальну суму 160000 грн. згідно договору 8/24 від 31.03.2008 року, платіжним дорученням № 1326 від 15.05.2009 року (а.с. 13) на суму 26570 грн. згідно договору 81/24 від 18.03.2009 року , та платіжним дорученням № 1335 від 15.05.2009 року (а.с. 15) на суму 5000 грн. згідно договору 81/24-113 від 18.03.2009 року. В платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу по податку на додану вартість вказане призначення платежу.

Таким чином, оскільки платник податків Державне підприємство «Красноармійськвугілля» не сплачував у зазначені в акті перевірки періоди узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями заборгованість, що виникла в інших податкових періодах, а проводив поточні платежі та платежі згідно з графіком розстроченої заборгованості за рішеннями відповідача № 8/24 від 31.03.2008 року, № 8/24-113 від 18.03.2009 року, тому у податкового органу не було передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на додану вартість» та договори, за які проводилася сплата податкового зобов’язання.

Посилання відповідача на правомірність нарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-яким іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та наслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 цього Закону, податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки підприємством у платіжних дорученнях вказано конкретне призначення платежу, що підтверджує своєчасну та повну сплату самостійно визначеного податкового зобов’язання підприємства по деклараціям та уточнюючим розрахункам.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення № 6243/10 від 24.06.2009 року про результати розгляду скарги Державного підприємства «Красноармійськвугілля» від 05.06.2009 року на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Димитрові № 0001651640/0 від 27.05.2009 року, № 0001661640/0 від 27.05.2009 року, суд вважає, що вказане рішення не встановлює, не змінює, та не припиняє будь-яких прав та обов’язків сторін, тобто не породжує певних правових наслідків, внаслідок чого не є рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.17 КАС України. Оскільки воно є підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0001651640/1, № 0001661640/1 які оскаржуються з дотриманням вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Положення про порядок подання та розгляду скарг платника податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1096 року № 29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України, тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, чим порушив права позивача.

З урахуванням викладених обставин, суд частково задовольняє позов, визнає оскаржуване податкові повідомлення-рішення недійсними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001651640/0 від 27.05.2009 року, № 0001661640/0 від 27.05.2009 року, № 0001651640/1 від 24.06.2009 року та № 0001661640/1 від 24.06.2009 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.