Рішення № 48200276, 03.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №643/8786/14-ц Головуючий

Провадження№22-ц/790/5144/2015 1-ї інстанції: Яремчук В.І. Категорія: спадкові Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: - Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення від права на обов'язкову частку у спадщині,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.04.2014 року померла її мати ОСОБА_9. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.09.2002 р. її мати ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_9 заповідала належну їй квартиру їй, позивачці. На момент смерті її мати перебувала у шлюбі з відповідачем, який є непрацездатним в силу свого віку, а тому він має право на обов'язкову частку у розмірі 1/8 від спадщини матері, оскільки крім неї та відповідача ще є два спадкоємця першої черги, два її сини: ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Відповідач від надання допомоги своїй дружині, яка через похилий вік та тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, ухилявся. В 2011 році ОСОБА_9 перенесла інсульт та відповідно до висновку лікарської комісії потребувала постійного стороннього догляду та нагляду. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.08.2012 р. матір визнано недієздатною та над нею встановлено опіку і призначено опікуном її, позивачку, мати проживала за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_2, та виключно нею здійснювався догляд за нею, а також її матеріальне утримання та лікування. Відповідач до опікунської ради ні разу не звертався, бажань щодо здійснення опіки над дружиною не виявляв, долею та потребою у догляді за нею не цікавився, від надання допомоги своїй дружині, яка перебувала у безпорадному стані, ухилявся.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачка не дозволяла йому бачитися з дружиною, яка після інсульту жила у позивачки, від надання допомоги своїй дружині він не ухилявся, а навпаки, здійснював таку допомогу шляхом постійної оплати за комунальні послуги, а також він здійснював оплату за користування стаціонарним телефоном, який оформлений на дружину, крім того, він матеріально допомагає своєму сину - інваліду, і не міг допомагати своїй хворій дружині, опікуном якої є її дочка.

Третя особа ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_9 є його матір'ю, відповідач пиячив, влаштовував матері скандали, не піклувався про свою дружину, не відвідував її в лікарні, відразу з лікарні після інсульту ОСОБА_9 відвезли до сестри, позивачки у справі, яка і піклувалась про мати, перешкод у спілкуванні відповідача з ОСОБА_9 не чинили, оскільки будь-яка увага з його сторони була б матері на користь.

Третя особа ОСОБА_8 також підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_9 є його матір'ю, відповідач працював вантажником у його дружини - вивозив товар з контейнера вранці та завозив у вечорі, тобто займався тяжкою працею, зі слів матері відповідач бив її, мати до смерті чотири рази була на лікуванні у лікарні, і відповідач жодного разу її не відвідував.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 02.10.2014 року позов задоволений. ОСОБА_4 усунутий від права на спадкування обов'язкової частини у спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, через ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2014 року заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеності.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_4.

За заповітом від 29.04.2009 року ОСОБА_9 заповідала належну їй частину квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла.

На день смерті ОСОБА_9 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який в силу свого віку - 70 років, є непрацездатним, та у відповідності до ч.І ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті його дружини ОСОБА_9 у розмірі 1/8 від спадщини, оскільки крім позивачки (дочки) та відповідача (чоловіка) ще є два спадкоємця першої черги, два сини: ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

У відповідності до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.6 ст. 1224 ЦК України положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 ухилявся від надання допомоги ОСОБА_9, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" при розгляді справ про усунення від спадщини слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4, 1944 року на час захворювання дружини у 2011 році був пенсіонером, отримував пенсію у розмірі 1200 грн.

Після захворювання спадкодавця ОСОБА_9 її дочка забрала її до себе за місцем свого проживання для надання допомоги та догляду.

Відповідач наполягав на тому, що його не пускали до дружини. Він вважав, що дочка належним чином доглядає за дружиною, за допомогою до нього ніхто не звертався. Він сплачував за комунальні послуги повністю за всю квартиру, чим, він вважав, надавав допомогу дружині. Крім того, у померлої є два сина, які також повинні були надавати допомогу.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія вважає недоведеним необхідність надання допомоги з боку відповідача, відсутність можливості надання допомоги для підтримання стану здоров'я дружини з боку відповідача, а також ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду є необгрунтованим; висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: