Постанова № 4819775, 16.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9768/09/0570

час прийняття постанови: 10-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участю представника позивача Тришкіній С.П.,

представника відповідача Антонова В.В., Гацалюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Державне підприємство «Красноармійськвугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги позивач мотивує наступним.

          Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 31.03.2009 року по 13.05.2009 року, за результатами якої був складений акт № 168/105-32087941 від 15.05.2009 року. Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Відповідачем 15.05.2009 року на підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001421640/0 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 53236,45 грн.

          Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним з наступних підстав.

          Умовою застосування штрафної санкції у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

          Позивач просить визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення.

Позивачем були доповнені позовні вимоги. Просили визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 5923/10 від 10.06.2009 року та податкові повідомлення-рішення № 0001421640/1 від 10.06.2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0001741640/0 від 14.07.2009 року.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язаного платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих податковим органом. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, підлягає частковому задоволенню.

          Позивач Державне підприємство «Красноармійськвугілля» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена виконавчим комітетом Димитровської міської ради 23.03.2003 р. (а.с. 28), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32087941 (а.с. 29), здійснює діяльність, визначену статутом підприємства (а.с. 21-27), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Димитрові Донецької області.

          Відповідач Державна податкова інспекція у м. Димитрові є суб`єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 31.03.2009 року по 13.05.2009 року, за результатами якої був складений акт № 168/105-32087941 від 15.05.2009 року (а.с. 4-5). Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, здійснення погашення податку на додану вартість з порушенням граничних термінів сплати, тобто фактичне погашення податкового зобов’язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 3654 від 21.04.2009 року у сумі 62364,48 грн. затримано на 13 днів, погашення податкового зобов’язання згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 1869 від 31.03.2009 року у сумі 470000 затримано на 30 днів.

Відповідачем 15.05.2009 року на підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001421640/0 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 53236,45 грн. (а.с. 6).

Державним підприємством «Красноармійськвугілля» було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у м. Димитрові. Рішенням податкового органу скарга залишена без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0001421640/1 від 10.06.2009 року.

Також, Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, за результатами якої був складений акт № 244/162-32087941 від 14.07.2009 року (а.с. 42-43). Вказаним актом встановлено, що Державне підприємство «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податкового зобов’язання згідно декларації № 5015 від 20.05.2009 року у сумі 1046843,61 грн. з затримкою на 29 днів, згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 5485 від 15.06.2009 року у сумі 3736 грн. з затримкою на 15 днів, № 5486 від 15.06.2009 року у сумі 900 грн. з затримкою на 15 днів, № 5487 від 15.06.2009 року у сумі 2324 грн. с затримкою на 15 днів, № 5488 від 15.06.2009 року у сумі 744 грн. з затримкою на 15 днів.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001741640/0 від 14.07.2009 року про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 150454,76 грн. (а.с. 44).

Суд вважає зазначені рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

          Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В актах перевірки податковий орган зазначає, що податкові зобов’язання позивача були узгоджені податковими деклараціями № 3654 від 21.04.2009 року у сумі 62364,48 грн., уточнюючими документами № 1869 від 31.03.2009 року у сумі 470000 грн., податковою декларацією № 5015 від 20.05.2009 року на суму 1046843,61 грн., уточнюючими документами № 5485 від 15.06.2009 року у сумі 3736 грн., № 5486 від 15.06.2009 року у сумі 900 грн., № 5487 від 15.06.2009 року у сумі 2324 грн., № 5488 від 15.06.2009 року у сумі 744 грн. з порушенням граничних строків сплати податкового зобов’язання, тому позивачу були нараховані штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, в цей період платник податків самостійно проводив погашення податкових зобов’язань по податку на додану вартість за поточні періоди, а не сплачував заборгованість, що виникла в попередніх податкових періодах.

Такі дії відповідача, на думку суду, не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Позивачем у жовтні та листопаді 2008 року проводились оплати податку на додану вартість платіжним дорученням № 1199 від 05.04.2009 року (а.с. 10) на загальну суму 30000 грн. згідно договору № 06/24-113 від 03.03.2008 року – 13691,67 грн. та договору № 8/24 від 31.03.2008 року – 16308,33 грн., платіжним дорученням № 1276 від 13.04.2009 року (а.с. 11) на суму 13000 грн. за договором 8/24 від 31.03.2008 року – 3439,58 грн. та договору № 43/24 від 31.07.2008 року – 9560,42 грн. платіжним дорученням № 1276 від 08.04.2009 року (а.с. 11) на загальну суму 25000 грн. згідно договору № 8/24 від 31.03.2008 року, також протягом червня 2009 року платіжними порученнями № 1460 від 04.06.2009 року (а.с. 54) на суму 29000 грн. згідно договору № 6/24 від 03.03.2008 року, № 1540 від 12.06.2009 року (а.с. 55) на суму 21000 грн. згідно договору № 43/24-113 від 31.07.2008 року, № 1578 від 19.06.2009 року (а.с. 56) на суму 1000 грн. згідно договору № 81/24-113 від 18.03.2009 року. В платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу по податку на додану вартість вказане призначення платежу.

Таким чином, оскільки платник податків Державне підприємство «Красноармійськвугілля» не сплачував у зазначені в акті перевірки періоди узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями заборгованість, що виникла в інших податкових періодах, а проводив поточні платежі та платежі згідно з графіком розстроченої заборгованості за рішеннями відповідача № 06/24-113 від 03.03.2008 року, № 8/24 від 31.03.2008 року, № 43/24-113 від 31.07.2008 року, № 81/24-113 від 18.03.2009 року, тому у податкового органу не було передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на додану вартість» та періоди, за які проводилася сплата податкового зобов’язання.

          Посилання відповідача на правомірність нарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

          Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

          Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-яким іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

          Так, норми п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та наслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 цього Закону, податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки підприємством у платіжних дорученнях вказано конкретне призначення платежу, що підтверджує своєчасну та повну сплату самостійно визначеного податкового зобов’язання підприємства по деклараціям та уточнюючим розрахункам.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення № 5923/10 від 10.06.2009 року про результати розгляду скарги Державного підприємства «Красноармійськвугілля» від 22.05.2009 року на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Димитрові № 0001421640/0 від 15.05.2009 року, суд вважає, що вказане рішення не встановлює, не змінює, та не припиняє будь-яких прав та обов’язків сторін, тобто не породжує певних правових наслідків, внаслідок чого не є рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.17 КАС України. Оскільки воно є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001421640/1, яке оскаржується з дотриманням вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Положення про порядок подання та розгляду скарг платника податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1096 року № 29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України, тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, чим порушив права позивача.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001421640/0 від 15.05.2009 року, № 0001421640/1 від 10.06.2009 року, № 0001741640/0 від 14.07.2009 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.