Постанова № 4819747, 13.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13.08.2009 р.                                                                                           № 2-а-39296/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді- Бартош Н.С..

при секретарі- Зблоцькій Г.П.

за участю

представника позивача - Ульяненко І.Г.

представника відповідача - Караульної Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІ" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про визнання подакового повідомлення-рішення недійсним.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд: визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова від 23.03.2009 р. за № 0000341800/0 про сплату 14688,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 4406,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем 23.03.09 проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІ" , про що складений Акт № 1699/18-010/21259185 від 12.03.2009, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000341800/0.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підримав, зазначивши що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, з перевищенням наданих повноважень, всупереч діючому законодавству та фактичним обставинам по справі.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, посилачись не те, що Державна податкова інспекція в Київському райні м. Хакова при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення -рішення діяла у межах своєї компетенції та у порядку передбаченому законодавством України.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи , суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.09 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма СІ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Вівальді" за період з 01.04.08 р. по 30.06.09 р.

За результатами перевірки складено Акт № 1699/18-010/21259185 від 12.03.09р. на підставі якого винесено податкове повідомлення- рішення № 0000341800/0 від 23.03.09р на загальну суму 19 094, 00 грн, з яких основний платіж - 14 688, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 406,00 грн.

Під час перевірки ТОВ «Фірма СІ» відповідачем встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 (далі - Закон №168) в результаті чого платником за П-й квартал 2008 року занижено податок на додану вартість у розмірі 14 688,00 грн.

А саме , при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ПП "Вівальді"

Таким чином, ТОВ "Фірма СІ" від ПП «Вівальді»було отримано товарів, робіт, послуг за 2 квартал 2008р. на суму ПДВ - 14688,08 грн.

На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ПП «Вівальді»здійснювало для ТОВ "Фірма СІ" поставку постійних магнітів неодім-залізо-бор (NdFeB) з Ni покриттям, на підставі договору № 608 від 17.06.2008р. на постачання науково -технічної продукції.

За результатами перевірки ПП "Вівальді" фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт перевірки "Про результати планової виїзної перевірки ПП "Вівальді", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2008 року" № 1220/23-304/32871564 від 17.11.2008р.

В ході проведення перевірки ПП "Вівальді" встановлено відсутність податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві, актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у ПП "Вівальді". Також зазначені обставини підтверджуються відсутністю доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП "Вівальді".

          На підставі чого в Акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Сі " зазначені порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Фірма СІ"з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

З такими висновками відповідача, суд не може погодитись, оскільки, відповідно до п.п.7.4.1., п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно до вимог цивільного законодавства України, а саме ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Відповідач, використовуючи в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», не звертає уваги на те , що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі –продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця –на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця –на отримання цього товару (послуг), у Замовника –на отримання результатів певної роботи, у Підрядника –на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне»зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов’язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб’єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Згідно з висновками Акту перевірки, угоди, укладені позивачем з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, є нікчемними. Проте, як вбачається з матеріалів справи, питання їх відповідності вимогам чинного законодавствам відповідачем у встановленому порядку не порушувалось.

          Згідно ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі)

          Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо визнання недійсними даних, зазначених ТОВ "Фірма СІ"у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р., а також по визнанню певним податковим органом правочинів, укладених між ПП «Вівальді»та постачальниками і покупцями нікчемними, що найшло своє відображення у висновках акту перевірки, є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідна сторона не надала доказів законності оскаржуваних дій та прийнятих рішень.

Викладене вище, дає суду підстави вважати, що відповідач в даному випадку діяв, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача та суперечить вимогам Основного Закону України, а тому маються підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст 8, 19, 22 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок з фізичних осіб”, суд, –

п о с т а н о в и в :

Адмінстративний позов товариства за обмеженою відповідальністю "Фірма СІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.03.2009 №0000341800/0 про сплату 14688 грн 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових)санкцій у сумі 4406 грн. 00 коп., яке під час здійснення процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання мало реквізити №0000341800/1 від 22.04.09., № 0000341800/2 від 01.06.2009 р., - недійсним.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 14.08.09 р.

Суддя                                                             Бартош Н.С.