Постанова № 4819730, 03.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9234/09/0570

час прийняття постанови: 09-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх», м. Артемівськ

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2008 року

за участю представників:

від позивача: Пигіди А.С. – ліквідатор, ухвала від 18.06.2009р.

від відповідача: Козіної Ю.Є. – за дов. від 29.05.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Успіх» заявлено позов до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2008 року № 0002411640/0 по податку на додану вартість в сумі 8201 грн. 33 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З 27 по 31 жовтня 2008 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 12 листопада 2008 року № 2647/15/00848799 (надалі – акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2008 року № 0002411640/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 8201 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем 8201 грн. 33 коп.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та абзацу 2 статті 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271. Дана постанова втратила чинність з 10 квітня 2009 року, але була чинною на момент прийняття спірного рішення відповідачем.

Судом встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і на час судового розгляду справи не виключений з ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку в Артемівській об’єднаній державній податковій інспекції, реєстрація у якості платника податку на додану вартість анульована з 24 червня 2009 року актом № 36/15-214-2.

Як вбачається з акту перевірки, позивач за період з 1 липня 2005 року по 30 листопада 2006 року подавав до податкового органу (відповідача у справі) як загальні декларації з податку на додану вартість, так і як сільськогосподарський виробник спеціальні декларації, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях у відповідності зі спеціальним режимом оподаткування, що передбачені пунктами 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон № 168). За період з 1 грудня 2006 року по 30 червня 2008 року декларації з податку на додану вартість позивачем не надавалися до податкового органу, документи, які б свідчили про здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності під час перевірки відповідачем не виявлені.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року в деклараціях з податку на додану вартість (сільськогосподарського підприємства згідно пункту 11.21 статті 11 Закону № 168) відповідачем встановлено його завищення у сумі 1149 грн., у тому числі за липень 2005 року в сумі 89 грн., за серпень 2005 року в сумі 146 грн., за вересень 2005 року в сумі 248 грн., за жовтень 2005 року в сумі 289 грн., за листопад 2005 року в сумі 215 грн., за грудень 2005 року в сумі 162 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого був завищений податковий кредит у 2005 році на 1149 грн. у зв’язку із включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженого податковими накладними. Суд зазначає, що порушення позивачем пункту 11.21 статті 11 Закону № 168 відповідач у спірному податковому повідомленні-рішенні не визначив, отже дане порушення не вплинуло на суму донарахованого податку.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року в деклараціях з податку на додану вартість (сільськогосподарського підприємства згідно пункту 11.29 статті 11 Закону № 168) відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 380 грн., у тому числі за липень 2005 року в сумі 190 грн., за серпень 2005 року в сумі 190 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого був завищений податковий кредит у 2005 році на 1149 грн. у зв’язку із включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженого податковими накладними. Дане порушення вплинуло на суму донарахованого податку на додану вартість спірним рішенням, а саме заниження податку на 380 грн.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2005 року позивачем до податкового органу надані 18 серпня та 16 вересня 2005 року. Граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість згідно з абзацом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 складає 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 26 листопада 2008 року, тобто за межами встановленого строку – 1095 днів. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що донарахування податку на додану вартість в сумі 380 грн. є безпідставним.

Стосовно донарахування відповідачем спірним рішенням суми податку на додану вартість в розмірі 7821 грн. 33 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону № 168 до 1 січня 2009 року зупинена дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України

Пункт 11.29 статті 11 Закону № 168 виключено на підставі Закону № 639-VI від 31 жовтня 2008 року, який набрав чинності 5 листопада 2008 року, тобто до прийняття відповідачем спірного рішення.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач станом на 30 червня 2008 року та 12 листопада 2008 року має заборгованість по спеціальному рахунку 14010120 в сумі 7821 грн. 33 коп.; суми податку на додану вартість, які не перераховані на спеціальний рахунок з 24 квітня 2002 року вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» від 26 лютого 1999 року № 271 не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Заборгованість з податку на додану вартість у позивача є наявною за спеціальними деклараціями за період з 2005 року по 2008 рік. Вищезазначені суми заборгованості по податку на додану вартість обліковуються на особових рахунках позивача як позабюджетна заборгованість.

Судом встановлено, що після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сума заборгованості з рахунку 14010120 була виключена відповідачем та включена до рахунку 14010100 як заборгованість вже за спірним рішенням.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

В розумінні норм Закону № 2181 податкове зобов’язання виникає у двох випадках: самостійне його визначення платником податку шляхом подання декларації (розрахунку) або донарахування податкового зобов’язання контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. У випадку несплати податкових зобов’язань у платника податків виникає податковий борг.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах має місце самостійне визначення податкового зобов’язання платником податків (позивачем) шляхом подання декларацій з податку на додану вартість, які і є підставою для виникнення зобов’язання, і як наслідок при несплаті – податкового боргу. З урахуванням специфіки позивача як сільськогосподарського підприємства та вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства, у підприємства в порядку пункту 4 Постанови КМУ № 271 вже виникла заборгованість в сумі 7821 грн. 33 коп., починаючи з 2005 року, яка підлягала стягненню до державного бюджету у безспірному порядку, що підтверджується обліковими картками позивача, наданими суду відповідачем, та про що зазначено й в акті перевірки.

Однак, замість стягнення даної суми заборгованості, відповідач як контролюючий орган прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, внаслідок чого перетворив заборгованість з податку на додану вартість, що підлягала стягненню у безспірному порядку, на податкове зобов’язання, яке як наслідок несплати позивачем вже податку за рішенням, знову перетворилося на податковий борг, змінивши правову підставу його виникнення. Відповідачем суду не доведені правові підстави для таких дій податкового органу, внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення як суб’єктом владних повноважень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2008 року № 0002411640/0 по податку на додану вартість в сумі 8201 грн. 33 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції від 26 листопада 2008 року № 0002411640/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8201 грн. 33 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 серпня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 7 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.