Постанова № 4819717, 23.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9160/09/0570

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2009 року № 0000592342/0

за участю представників:

від позивача: Кузьмін А.В. – в.о. ген директора за протоколом № 5

                     Кузьмін В.М. – за дов. від 07.05.2009р.

від відповідача: Вінділович Т.Г. – за дов. від 23.01.2009р.

                               Калус К.Є. – за дов. від 13.07.2009р.

                               Жиленко Т.О. – за дов. від 07.07.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою діяльністю «АВ-ВА» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2009 року № 0000592342/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою діяльністю «АВ-ВА» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32879626, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08291176.

З 2 лютого по 13 березня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 20 березня 2009 року № 391/23/32879626 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 3 квітня 2009 року згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000592342/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 460245 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 306830 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 153415 грн.

Правовою підставою визначення податку спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 1.4 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на додану вартість на загальну суму 306830 грн., у тому числі за липень 2007 року на 24955 грн., за серпень 2007 року на 28670 грн., за вересень 2007 року на 26460 грн., за жовтень 2007 року на 28807 грн., за листопад 2007 року на 20755 грн., за грудень 2007 року на 31496 грн., за січень 2008 року на 22177 грн., за лютий 2008 року на 27611 грн., за березень 2008 року на 25319 грн., за квітень 2008 року на 22942 грн., за травень 2008 року на 9563 грн., за червень 2008 року на 8654 грн., за липень 2008 року на 9203 грн., за серпень 2008 року на 17334 грн., за вересень 2008 року на 12884 грн.

Як вбачається з акту перевірки (підпункт 3.2.1), відповідачем встановлено, що на формування показників, відображених в рядку 1 декларацій з податку на додану вартість позивача, мало вплив здійснення операцій з надання послуг пасажирських перевезень за тарифами, встановленому ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з урахуванням паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива). Відповідачем на підставі журналів обліку господарських операцій, зворотно-сальдових відомостей, податкових накладних, накладних, рахунків, актів виконаних робіт, актів передачі палива, відомостей аналітичного обліку по рахункам 361, 311, 641, встановлено заниження задекларованих позивачем показників на суму 306830 грн. по вищезазначеним податковим періодам.

З пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи та з акту перевірки судом встановлено, що заниження податку на додану вартість було встановлено з таких первинних документів позивача як договори позивача із суб’єктами підприємницької діяльності на здійснення послуг по перевезенню пасажирів та акти передачі палива, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168 передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідач у запереченнях наполягає на тому, що у спірних правовідносинах мали місце операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт), а саме передача дизельного палива позивачем приватним підприємцям.

Судом встановлено, що 29 грудня 2006 року між позивачем та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» був укладений договір № 426/12 про закупівлю послуг з перевезення пасажирів, укладений з учасником-переможцем процедури закупівлі (тендера). 18 квітня 2008 року між цими ж сторонами був укладений договір № 18/04-7 про надання послуг з перевезення пасажирів. Як вбачається з пунктів 3.1.4 даних договорів, виконавець (позивач у справі) зобов’язаний здійснювати заправку автобусів паливно-мастильними матеріалами на АЗС замовника або за погодженням на іншій АЗС. На виконання даних договорів, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» були видані податкові накладні, в тому числі щодо поставки дизельного палива, з урахуванням сум податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем згідно актів передачі палива не було включено до складу об’єкта оподаткування ПДВ операції з передачі приватним підприємцям палива у кількості 392686,11 літрів на суму 1840972,05 грн., в тому числі податок на додану вартість 306830 грн. У якості додатку № 5 до акту перевірки відповідачем складений реєстр актів передачі палива, по яких позивачем не було нараховано податок на додану вартість.

Дослідивши договори позивача з приватними підприємцями за спірні податкові періоди, суд зазначає, що предметом даних договорів є послуги з перевезення пасажирів, а не поставка товару (дизельного палива), внаслідок чого суд не приймає доводи відповідача щодо наявності підстав для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за актами передачі палива, враховуючи, що дані акти не є документами, що засвідчують факт виконання робіт (послуг) платником податку, і підтверджують дату виникнення податкового зобов’язання відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168. Доказів укладення позивачем договорів з підприємцями на передачу палива відповідачем не надано.

Проаналізувавши норми пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає, що поставка товарів, в тому числі й безоплатна, повинна передбачати перехід права власності на товар (результати робіт), що не має місця у спірних правовідносинах. В іншому випадку такі операції не належать до поставки в розумінні абзацу 2 пункту 1.4 зазначеної статті Закону.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2009 року № 0000592342/0 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 3 квітня 2009 року № 0000592342/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 460245 грн., з яких за основним платежем 306830 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 153415 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 28 липня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.