Постанова № 4819697, 31.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-8964/09/0570

час прийняття постанови: 13-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 000025150/0

за участю представників:

від позивача: Пазій О.І. – за дов. від 02.01.2009р.

від відповідача: Сарбаш О.О. – за дов. від 31.03.2009р.

                               Юлової Т.М. – за дов. від 27.07.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 000025150/0 (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність у відповідача підстав для донарахування податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З 24 по 26 вересня 2008 року відповідачем була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, за наслідками якої був складений акт від 8 жовтня 2008 року № 99/05393725/15-013 (надалі – акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 000025150/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 581 грн., в тому числі за основним платежем 553 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28 грн.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У спірному рішенні відповідачем зазначено, що позивачем порушені норми підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 та пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Поняття «камеральна перевірка» та «невиїзна документальна перевірка» визначають Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (надалі – Закон № 509).

Закон № 2181 (абзац другий підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) камеральну перевірку визначає як перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Невиїзною документальною перевіркою в розумінні пункту 1 частини 1 статті 11 Закону № 509 є перевірка, яка здійснюється податковим органом на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Як вже зазначалося судом, у спірному рішенні відповідачем у якості підстави його прийняття зазначений підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, який регулює питання самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків внаслідок проведення камеральної перевірки. Таким чином, судом встановлено, що спірне рішення прийнято відповідачем за наслідками саме камеральної перевірки.

Під час судового розгляду справи з пояснень представників відповідача судом було встановлено, що в результаті проведеної камеральної перевірки відповідачем були виявлені методологічні помилки, допущені позивачем при складанні декларацій з податку на прибуток за 2007 рік, перше півріччя 2008 року. Однак, як вбачається з акту перевірки від 8 жовтня 2008 року, відповідачем зазначив про виявлення арифметичних помилок у деклараціях позивача з податку на прибуток за 2007 рік, 1 квартал 2008 року, 1 півріччя 2008 року.

Як було встановлено судом під час судового розгляду з пояснень представників відповідача, норми наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29 березня 2003 року № 143 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592) при складанні декларацій з податку на прибуток позивачем порушені не були.

Як вбачається з акту перевірки від 8 жовтня 2008 року, відповідачем було встановлено, що згідно даних декларації з податку на прибуток за 2007 рік позивач завищив суму валових витрат у загальному розмірі 2214 грн. 37 коп., і як наслідок завищив від'ємне значення об’єкта оподаткування. Дане порушення, на думку відповідача, виникло у зв’язку із декларуванням позивачем суми сумнівної заборгованості по орендній платі по рядку 05.3 декларації з урахуванням податку на додану вартість. Як зазначено в акті перевірки, порушення було встановлено відповідачем на підставі чотирьох рішень господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості на користь позивача з суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Стаття 4 даного Закону визначає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Враховуючи зазначені норми, відповідачем в акті перевірки був здійснений висновок, що платники податку на прибуток – продавці збільшують валові витрати в рядку 05.3 декларації з податку на прибуток підприємств на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (роботи, послуги).

Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, суму завищення валових витрат відповідачем було визначено шляхом відрахування із сум стягнутої за рішеннями господарського суду Донецької області заборгованості 20% податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Актом перевірки визначено, що внаслідок вищенаведеного порушення позивачем неправомірно здійснено перенесення з декларації за 2007 рік завищене від'ємне значення об’єкту оподаткування попереднього звітного періоду до рядка 04.9 декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року, і як наслідок позивачем було занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток на 553 грн. Крім цього, відповідач зазначив, що по рядку 08 «об’єкт оподаткування» декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року позивач декларував 1400398 грн., а повинно дорівнювати 1402612 грн., по рядку 12 «нарахована сума податку» декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року позивач декларував 350100 грн., замість 350653 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на підпункт 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що рішення господарського суду, які стали підставою для висновків відповідача щодо порушення, не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім цього, суд зазначає, що в розумінні Закону № 2181 камеральною є перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений склад правопорушення, за яке ним донарахований податок на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 000025150/0 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 16 жовтня 2008 року № 000025150/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 581 грн., в тому числі за основним платежем 553 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 5 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.