Ухвала суду № 48196702, 11.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/286/13-к

Провадження № 11-сс/779/55/13

Категорія ч. ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Кавацюка М.Ф.,

суддів: Дячука В.М., Іванів О.Й.

секретаря судового засідання: Шандаловича А.І.,

скаржника: ОСОБА_2,

прокурора: Бурмея О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 32012090000000050 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15 січня 2013року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаною постановою задоволено клопотання слідчого ОВС СВ ДПС в Івано-Франківській області Каркіча Є.В. в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012090000000050, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, про накладення арешту на тимчасове вилучене майно.

Суд мотивував ухвалу тим, що слідчий, який звернувся із відповідним клопотанням, надав у судовому засіданні переконливі дані про необхідність накладення арешту на майно, тимчасово вилученого. Тому суд послався на вказаний захід забезпечення кримінального провадження як такий, що є доцільним та відповідає завданням кримінального провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що дана ухвала не відповідає нормам кримінально-процесуального законодавства України, порушує його конституційні права та інтереси ТОВ «М.ІМ».

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 січня 2013року про накладення арешту на видаткову частину рахунків ТОВ «М.ІМ» №26001060102711 та №26052052501294, які відкриті у Івано-Франківській філії ПАТ КБ «Приватбанк».

Під час апеляційного розгляду:

- скаржник ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- прокурор вважає, що постанова слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необгрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, розлянувши та вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали, що поступили із Івано-Франківського міського суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в порядку ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні дані про повідомлення посадових осіб ТОВ «М.ІМ» про час і місце судового розгляду справи, а сам розгляд проведений без їх участі. Копію ухвали отримано 03.04.2013 року. Апеляційну скаргу подано 04.04.2013 року. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали є безпідставним, оскільки він не пропущений згідно ст.395 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя, ухвалюючи рішення про задоволення клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_2, вказаних доводів не перевіряв і їх не досліджував. Ухвала слідчого судді взагалі не вмотивована, а тільки в ній наведені загальні фрази з посиланням на статті КПК України, не розкривши їх суті.

Як пояснив ОСОБА_2, арешт накладено на видаткову частину рахунків і він не може здійснювати підприємницьку діяльність. Робота практично паралізована.

Крім того, поза увагою слідчого судді залишились вимоги ч.3 ст.170 КПК України, згідно яких арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого.

В матеріалах клопотання слідчого про накладення арешту на майно, ні в матеріалах кримінального провадження, ні в ухвалі слідчого судді, відомостей про набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного чи обвинуваченого немає.

З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає, що ухвала сідчого судді про задоволення клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_2 від 15 січня 2013 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405-407, 419,422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.01.2013 року про накладання арешту на майно, кримінальне провадження №32012090000000050 - скасувати.

В задоволенні клопотання слідчого з ОВС СВ ДПС в Івано-Франківській області Каркіча Є.В. про накладення арешту на видаткову частину рахунків №26001060102711 , № 26052052501294, які відкрито ТОВ «М.ІМ» (код ЄДРПОУ 33932690) у Івано-Франківській філії ПАТ «Приватбанк» (МФО 336677) та зупинити видаткові операції за вказаними рахунками, крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді : В.М. Дячук

О.Й. Іванів