Постанова № 4819559, 20.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-6429/09/0570

час прийняття постанови: 10.15 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.

за участю представників позивача           Дзими О.Г., Чеверди Г.О.

представника відповідача                               Хіміч С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 серпня 2007 року № 0003851640/0-10586 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12558.56 грн. з податку на додану вартість за травень 2006 року,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 серпня 2007 року № 0003851640/0-10586 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12558.56 грн. з податку на додану вартість за травень 2006 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем прийнято та надіслано на адресу підприємства податкове повідомлення-рішення від 03.08.2007 року № 0003851640/0-10586 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12558.56 грн. з ПДВ за травень 2006 року.

З таким рішенням податкового органу позивач не згоден з наступних причин.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф, розмір якого встановлюється залежно від затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Підприємством було своєчасно подано податкові декларації з ПДВ за травень 2006 року на суму 212318.00 грн. Строк сплати цього податкового зобов’язання – 30.06.2006 року. Сплату було здійснено 14.06.2006 року, 15.06.2006 року, 19.06.2006 року, 20.06.2006 року, 23.06.2006 року, 26.06.2006 року, 30.06.2006 року на загальну суму 213000.00 грн.

Платіжні доручення, які зазначені в акті невиїзної документальної перевірки від 19.07.2007 року відношення до податкової декларації за травень 2006 року не мають, оскільки цими платіжними дорученням була здійснена сплата ПДВ по декларації за серпень 2006 року.

Таким чином, позивач вважає, що податковий орган не мав право змінювати призначення платежу, яке визначено платником податків в платіжних дорученнях та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Тому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2007 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12558.56 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – рівних пропорціях. На підставі цього, вважає свої дії щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення правомірними та обґрунтованими. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені у запереченнях проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (ЄДРПОУ 34828840) є юридичною особо, включено до ЄДРПОУ, є платником податку на додану вартість.

19 липня 2007 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість ДП «Донецьквантажтранс», результати якої викладені у Акті перевірки № 2375/15 від 19 липня 2007 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 3 серпня 2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003851640/0-10586 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою на суму 12558.56 грн.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

19 червня 2006 року підприємством до податкового органу надана декларація з податку на додану вартість за травень 2006 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 212318.00 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені п.5.3. ст.5 наведеного Закону, де п.п. 5.3.1 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Платіжними дорученнями № 0629 від 14.06.2006 року на суму 5000.00 грн., № 0639 від 15.06.2006 року на суму 25000.00 грн., № 0675 від 19.06.2006 року на суму 25000.00 грн, № 0689 від 20.06.2006 року на суму 25000.00 грн., № 0718 від 23.06.2006 року на суму 83000.00 грн., № 0743 від 26.06.2006 року на суму 15000.00 грн., № 0772 від 30.06.2006 року на суму 35000.00 грн. з призначенням платежу «Сплата ПДВ за травень 2006р.» позивач підтвердив своєчасність сплати у повному обсязі податкового зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2006 року.

Платіжними дорученнями за № 1751 від 25.09.2006 року, № 1755 від 26.09.2006 року, № 1727 від 22.09.2006 року з призначенням платежу «Сплата ПДВ за серпень 2006 року» позивач здійснював сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за серпень 2006 року, а не за травень 2006 року, як це зазначено відповідачем в Акті перевірки від 19 липня 2007 року.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення ПДВ по декларації за серпень 2006 року, на погашення боргу попереднього періоду (за травень 2006 року), оскільки підприємством у платіжних дорученнях № 1751 від 25.09.2006 року, № 1755 від 26.09.2006 року, № 1727 від 22.09.2006 року вказано конкретне призначення платежу і крім того, загальна сума платіжних доручень № 0629 від 14.06.2006 року, № 0639 від 15.06.2006 року, № 0675 від 19.06.2006 року, № 0689 від 20.06.2006 року, № 0718 від 23.06.2006 року, № 0743 від 26.06.2006 року, № 0772 від 30.06.2006 року складає 213000.00 грн, що підтверджує своєчасну та повну сплату самостійно визначеного податкового зобов’язання підприємства по декларації за травень 2006 року.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення на суму 12558.56 грн. відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 серпня 2007 року № 0003851640/0-10586 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12558.56 грн. з податку на додану вартість за травень 2006 року - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька № 0003851640/0-10586 від 3 серпня 2007 року на суму 12558.56 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (83012, м. Донецьк, вул. Словацька, 12; р/р 260069800418 у філії № 2 ВАТ АКБ «Капітал» м. Донецьк, МФО 335656, код ЄДРПОУ 34828840) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20 травня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.