Постанова № 4819237, 23.06.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 6.6.6

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 червня 2009 року    Справа № 2а-1143/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Матвєєвої В.В.

при секретарі   Коробенко Т.М.,

в присутності сторін

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача : Татаренко О.Ю., Козуб Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року та № 0005261702/1 від 03.09.2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року та № 0005261702/1 від 03.09.2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ДПІ у м. Лисичанську була проведена планова перевірки Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка», за результатами якої був складений акт перевірки від 30.07.2008 року № 58/23-25876348 про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» та донараховане податкове зобов'язання на суму 166704, 72 грн., в тому числі основний платіж - 55568, 24 грн., фінансова санкція - 111136, 48 грн. На зазначений акт позивачем було подане заперечення № 635 від 01.08.2008 року.

Згідно п. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами» позивачем була здійснена процедура апеляційного оскарження та подані скарги від 15.08.2008 року № 564 та від 10.09.2008 року № 622 про скасування рішення, які були залишені без задоволення.

03.09.2008 року відповідачем повторно було винесено рішення № 0005261702/1 про застосування фінансової санкції на суму 166704, 72 грн.

Позивач вважає вказані рішення незаконними та винесеними в порушення п. 7.2 ст. 7, п.п. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9, п.п 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005261702/1 від 03.09.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Татаренко О.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала заперечення, просила відмовити у задоволенні позову, надала пояснення в яких вказала, що згідно протоколу № 1 від 23.02.2008 року чергових загальних зборів членів КС «Лисичанська кредитна спілка», частину нерозподіленого доходу у сумі 370454, 97 грн. було спрямовано на виплату процентів на додаткові пайові внески за 2007 рік 564 членам кредитної спілки, що відображено бухгалтерською проводкою. Нараховані проценти було сплачено через касу або зараховано на особистий рахунок членів кредитної спілки. При цьому податок з доходів фізичних осіб не утримано, що є порушенням ст.. ст.. 19, 21 Закону України «Про кредитні спілки».

Також вказала, що з 1 січня 2004 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (по тексту Закон України № 889-IV).

Згідно п.п 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV до складу загального місячного оподатковування доходу включаються: дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті.

Згідно п.п 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України № 889-IV, оподаткування процентів, у тому числі дисконтних доходів, сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Призупинення Законом України від 23.12.2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік дії пункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 889-IV, а саме, оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківській рахунок ( у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, стосуються і зміни, внесені Законом України від 21.12.2004 року № 2273-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування таких процентів, починаючи з 1 січня 2010 року.

Згідно абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV податкові агенти, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок..

Таким чином, відповідно до положень п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України № 889-IV, доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені п. 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки», оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону України № 889- IV в розмірі 15 % з 2007 року.

 Представник відповідача Козуб Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала пояснення Татаренко О.Ю., просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» зареєстрована Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради народних депутатів 25.04.2000 року за № 13811200000000141, є юридичною особою, фінансовою установою, що посвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію кредитної спілки в Державному реєстрі фінансових установ від 07.05.2004 року, перебуває на податковому обліку з 29.05.2000 року з ознакою неприбутковості.

У листопаді 2007 року відповідачем здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2008 року, наслідки якої викладені в акті від 30.07.2008 року № 58/23-25876348.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу згідно з п.п. «б» п. 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цілющими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі Закон України № 2181) та п. 17.1.9 статті 17 Закону України № 2181, 08 серпня 2008 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0005261702/0, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників загальною сумою 166704, 72 грн., у тому числі 55568, 24 грн. основний платіж та 111136, 48 грн. штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення-рішення 03 вересня 2008 року № 0005261702/1 прийняте за результатами апеляційного оскарження позивачем первісного податкового повідомлення-рішення.

Правовою підставою донарахування податку визначені норми п.п 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, п.п. 9.2.3 п. 9.2 статті 9, ст.. 16, абзац «а» п. 17.2 ст. 17, абз. «а», «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (надалі Закону України № 889), застосування штрафних (фінансових) санкцій - норми п.п. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновками акту перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за період - лютий 2008 року на загальну суму 55 568, 24 грн.

Суть порушення, визначена п.п 3.1.8 п. 3.1 акту перевірки, полягає у тому, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з грошових коштів (відсотків на пайові внески), нарахованих та сплачених 564 членам КС «ЛКС» у лютому 2008 року в загальній сумі 370 454, 97 грн. Факт виплати суми та характер її походження не є спірним між сторонами.

Спілка наполягає на тому, що зазначені суми доходів фізичних осіб не входять до оподатковуваного доходу та взагалі не підлягають оподаткуванню до 1 січня 2010 року, з огляду на приписи норм п.п 22.1.4 пункту 22.1 статті 22, п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, п.п 9.2.1 та 9.2.2 п. 9.2 статті 9 Закону України № 889.

Суд зазначає, що спірним питанням у межах даної справи є вид доходу фізичних осіб з урахуванням джерела виплати, ставка, період за який підлягає визначення податку, виходячи із загальноправового принципу дії норми у часі, а також наявність підстав для застосування штрафу.

Оцінка спірних відносин здійснюються відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У межах спірних відноси позивачем здійснена виплата процентів на додаткові пайові внески.

Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань визначені Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-3 (надалі Закон України № 2908).

Статтею 11 даного Закону передбачено, що члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до їх статуту; одержувати дохід свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки. Саме це право зазначене п.п 5 п. 15.1 п.15 Статуту спілки, з визначенням якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів кредитної спілки.

Відповідно до статті 19 Закону України № 2908 майно кредитної спілки є її власністю. Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки), про що зазначено у частині першій наведеної статті. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту (частина друга статті 19). Вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до свого статуту як зазначено пунктом 1.3 статті 21 Закону України № 2908 кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так в безготівковий формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Значення доходу та склад загального оподатковуваного доходу наведені відповідно пунктом 1.2 статті 1 та статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону України № 889. До 1 січня 2005 року серед таких доходів (що не підлягають відображенню в місячній або річній декларації платника податку) підпунктом 4.3.5 визначались суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, за підпунктом «в» іншими неприбутковими організаціями, якою є позивач у справі (стаття 1 Закону України № 2908). Зазначений підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України № 889, був змінений Законом України № 1958-15 від 01 липня 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2005 року, зазначивши інші виплати неприбуткових організацій, крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ.

Таким чином, підстави для утримання податку на доходи у відповідача були відсутні, внаслідок чого визначення податку за лютий 2008 року на суму 55 568, 24 грн. є безпідставним.

З 1 січня 2005 року будь-яких підстав щодо не включення сум процентів на пайові членські внески Закон України № 889 або будь-який інший Закон не передбачає. Пунктом 7.2 статті 7 Закону України № 889 встановлена ставка податку 5 відсотків від об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки створеної відповідно до закону.

Суд не приймає посилання податкового органу щодо 13 відсоткової ставки за правилами пункту 7.1 статті 7 Закону України № 889, з огляду на застосований даною нормою принцип співвідношення загального і особливого, в самій статті зазначено застосування ставки 13 відсотків, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Суд не приймає посилання спілки на приписи підпункти 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України № 889 (та інші зазначені норми, пов'язані з його застосуванням) з огляду на те, що приписами підпункту наведений вичерпний перелік у частині оподаткування, яких процентів норми підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2010 року. До них належать доход у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат. У межах спірних відносин проценти нараховані на пайовий внесок не відповідають жодним із наведених ознак. Стосовно посилання спілки на п.п 9.2.1 пункту 9.2 цього Закону, суд зазначає, що податковим агентам приписано відстрочку застосування його норм саме в частині відстрочених до стягнення (1 січня 2010 року) процентів. Спілка вірно застосувала зміст зазначених норм.

Виходячи з приписів пункту 1.21 статті 1 Закону України № 889 визначення терміну «проценти» (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у пункті 1.10 статті 1 Закону України, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Суд вважає, що з 1 січня 2005 року статтею 7 (пункт 7.2) Закону України № 889 встановлена єдина ставка податку у розмірі 5 відсотків, що застосовується до об'єктів оподаткування нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (пункт 43 стаття 73) на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, стосуються і зміни, внесені Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-4 «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування таких процентів, починаючи з 1 січня 2010 року.

Таким чином у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на недоведеність їх застосування, серед яких, зокрема, визначено обов'язок платника податку здійснювати грошові витрати з попереднім нарахуванням та сплатою податку, якого відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати. За правилами підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу.

 Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 3 статті 2 КАС України, суд при вирішенні адміністративної справи перевіряє, чи прийняті рішення (вчинені дії) субєкта владних повноважень:

 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005261702/1 від 03.09.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В ідповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Питання щодо стягнення судового збору позивачем не ставиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цілющими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-3, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року та № 0005261702/1 від 03.09.2008 року задовольнити повністю .

Визнати недійсними податкового повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08.08.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005261702/1 від 03.09.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704, 72 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 26 червня 2009 року.

СУДДЯ