Ухвала суду № 48192052, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/54879/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 810/2947/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагросервіс" (далі - ТОВ "Промагросервіс") звернулось в суд з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що працівниками ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн. за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року

За результатами перевірки складено Акт, в якому виявлені порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму податкового кредиту за податкові періоди, в яких виникло від'ємне значення, що призвело до порушення пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження суми податку з ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01 жовтня 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 296,00 грн. та порушення п.200.4 статті 200 ПК України в частині завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації з ПДВ за вересень 2013 року у сумі 219 096,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення: № 004112220 від 06 грудня 2013 року; №0004102220 від 06 грудня 2013 року; № 0000302220 від 15 січня 2014 року; №0000312220 від 15 січня 2014 року; № 0001612220 від 28 лютого 2014 року; № 0001622220 від 2828 лютого 2014 року; № 0001952220 від 19 березня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які складались для певного виду господарської операції - договори, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

Судами встановлено, що надані документи оформлені відповідно до вимог законодавства, а тому у позивачем правомірно включено витрать до складу валових витрат за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагентів на виконання зобов'язань по укладеним договорам.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. вказаної статті - податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами досліджені надані первинні документи в тому числі податкові накладні та зроблені висновки, що вони містять усі необхідні реквізити та надані відповідачу як докази реальності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, позивачем в травні, червні, серпні, вересні і листопаді 2010 року було задекларовано у податковій звітності податковий кредит на загальну суму 221 391, 94 грн.

Згідно із Порядком заповнення і поданням податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року №41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, за позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Позивач, як платник податку, який не мав право на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Кодексом обмеженнями, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження суми податку з ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01 жовтня 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 296,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації з ПДВ за вересень 2013 року у сумі 219 096,00 грн., є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року №0004112220 та №0004102220 є таким, що винесено протиправно та підлягають скасуванню.

Крім того, стосовно податкових повідомлень - рішень від 15 січня 2014 року №0000302220 та №0000312220 слід зазначити наступне.

Актом № 270/22-2/19417702 від 23 грудня 2013 року встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, чим завищено суму від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на 218 992,00 грн. та занижено суму податку до сплати на 104,00 грн. по декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

Підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 28 лютого 2014 року №0001612220 та №0001622220 є акт про результати проведення камеральної перевірки № 84/10-04-22-20/19417702 від 17 лютого 2013 року, яким визначено, що позивач в порушення статті 200.4 абз. „б" ПК України, завищив суму від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на 218 940,00 грн. та занизив суму податку до сплати на 52,00 грн. по декларації за грудень 2013 року.

Підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення від 19 березня 2014 року №0001952220 є акт податкового органу про результати проведення камеральної перевірки № 106/10-04-22- 20/19417702 від 06 березня 2014 року, яким визначено, що ТОВ "Промагросервіс", в порушення статті 200.4 абз „б" ПК України, завищило суму від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на 218 940,00 грн. по декларації за січень 2014 року.

Судами встановлено, що на момент подачі ТОВ "Промагросервіс" декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року, сума залишку від'ємного значення ПДВ, яке встановлено зазначеними вище актами перевірок ОДПІ, правомірно не була узгоджена з цим податковим органом у зв'язку з наявною незакінченою процедурою їх адміністративного оскарження.

Таким чином, вище наведені оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені передчасно і необґрунтовано.

Згідно пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, впродовж періоду травень 2010 року - вересень 2013 року, оскільки позивач мав право на податковий кредит, його значення на підставі наведеної статті ПК України поступово зменшувалося за рахунок податкових зобов'язань з ПДВ, які виникали під час його господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про заниження суми податку з ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01 жовтня 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 296,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації з ПДВ за вересень 2013 року у сумі 219 096,00 грн., є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 810/2947/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: