Постанова № 4819090, 14.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Мішиєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» про стягнення санкції за порушення порядку формування мінімальних цін на цукор пісок, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулася до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» про стягнення в доход державного бюджету України санкції за порушення порядку формування мінімальних цін на цукор пісок в розмірі 1 923 039,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення мінімальної ціни встановленої Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків» від 20.06.2006 року за № 171 реалізував цукор - пісок з буряків врожаю 2006 року власного виробництва за відпускною ціною 2 850 грн. за одну тону з включенням до її складу вартості мішкотари у розмірі 32,36 грн., замість встановленої мінімальної ціни в 2 850 грн.

Таке було встановлено актом перевірки від 20.04.2007 року за № 000241 та доповнені до акту перевірки від 10.05.2007 року за № 000241.

Враховуючи фактичну кількість реалізованого цукру за ціною вищою ніж мінімальна, 4509,948 т позивачем було прийнято рішення про стягнення з відповідача штрафу у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку, а саме 1 923 039,30 грн. в дохід державного бюджету України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2008 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням позивачем подана апеляційна скарга в якій зазначається , що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду, що Постановою Кабінету Міністрів України за № 404 від 07.03.2007 року «Про деякі заходи щодо державного регулювання виробництва та реалізації цукру та цукрових буряків» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків» від 20.06.2006 року за № 171 передбачено включення до мінімальної ціни на цукор вартість мішкотари, оскільки ними встановлюється мінімальна ціна лише цукру, оскільки вартість тари в кожному конкретному випадку може бути різною. З цього приводу апелянт зазначає, що витрати пакувальних матеріалів для упакування готової продукції на складах включаються в витрати на реалізацію та списуються наприкінці за підсумками діяльності підприємства.

В зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та винесення нового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що до технологічного циклу цукрового виробництва цукру ДСТУ 2316-93 цукор - пісок (ГОСТ 21-94) на заводі відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» входить пакування цукру у мішки безпосередньо на місці його виробництва та послідуюче транспортування на склад готової продукції.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення ст.ст. 64,65 «Методичних рекомендації з приводу планування, обліку та калькуляції собівартості продукції і цукровій промисловості» затверджених наказом Державного департаменту продовольства від 04.02.2003 року за № 3 та приймаючи до уваги лист Міністерства Аграрної політики України № 37-32-15/3486 від 11.03.2008 року суд першої інстанції встановив, що вартість мішкотари входить до собівартості виробництва цукру і тому включається до мінімальної ціни на цукор, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України за № 404 від 07.03.2007 року «Про деякі заходи щодо державного регулювання виробництва та реалізації цукру та цукрових буряків».

За такого суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не порушив вимоги бухгалтерського обліку та правомірно включив вартість мішкотари, ниток та бирок до виробничої собівартості цукру - піку, відповідно до чого оптово - опускна ціна цукру ДСТУ 2316-93 цукор - пісок (ГОСТ 21-94) правомірно складена підприємством враховуючи вартість мішкотари, згідно з принципом визначення мінімальної ціни на цукор встановлених у п. 4 «Порядку визначення мінімальних цін на цукор» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2000 року за № 868.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних мотивів.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII.

Статтею 8 цього Закону визначено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Регулювання цін і тарифів здійснюється державою на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари й послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, шляхом встановлення фіксованих цін та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Основні правові, економічні та організаційні засади державного регулювання виробництва й реалізації цукру визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.99 р. № 758-XIV.

Стаття 1 цього Закону містить такі визначення:

квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб;

мінімальна ціна на цукор - нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти «А».

Статтею 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» передбачено регулювання ціноутворення в бурякоцукровій промисловості шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Зокрема, встановлено, що мінімальна ціна на цукор квоти «А» з урахуванням базисної цукристості визначається Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України щороку до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Протягом маркетингового року Кабінет Міністрів України може змінювати рівень мінімальних цін у разі зміни кон'юнктури ринку.

Згідно з п. 6 Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру» від 02.06.2000 р. № 868, встановлені мінімальні ціни на цукор є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності для визначення ціни на цукор під час укладання угод купівлі-продажу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» від 20.02.2006 р. № 171 затверджено мінімальні ціни з 1 вересня 2006 р. до 1 вересня 2007 р. на цукор квоти «А» ДСТУ-2316-93 та ДСТУ-2213-93 з урахуванням базисної цукристості на рівні 2375 грн. за 1 т (без урахування ПДВ), тобто 2 850 грн. з урахуванням ПДВ.

Порядком визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор встановлені основні вимоги щодо визначення і затвердження мінімальних цін на цукрові буряки, що поставляються для виробництва цукру в межах квоти його поставки на внутрішній ринок (квота "A") і за міжнародними договорами (квота "B"), та мінімальних цін на цукор квоти "A"

Відповідно до п. 4 зазначеного порядку мінімальна ціна на цукор визначається з урахуванням мінімальної ціни на цукрові буряки з базисною цукристістю 16 відсотків та нормативних витрат, пов'язаних з виробництвом 1 тонни цукру, що відповідає вимогам установлених стандартів, на умовах франко-станція відправлення, і з урахуванням мінімального прибутку та податку на додану вартість.

Таким чином постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» встановлена мінімальна ціна саме на цукор, яка визначається як ціна виробництва саме цукру, тобто без врахування вартості тари.

Вартість тари в конкретних випадках може значно відрізнятися, та вартість тари не є предметом регулювання ціноутворення в бурякоцукровій промисловості шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки та тара не підпадає під дію зазначених вище нормативних актів.

Відповідачем до складу виробничої собівартості цукру - піску виготовленого з буряків врожаю 2006 року в межах квоти «А», який реалізовувався за оптово - опускною ціною 2 850 грн. за 1 т, включалась вартість мішкотари у розмірі 32,36 грн. Таким чином реалізація саме цукру відбувалась за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» передбачено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у разі здійснення операцій з реалізації цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, а саме стягнення штрафу у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку.

Здійснення контролю за виконанням умов реалізації цукру в частині додержання встановлених мінімальних цін відповідно до наказу Мінекономіки України «Про надання повноважень щодо застосування штрафних санкцій» від 21.05.2001 р. № 107 віднесено до функцій Державної інспекції з контролю за цінами та її територіальних органів.

За такого колегія суддів визначає обов'язок відповідача по сплаті штрафних санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін № 281 від 27.06.2007 року яким вирішено стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України 1 923 039,30 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 20.04.2007 року за № 000241 та доповнені до акту перевірки від 10.05.2007 року за № 000241, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того при вирішені справи колегія суддів виходить з наступного.

Рішення позивача про застосування штрафних санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін № 281 від 27.06.2007 року яким вирішено стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України 1 923 039,30 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 20.04.2007 року за № 000241 та доповнені до акту перевірки від 10.05.2007 року за № 000241 та відповідна претензія від 27.06.2007 року за № 13-1635 у встановленому порядку не оскаржені, є чинними та підлягають виконання у порядку встановленому законодавством.

Предметом розгляду по даній справі є вимога суб'єкта владних повноважень щодо стягнення з відповідача штрафу визначеного зазначеним рішенням № 281 від 27.06.2007 року.

Тобто судом першої інстанції не в повні мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія судів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» про стягнення санкції за порушення порядку формування мінімальних цін на цукор пісок - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову якою позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» про стягнення санкції за порушення порядку формування мінімальних цін на цукор пісок - задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» в доход державного бюджету України (код 21081100 на р/р 31111106700019 ГУ ДКУ в Одеській області МФО 828011, код 23214672) санкції за порушення порядку формування мінімальних цін на цукор пісок в розмірі 1 923 039,30 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:

Судді: