Ухвала суду № 4819043, 21.05.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Димерлія О.О.

- Яковлева Ю.В.

при секретарі - Мішиєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва з вимогою про зобов'язання відповідача прийняти до заліку та включити в акт щомісячної звірки суму витрат по особових справах потерпших, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2008 року по пенсіонерам ОСОБА_1., ОСОБА_2.,ОСОБА_3.,ОСОБА_4. в загальній сумі 13 662,05 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджено сумісною постановою обох Фондів 04.03.2003 року № 5-4/4 (Далі Порядок № 5-4/4) зазначаючи, що позивач і відповідач кожного місяця до 10 числа складають акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, разом із списками осіб, яким виплачені ці пенсії.

Однак відповідач відмовився включити в щомісячні акти звірки 13 662,05 грн. суми пенсій в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, виплачених громадянамОСОБА_1, ОСОБА_2.,ОСОБА_3.,ОСОБА_4.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2008 року позов задоволений та суд постановив зобов'язати Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва (54003, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 167, р/р 37174001000415 в УДК Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 5936889) включити в акт щомісячних звірок суми витрат виплачених пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року по пенсіонерам ОСОБА_1. в сумі 4602,15 грн, ОСОБА_2. в сумі 3600,00 грн.,ОСОБА_3. в сумі 2931,10 грн.,ОСОБА_4. в сумі 2528,80 грн. в загальній сумі 13662,05 грн., які здійснені Управлінням пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва (54018, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 17, р/р 256083016116 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку України, МФО 326461, код ЄДРПОУ 22440662).

Не погоджуючись з рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається , що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зазначає про відсутність права осіб на отримання відшкодування шкоди яких раніше е було встановлено законодавством СРСР. Особи які потерпіли в наслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав - учасниць СНД не мають статусу застрахованої особи, тобто не мають право на відшкодування відповідно до законодавства України. На думку апелянта такі особи мають право на пенсію відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення» поки підприємства не передадуть справи потерпілих до відповідача.

Також апелянт не погоджується з посиланням на Угоду про гарантії прав громадян держав учасниць СНД в сфері пенсійного забезпечення, оскільки така угода не ратифікована Верховною Радою України.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві і втраті годувальника громадянам:

• - ОСОБА_1, який отримав каліцтво 03.09.1991 року в Російській СФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 04.09.1991 року;

• - ОСОБА_2, який отримав каліцтво 11.08.1986 року в Російській СФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві № 2 від 11.08.1986 року;

• - ОСОБА_3, яка отримує пенсію в зв'язку з втратою годувальника який отримав каліцтво 08.01.1992 року в Російській СФСР, в наслідок якого помер, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 26.01.1992 року;

• - ОСОБА_4, який отримав каліцтво 11.08.1986 року в Російській СФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 09.09.1976 року.

Загальна сума виплачених пенсій вказаним громадянам в період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року склала 13 662,05 грн.

Відповідач відмовився включити в акти звірки суми пенсій виплачених пенсіонерамОСОБА_1, ОСОБА_2.,ОСОБА_3.,ОСОБА_4., внаслідок чого відшкодування виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві і втраті годувальника не здійснено.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилається на положення ст.ст. 2, 21, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.п. 2, 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджено сумісною постановою обох Фондів 04.03.2003 року № 5-4/4.

Так суд першої інстанції зазначає про відсутність будь яких обмежень щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання у осіб, право яких на отримання такого відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України та зазначає  потраво таких осіб на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Так ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних; та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надається пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Положеннями ч. 7 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено право застрахованій особі на виплату матеріальної допомоги страховиком, до якого звернулася застрахована особа, який в свою чергу на виконання вимог ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Належним страховиком який має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІУ від 23.09.99 -особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків відповідно до цього закону.

Обов'язок відповідача у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я шляхом виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та втратою годувальника встановлений ст. 21 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Порядок відшкодування витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання закріплений положеннями Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджено сумісною постановою обох Фондів 04.03.2003 року № 5-4/4. Законодавством не встановлено винятків щодо відшкодування відповідачем позивачу таких пенсії виплачених позивачем особам, право яких на отримання такого відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР.

Відповідно до ст.24 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99 - страховик до якого звернулася така особа, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо понесених ним витрат.

Тому судова колегія надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 245, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:

Судді: