Ухвала суду № 48189455, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/17981/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 804/10768/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0003322201 та № 0003342201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій та відображення у податковому обліку операцій з придбання товару (послуг) по товару, що реалізовувався на експорт, ціни продажу у 2013 році, складено акт від 15.07.2013 року № 198/224/30982670, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.198.3 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме - підприємством завищено податковий кредит на 988 201,29 грн. за лютий, що спричинило завищення: від'ємного значення поточного звітного періоду у лютому 2013 року р.19 Декларації по податку на додану вартість на суму 945 617,00 грн.; залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р. 24 Декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року - на 905 069,00 грн.; за квітень 2013 року - на 863 740,00 грн.; за травень 2013 року - на 817932,0 грн.; заниження податку на додану вартість до сплати на суму 170 269,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 30.07.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 212 836,00 грн. (основний платіж - 170 269,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42 567,00 грн.); № 0003322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за березень 2013 року - 905 069,00 грн.; за квітень 2013 року - 86 3740,00 грн.; за травень 2013 року - 817 932,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.36, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням)та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, є витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовується в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно із пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Винятком з цього правила є ситуація, коли суб'єкт господарювання не є платником податку на додану вартість або придбаває товари (послуги)та основні засоби, які використовує у звільнених від оподаткування податком на додану вартість операціях, або операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, при цьому сплачений (нарахований) ПДВ при придбанні товару (послуги) включається до складу витрат у сумі, яка не була включена до складу податкового кредиту платника згідно з розділом V ПК України.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2013 між ТОВ «Укртрансхім» (Експедитор) та позивачем (Клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 07/02-13-ТР, за умовами якого Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені за рахунок Клієнта за винагороду організувати перевезення вантажів Клієнта всередині та за межі митної території України в вагонах загального парку, власних чи орендованих, та здійснити розрахунки з транспортними підприємствами та іншими причетними підприємствами за перевезення вантажів Клієнта по залізницям України.

08.02.2013 між позивачем (Продавець) та компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія), було укладено Контракт № SB 08-02-2013, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити соєві боби для технічних потреб українського походження, врожаю 2012 року. Кількість товару 1950 метричних тон. Ціна товару по цьому Контракту складає 530 доларів США за одну метричну тону.

14.02.2013 між ТОВ «Зернова компанія «Хорс» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір № 26-КП, на виконання умов якого, позивачем була придбана сільськогосподарська продукція: соєві боби врожаю 2012 року вартістю 5 743 858,92 грн., в тому числі: ПДВ - 975309,82 грн.

Відповідно до зазначених господарських операцій, позивачем було відображено у бухгалтерському та податковому обліках придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на загальну суму 5 743 858,92 грн., у тому числі ПДВ -957 309,82 грн., придбання транспортно-експедиторських послуг у ТОВ «Укртрансхім» на загальну суму 185 348,78 грн., у тому числі ПДВ - 30 891,47 грн., реалізовано на експорт Компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) на загальну суму 5 206 400,41 грн.

На підставі наведеного, податковий орган зробив висновок про відсутність ознак економічної діяльності в операціях позивача з реалізації товару, попередньо отриманого від СТОВ «Зернова компанія «Хорс», оскільки витрати на придбання та перевезення цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Варта» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988 201,29 грн., при цьому, відповідач зазначив, що правильно оформлені первинні документи не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою за ціну придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом не було враховано те, що експортна операція з продажу соєвих бобів обліковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Також, не було враховано і того, що позивач одержав дохід від господарських операцій з придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» та їх експорту Компанії «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) (з урахуванням транспортно-експедиторських послуг з декларування вантажу), а тому, різниця в ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування ПДВ при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами на експорт (0%) і така різниця є позитивною, що свідчить про отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 №0003322201 та №0003342201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль