Ухвала суду № 48189319, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/9991/26518/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі № 2а-8872/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна"

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року Товариство звернулося в суд з позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" від 16.05.2011 № 104 про визначення податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій зі сплати акцизного збору на тютюн та тютюнові вироби на суму 913 980,96 грн. та № 105 про визначення податку на додану вартість (далі - ПДВ) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 182 796,20 грн.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що податкове зобов'язання та штрафні санкції визначено безпідставно, оскільки допущені методологічні помилки при обчисленні митної вартості товару були виправлені позивачем самостійно та сплачені із штрафними санкціями до бюджету до початку перевірки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення від 16.05.2011 № 105 в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових)) з ПДВ у розмірі 182 750,53 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, в частині висновків про задоволення позовних вимог з посиланням на приписи Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вмотивоване тим, що позивач самостійно до початку перевірки виправив виявлені помилки щодо заниження податкових зобов'язань при митному оформленні.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що Податковим кодексом України, нормами якого відповідач керувався під час проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання законодавства України під час митного оформлення товару, не передбачає звільнення від відповідальності за правопорушення незалежно від того, чи виправлені помилки платником податків до початку перевірки, допущені під час митного оформлення товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що на підставі листів Товариства від 03.12.2010, якими митний орган було повідомлено про самостійно виявлені помилки при обрахуванні та сплаті акцизного збору та ПДВ під час митного оформлення товару та прохання внести відповідні зміни до ВМД, Митниця провела невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання законодавства України під час митного оформлення товару.

У ході перевірки інформація, викладена у листах Товариства щодо допущеної ним помилки при визначенні бази нарахування акцизного збору, була підтверджена та встановлено, що платником допущено методику розрахунку, визначену ст. 4 Декрету КМУ від 26.12.1992 № 18-82 "Про акцизний збір", та як наслідок Товариством занижено податкові зобов'язання по сплаті акцизного збору, яка в свою чергу призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

За результатами перевірки Митниця склала акт від 21.04.2010 № н/14/11/100000000/19345204 та прийняла оспорювані податкові повідомлення форми "Р".

Судами також встановлено, що суму занижених платежів з акцизного збору та штраф позивач сплатив платіжними дорученнями 03.12.2010, а донараховану суму ПДВ та штраф у розмірі 5 % просив зняти зі свого депозитного рахунку у Київській регіональній митниці.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності донарахування податкових зобов'язань позивачу згідно з приписами Податкового кодексу України за порушення, що мали місце та усунуті платником самостійно до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На момент здійснення митним органом перевірки позивача діяв Податковий кодекс України, п. 50.1 якого передбачено правила внесення змін у податкову звітність. Зокрема, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Раніше порядок самостійного виправлення помилок був визначений нормами п. 5.1 та п. 17.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до абз. 1 п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-III платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

За відсутності законодавчо встановленої форми уточнюючого розрахунку до ВМД, яка відповідає визначенню податкової декларації, та питань щодо самостійного донарахування платниками податків податкових зобов'язань Держмитслужбою митним органам листом від 23.02.2007 № 11/4-15/1877-ЕП "Щодо застосування окремих норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-III" було надано роз'яснення механізму реалізації зазначеної вище норми. Зокрема у листі було зазначено наступне: "… якщо до початку документальної чи камеральної перевірки платник податків самостійно виявляє факти, що вплинули на розмір податкового зобов'язання, визначеного у ВМД, то він має подати довільної форми заяву та уточнюючий розрахунок зі зміненими параметрами та сумою, що підлягає доплаті (з урахуванням штрафних санкцій, визначених п. 17.2 Закону), за підписом керівника та головного бухгалтера та засвідчені гербовою печаткою підприємства. До зазначеної заяви та розрахунку додається копія платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на депозитний рахунок митниці та четвертий, п'ятий основні аркуші ВМД. Після прийняття керівництвом митниці рішення про задоволення зазначеної заяви відділ митних платежів здійснює списання коштів суб'єкта ЗЕД з депозитного рахунку митниці та вживає заходів щодо їх перерахування до бюджету. При цьому зазначаємо, що у вищенаведеному випадку податкові повідомлення митним органом не складаються, а відповідні відомості про донарахування митних платежів (у тому числі й штрафних санкцій) відображаються у ВМД …".

Зазначений лист відкликано згідно з листом Державної митної служби України від 25.10.2011 № 11.1/2-15.1/14668-ЕП.

Судами встановлено, що Товариство виконало вказані норми закону на момент його дії шляхом подання до митного органу заяви про виправлення помилок та сплати відповідних платежів.

Таким чином, на момент проведення перевірки факт недоплати обов'язкових платежів Підприємством до бюджету був відсутній, що виключає обґрунтованість донарахування митним органом основного податкового зобов'язання та застосування фінансових санкцій.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі № 2а-8872/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак